«Справа могла
закінчитися
жахливим
кровопролиттям...»
11 серпня, у день відкриття полювання на пернату дичину, у Кілійському районі, на острові Єрмаков, стався конфлікт, який міг закінчитися кровопролиттям.
– Ледве не повбивали одне одного два угруповання, – сказав нам голова Кілійської районної ради В.Б. Боделан. – Я б дуже просив, щоб дали матеріал в газету. Це дуже насторожуючий випадок.
І Володимир Борисович організував нам зустріч із головою РТМР (районного товариства мисливців та рибалок) С.І. Скопкіним.
– Острів Єрмаков передано ТОВ «Єрмак» в оренду на 49 років під сінокосіння, – ввів у курс справ Сергій Іванович. – Вони розвели там худобу, побудували ферми. Але не про це мова. Територію острова Єрмаков закріплено за нашою громадською організацією – для ведення мисливського господарства. Є розпорядження голови облради «Про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства», затверджене сесією облради 20 серпня 1999 року. Нам передано терміном на 15 років 24367,7 гектара угідь, серед них острів Єрмаков, площа якого становить 2333,7 гектара. Наша громадська організація підписала договір із державним лісогосподарським об'єднанням «Одесаліс», яке уповноважене здійснювати контроль над веденням мисливського господарства.
За словами С.І. Скопкіна, 11 серпня, приблизно о третій годині дня, у супроводі єгеря на острів Єрмаков висадилася група мисливців, близько 30 чоловік, які попередньо придбали відстрілювальні картки (у кількості 10 номерів).
– Серед наших мисливців були солідні люди – полковники, підполковники, – розповідає Сергій Іванович. – Однак на острові вони зустріли заслін. Директор ТОВ «Єрмак» найняв групу невідомих людей, близько 15 чоловік, які заявили, що не пустять мисливців. В одного із цих невідомих була мисливська рушниця. Про інцидент мені повідомив єгер. Приблизно через дві години я із прикордонним нарядом та трьома працівниками міліції висадився на острів. Невідомі поводилися зухвало. Смикали за руки, провокували бійку. Ви не уявляєте розпалу обставин. Справа могла закінчитися жахливим кровопролиттям. Навіть міліція не могла діяти відповідним чином – я гадаю, їх мали затримати, до з'ясування особистостей. О пів на шосту ми залишили острів, наші люди вирушили на полювання на іншу ділянку, але свято, звичайно, було зіпсовано.
Сергій Іванович подав нам доповідну записку свого єгеря Віталія Кривошия зі списком осіб, які прибули того дня на Єрмаков. Серед описаних 23-х мисливців були не лише мешканці Кілійського району, але й гості – 13 чоловік з Одеси, Миколаєва, Сімферополя. Треба розуміти, ті самі «солідні люди», перед якими, я припускаю, Сергію Івановичу тепер особливо незручно – вони все ж таки внесли до каси гроші за право пополювати.
Через кілька днів, за законами жанру, ми зустрілися із конфронтуючою стороною – директором ТОВ «Єрмак» А.І. Дубовим, який розповів ось що:
– Справді острів Єрмаков передано нам в оренду Кілійською райдержадміністрацією у 2004 році терміном на 49 років для сінокосіння та заготівлі кормів. На острові перебувають племінна велика рогата худоба та племінні коні. Згідно з договором, щороку ми вносимо орендну плату – 54,7 тисячі гривень. У 2004 – 2005 роках бували випадки, коли невідомі особи стріляли в наших тварин, що випасаються на острові у природних умовах. Ми знаходили трупи тварин. Єгері РТМР постійно привозять на острів якихось людей, влаштовують їм полювання – використовується усе поспіль. Ми не одноразово зверталися до Скопкіна із листами, в яких просили або припинити це свавілля, або впорядкувати полювання. Ось і 11 серпня товариство мисливців та рибалок реалізувало 10 відстрілювальних номерів, а на острів єгер привіз 30 чоловік. Хто вони такі? Чому єгер не перевірив законність перебування цих людей на острові, що є, між іншим, прикордонною зоною? Ми зі свого боку надаємо прикордонникам списки наших людей, які працюють на острові. 8 серпня, напередодні відкриття полювання на пернату дичину, я особисто вручив Скопкіну чергову претензію, в якій зокрема ми просимо узгоджувати з нами режим полювання, адже на острові перебувають не лише тварини, але й працюють люди. Згідно із Законом України «Про мисливські господарства та полювання» РТМР має узгоджувати з нами, землекористувачами, режим полювання, але цього ніколи не робилося. Тому 11 серпня ми зібрали всіх охоронців, щоб, зрештою, захистити порядок на острові.
«Трасою мчали
іномарки, з яких
на ходу стріляли
по гніздах лелек...»
Якби інцидент на острові Єрмаков був єдиний у своєму роді, ми, напевно, обмежилися б заміткою. Однак в мисливських угіддях Кілійського району заварюється така каша, що ці процеси заслуговують на окремий розгляд.
Розповідає депутат Кілійської районної ради, член президії РТМР Іван Миколайович Морозан:
– Одного разу, проїжджаючи по селах району, ми побачили мертвого лелеку. Він лежав просто у своєму гнізді – лише звисало мертве крило. У наших краях лелеки часто гніздяться поруч із людиною, і люди з давніх-давен ставляться з повагою до цього гарного птаха, вважаючи, що він приносить мир та щастя. Того дня ми знайшли трьох мертвих лелек. Коли зняли птахів із гнізд і розглянули, виявили кульові поранення. Місцеві жителі розповідали, що трасою мчали іномарки, з яких на ходу стріляли по гніздах. Нелюди. А нещодавно ми затримали невідомих осіб, які влаштували у плавнях полювання із планера. З висоти польоту вони стріляли в очерет, переслідуючи дикого кабана. Але в очеретах могли перебувати люди! Ми затримали цих «мисливців», конфіскували зброю й здали її до міліції. Але потім хтось «зверху» зателефонував, зброю повернули власникам – на тому й закінчилося.
Директор ТОВ «Придунайське рисове господарство» В'ячеслав Дмитрович Смирний:
– У наших рисових чеках, які заливаються водою, завжди перебуває багато птиці, деякі види навіть гніздяться. Заходить до чеків і дикий кабан. Постійно невідомі особи влаштовують на наших полях полювання – їздять на своїх джипах, знищують посіви рису. У чеках іноді така канонада стоїть! Небезпечно туди під'їжджати. Хоча всі обставини мають контролювати єгері.
Мені часто доводиться зіштовхуватися із тим, що мешканці Кілійського району, розповідаючи про своє життя-буття, просять на них не посилатися – бояться великих неприємностей. Тому нижченаведені репліки – без імен.
– Хто лише в нас у районі не полює! Начальство, звичайно, «забило» кращі місця, возять туди одеситів, киян. «Відтягуються» по повній. Та що наші, місцеві – у нас в районі президентський острів є. Лімба – чули, напевно, про такий. Цікаво, Леонід Данилович купував відстрілювальні картки? Риба з голови гниє...
– А єгері – хто? Деякі – колишні браконьєри.
– А скільки в районі нелегальної зброї? Минулого року двоюрідні брати пішли на кабана, хоча сезон ще не було відкрито. Закінчилося тим, що один брат вбив другого. Як потім з'ясувалося, рушниці в них були не зареєстровані.
– У нас деякі як полюють: нап'ються спочатку до поросячого вереску, а потім стрілянину влаштовують із автоматів. Але ж ми тут живемо...
– Одні полюванням розважаються, інші полюванням заробляють. Стріляють дичину й відправляють до Одеси, в ресторани. А риби скільки йде?.. А осетрові?.. А ікра?.. І ви хочете сказати, що про це не знають ані рибінспекція, ані РТМР, ані міліція, ані прикордонники, ані дирекція заповідника, ані районна влада? Ще й як знають!.. Адже в нас як у країні: хто охороняє, той і має.
Від цих хлопців,
кажуть, чого хочеш
можна чекати...
Краще один раз побачити, аніж сто разів почути – і ми вирушили до села Ліски, що розташоване точно навпроти острова Єрмаков. Місцеві жителі живуть переважно тим, що обробляють на своїх городах полуницю, поливаючи її дунайською водою. Але багато хто вже продали свої ділянки – зараз у Лісках за сотку землі відстібують 2 тисячі доларів США. Нові господарі одразу зносять старі хати із очеретяними покрівлями, ділянки підсипають ґрунтом, навколо прокладається добротна дренажна система, потім споруджують особняки. Деякі вже встигли побудувати не лише «хатинки», але й власні причали на березі Дунаю. Село Ліски поступово перетворюється у дачне селище для заможних людей. Очевидно, що нових господарів узбережжя Дунаю цікавить не можливістю вирощувати полуницю, а багаті мисливські угіддя та рибні місця Придунайського біосферного заповідника.
З'явилася в Лісках і якась фірма «Шериф». Місцеві жителі кажуть, що скупили землю добродії із Придністров’я. Бог його знає, звідки такі гроші. Двометрова глуха огорожа, за якою кипить будівництво, власна вишка зв'язку, бетонована дорога, швидше схожа на злітну смугу... Мені порадили із фотоапаратом до «Шерифа» не наближатися – від цих хлопців, кажуть, чого хочеш можна чекати.
І з цією реальністю вже не можна не рахуватися. Більше того, необхідні заходи попереджувального характеру – щоб полювання «сильних світу цього» було організовано чітко й жорстко. Чи впораються із цим єгері?
Очевидно те, що у Кілійському районі – подобається нам це чи ні – настав час вирішувати питання про організацію комерційного мисливського господарства. Із відповідною інфраструктурою. Із масовим відтворенням дичини для «елітних» мисливців. Інакше зі своїх автоматів вони виб'ють все. А якщо змоделювати взаємини «нових господарів життя» із місцевим зубожілим населенням... Інцидент на острові Єрмаков здасться нам дрібною дитячою сваркою.
Керівники
поставили
під удар людей
Давайте спробуємо розібратися, хто сьогодні реально може навести у мисливських угіддях Кілійського району порядок. На прикладі того ж острова Єрмаков. Землю здано в оренду райдержадміністрацією – раз. Господарську діяльність тут провадить приватна фірма – два. Мисливські угіддя цього ж острова передані громадській організації – три. І таке рішення ухвалила обласна рада – чотири. Контроль за веденням мисливського господарства здійснює Держлісгосп – п'ять. Стежать за пересуванням людей прикордонники, оскільки острів є прикордонною територією – шість. І, зрештою, регулюють господарську діяльність людини науковці Дунайського біосферного заповідника – сім. А в семи няньок, як відомо...
С.І. Скопкін та О.І. Дубовой запевнили мене, що за вирішенням конфліктної ситуації будуть звертатися до суду. І це правильно.
На мій погляд, можливо, суб'єктивний, 11 серпня кожен з них, обстоюючи свою точку зору, поставив під удар людей: Олександр Іванович Дубовой – своїх охоронців, Сергій Іванович Скопкін – мисливців, які приїхали на відкриття сезону. Так керівники не чинять.
До речі, а що ж районна влада? Яка її позиція? Бачення сьогоднішньої ситуації? І подальшого розвитку мисливського господарства? Можливо, вони винесли питання на розгляд сесії? Або заслухали на колегії?
Що зробили працівники органів місцевого самоврядування, щоб погасити протистояння на острові Єрмаков, яке триває вже три роки, і доведене до межі збройного конфлікту? Що зробили? Звернулися до журналістів, щоб висвітлили у ЗМІ чергову НП?..
