Дитячому садкові в селі Левадівка понад тридцять років, і весь цей час він розташовується у... колишньому панському маєтку. Тільки маєток цей – не садиба палацового типу, а скромний, за нашими сьогоднішніми мірками, одноповерховий будинок. Колись (наприкінці ХІХ століття), як доносить місцева легенда, «панові тут було добре»: за будинком протікала судноплавна річка Тилігул, уздовж річки проходила дорога, поруч була красива алея. Чи варто говорити, що від колишньої пишноти (якщо повірити легенді) не залишилося і сліду?..
Потрібно сказати одразу: у цьому історичному, але морально і фізично застарілому, по суті, пристосованому приміщенні, дитячому садкові залишатися недовго. Коли закінчиться ремонт у новому будинку, відбудеться новосілля. А новосілля – завжди свято, особливо, якщо воно колективне і головні діючі особи – діти. До такої події треба серйозно підготуватися і завчасно подбати про подарунки. Хоча, насправді, йдеться про те, щоб у левадівських дітей було те, без чого немислиме повноцінне, яскраве, щасливе дитинство – сучасні іграшки, нові цікаві книжки, обладнаний дитячий майданчик...
Зараз у дитсадку тридцять малят – від двох до шести років, об'єднаних в одну групу. Цього року – п'ять першокласників. За радянських часів дітей було майже вдвічі більше, садок перебував на балансі колгоспу. Потім історія скромного дитячого закладу набуває драматичного відтінку... Після розвалу «великої країни» дитсадок передається на баланс агрофірми, яка, через якийсь час, позбулася від нього, як від тягаря, – просто закривши. З колишнього колективу залишилася тільки вихователька Валентина Анатоліївна Плохотнюк, – нинішня моя співрозмовниця. Саме вона і тодішній сільський голова Тетяна Миколаївна Бабак стали ініціаторами відродження дитсадка. Часи поступово змінювалися на краще, почало народжуватися більше дітей, і у левадівських батьків з'явилася потреба влаштувати їх до дитячого садка. У районі «дали добро», і у 2004 році дитсадок відкрився.
– Взяла нас на баланс сільрада, – розповідає Валентина Анатоліївна, – і спочатку дуже важко було. Робітники, які ремонтували, не одержували зарплату... Але потім, коли фінансування дитсадка заклали до бюджету, полегшало. Проте хотілося, щоб і харчування було краще, і іграшки нові купили. На іграшки зовсім грошей не виділяється. В інших спонсори знаходяться, а в нас...
От і настав час повернутися до того, про що йшлося напочатку – про потенційні подарунки. Якщо в будні не доходять до цього руки, то, можливо, святом новосілля скористаються районна влада і місцеві підприємці, щоб забезпечити дітей іграшками, книжками... Список можна продовжити, – адже для того, щоб дитячий садок став по-справжньому упорядкованим і доглянутим, необхідно і те, й друге, і третє… Радість в очах дітей, вдячність батьків і вихователів – теж непогані дивіденди…
