Чи знаєте ви, що підручники повинні надаватися школярам безкоштовно? І що багато посібників роками лежать на складах мертвим вантажем? І що з фінансуванням програми «Шкільний автобус» не все благополучно? Про результати перевірок у сфері освіти ми попросили розповісти заступника начальника контрольно-ревізійного управління в Одеській області Івана Івановича МІХОВА.
І книжки припадають пилом у сховищах
– Перше питання, про яке хочеться поговорити – забезпечення шкіл області навчальними посібниками. Деякі відповідальні особи повідомляють, що всі школи забезпечені такою літературою у повному обсязі. Але не все так чудово.
Наявність підручників – важливий чинник в організації повноцінного навчального процесу. Всі посібники з 1999 року повинні надаватися для учнів шкіл, училищ та вузів на безоплатній основі. Як відомо, забезпечення навчальною літературою – невід'ємна частина освіти, яка в Україні, згідно з Конституцією, є безкоштовною.
Перевіркою було охоплено 21 відділ освіти – районні і міські – і 19 професійно-технічних училищ. Ми з'ясували, що порядок забезпечення учнів підручниками, затверджений 24 грудня 1999 року наказом Міносвіти, Мінфіну і Мінекономіки, має дуже багато недоліків.
Наприклад, Міністерство освіти перед навчальним роком передає обласним управлінням освіти бланки заявок на навчальні посібники. Зрозуміло, книжки повинні бути доставлені у школи до 1 вересня. І що ж? По-перше, Міністерство із запізненням передавало ці бланки. По-друге, у даних документах вже був визначений перелік підручників. За таких умов навчальні заклади були позбавлені можливості робити заявки на потрібні їм посібники.
За 2004 – 2006 роки і два місяці поточного року до нашого регіону надійшла навчальна література на загальну суму 16 мільйонів 31 тисяча гривень. Заявки навчальних закладів були задоволені: у 2004 році – на 46 %, у 2005 році – на 22,2 %, у 2006 році – на 33,2 %.
Крім того, постачали не ті книжки, що замовляли школи. Зокрема, замість 60 тисяч примірників підручника із закордонної літератури Б.Б. Шалагінова надіслали понад чотири тисячі посібників, написаних іншим фахівцем. Взагалі за три роки навчальні заклади одержали посібники, які ніхто не замовляв, на 6 мільйонів 200 тисяч гривень.
Куди діваються ці книжки? Підприємство «Одесакнига» зберігає посібники і доставляє їх до навчальних закладів. Отож, наші фахівці з'ясували: станом на 1 квітня поточного року вартість всієї літератури, яка припадає пилом на складі «Одесакниги», перевищила один мільйон гривень! Зокрема, на підприємстві досі зберігаються дві тисячі примірників букваря, що надійшов ще у 1999 році. І таких прикладів чимало.
Роль сховищ непотрібних книг – а їх сотні тисяч – виконують і шкільні бібліотеки. Так, ще у 2004 році в Тарутинському районі було отримано підручники з біології (автор Вервес Ю.Г.) та хімії (автор Буринський Н.М.). Ними ніхто не користується. При цьому вищезгаданий Порядок не передбачає відповідальності керівників шкіл за невикористання отриманої навчальної літератури.
Не все гаразд і з терміном доставляння підручників, що порушує вимоги Постанови КМУ від 16.11.2002 р. № 12748 «Про першочергові заходи повного забезпечення учнів підручниками і навчальними посібниками» У 2004 – 2006 роках понад 976 тисяч примірників було постачено після 1 вересня. Всім зрозуміло, які ці підручники були придбані батьками заи заї гроші, які їм ніхто не відшкодує.
Бувало і так: до шкіл з викладанням молдавською мовою постачали підручники українською мовою. І навпаки. Вважаю, що обласне управління освіти і наукової діяльності не забезпечило належного контролю за цим процесом. У регіоні не розроблено механізм перерозподілу підручників між навчальними закладами.
Таким чином, мільйони гривень зі скарбниці, по суті справи, були викинуті на вітер. А батьки змушені за власний кошт купували посібники, що потрібні їхнім дітям.
Інформація, отримана нашими фахівцями, надійшла до ГоловКРУ і після її узагальнення буде відправлена до Кабінету Міністрів.
Хто заскочить до новенького автобуса?
– Ми знаємо, що школи є не у кожному селі. Як правило, до навчального закладу дітей привозять автобусом. Точніше, так повинно бути.
Фінансування програми «Шкільний автобус» здійснюється за рахунок Державного та місцевого бюджетів. Свого часу Одеська обласна рада затвердила програму на 2003 – 2010 роки. Було передбачено кошти на придбання автобусів, їхнє обслуговування, оплату працівників. Зокрема, депутати облради затвердили на 2006 рік витрати спеціального фонду обласного бюджету за програмою «Придбання шкільних автобусів для дітей, які мешкають у сільській місцевості» у розмірі 2 402,0 тис. грн. У 17 районах області, охоплених перевіркою, у 2004 – 2007 роках на зазначеною метою заплановано виділити 8 643 073 грн.
Що ж з'ясували наші співробітники? У зазначених районах є необхідність підвезення 9238 чоловік – дітей і педагогів – у 465 шкіл. Фактично возять 8 520 чоловік, що становить 92 %. Показники, нібито, непогані. Проте, як з’ясувалося, ці витрати здійснювалися за рахунок коштів, виділених на утримання шкіл. Таким чином, було витрачено понад шість мільйонів гривень. Лише в Ізмаїльському та Котовському районах уникли подібних порушень.
Одна із санкцій, що можуть бути застосовані у таких випадках, – зменшення фінансування на суму порушення. Це означає, що постраждають ті ж школи.
Залишається додати, що у 2006 році не було придбано жодного автобуса для нашого регіону за рахунок Держбюджету. При цьому розмір запланованої з цією метою субвенції склав понад 2,4 мільйона гривень.
