Співробітники Хаджибеївського відділення міліції Одеси звикли не дивуватися нічому. Район їхнього обслуговування включає Хаджибеївську дорогу, сел.Більшовик, поля зрошення, Криву Балку і низку інших проблемних із погляду дотримання громадського порядку районів. Однак дзвінок до міліції був більш ніж дивним. Господиня невеликого приватного будинку, поблизу Хаджибеївської дороги, біля полів зрошення, повідомила, що виявила у дворі труп незнайомого чоловіка.
Після приїзду міліції жінка ще досить довго наполягала на своїй версії: вбитого, чоловіка середнього віку, не знає і ніколи не бачила. Як він потрапив на її подвір'я, не розуміє. Напевно, проходив повз двір, зачепився за сходинку, невдало впав, вдарився головою об цементне покриття двору і помер.
Однак після проведення подвірного опитування місцевих жителів з'ясувалося, що загиблий чоловік неодноразово бував у цьому районі і був добре знайомий з Надією, що викликала міліцію. Більш того, і в гості до неї заходив, оскільки залицявся до її подруги.
– Ми зробили огляд місця пригоди, – розповідає начальник карного розшуку Хаджибеївського відділення міліції м. Одеси майор міліції Віктор Бухенко. – Загиблому чоловіку було близько 40 років. За висновками експертів, причиною його смерті стала черепно -мозкова травма.
Починаючи розслідування причин, що призвели до загибелі молодого чоловіка, оперативники ретельно з'ясовували, хто крім Надії, перебував на її подвір'ї, жив у будинку і часто заходив у гості. Незабаром у співробітників міліції з'явилася цікава інформація про сімейну пару – Вітю і Світлану, що знімала в Надії у будинку кімнату. Те, що ці люди раніше судимі, нікого із сусідів не хвилювало. Тут це не рідкість. Ось і в самої Надії чоловік неодноразово судимий, і друзі в нього такі ж. За словами сусідів, Вітя й Світлана звільнилися з місць позбавлення волі недавно і жили в Надії усього кілька днів. Правда, чомусь на час приїзду міліції ні їх самих, ні їхніх речей у найманому житлі не було.
Що ж, стали з'ясовувати подробиці про зниклу сімейну пару і довідалися чимало цікавого. Тридцятидев’ятирічний Віктор притягувався до кримінальної відповідальності неодноразово і відсидів у цілому близько 20 років за крадіжки, грабунки і злочини, пов'язані з поширенням і вживанням наркотиків. Тридцятирічну Світлану ізолювали від суспільства за крадіжки і також за «наркотичними» статтями.
Кримінальну парочку пов'язував роман у листах. Незадовго до останнього відсиджування вони познайомилися. Чергового разу сіли, листувалися на зоні. Вирішили жити разом, тим більше родом були з Одеси. Освіти, крім середньої школи, у Віктора й Світлани не було. Цікаво, що зовні ні він, ні вона не були схожі на раніше судимих. Якихось специфічних зеківських слів і звичок в мові й поводженні молодої пари не було. Здавалося б, за таких умов доля дала їм виграшну карту: влаштуватися на роботу, що не вимагає особливої кваліфікації, вони могли без особливих проблем. Однак Вітя й Світлана працювати не поспішали. Вирішили відсвяткувати звільнення.
Віктор згадав про товариша по одній із відсидок, дружина якого мала будинок на околиці Одеси. Попросившись на постій до Надії, пристойна на вигляд, сімейна пара відмови не одержала, затишно облаштувавшись у вільній кімнаті невеликого одноповерхового будиночка з видом на поля зрошення.
Господиня навіть не зажадала з них грошей. Досить давно, ще до попереднього Вітіного відсиджування, вона була зі своїм чоловіком, що перебував в той час на волі, в гостях у матері Віктора. Жінка, до речі, цілком влаштована й благополучна, прийняла Надю чудово. Та це добре запам'ятала й вирішила при нагоді відповісти добром на добро.
Місцем тимчасового мешкання молодої пари, що ще не встигла звикнути до вільного життя, виявився дуже своєрідний район. Тут в основному – приватні будинки, що розташовані часом упритул один до одного. Огорожі зі штахетника серйозною перешкодою не назвеш. Переступити через них, щоб опинитися в сусідньому дворі – не проблема. Сусіди тут завжди інформовані про найнезначніші подробиці життя один одного. Веселощі з приводу і без приводу, застілля на свіжому повітрі – досить стандартне для мешканців цих місць.
Знудьгованому сусіду не потрібно спеціально домовлятися про візит. Пара пляшок холодного пива, півлітра горілки та кільце ковбаси – і ти екіпірований щонайкраще для будь-якого візиту. А далі все традиційно. Ніякого стукоту у хвіртку і терплячого чекання. Переступив через символічну огорожу, привітався із сусідами і сідай за стіл, де ти – бажаний гість.
Жаркий літній вечір, коли сталося невиправне, розгортався за стандартним сценарієм. У Віті зі Світланою було чергове свято: минуло п'ять днів із часу їхнього виходу на волю. Таке гріх не відзначити. Молоді люди з задоволенням уживали алкоголь і домашні, виставлені на стіл гостинною Надією, різносоли, від яких на зоні вони встигли відвикнути.
Крім Надії, за столом був присутній сусід Гриша. Водій Григорій раніше не судимий (що для цих місць – екзотика), чоловік роботящий і позитивний. На вогник зненацька заглянув і давній знайомий Надії, що був залицяльник однієї з її подруг – Віталій.
– Картина того, що відбувалося, відновлювалася дуже важко, – розповідає Віктор Бухенко. – Довелося дуже довго розпитувати господиню, буквально по деталях, відновлюючи події того літнього вечора, що так страшно закінчився.
Отже, як прийнято в цьому районі, народ надвечір випивав. Пили, звісно, не мінералку і не зелений чай. Чоловіки й жінки, незважаючи на літню спеку, приймали на груди міцні спиртні напої. На якому етапі мирна розмова між Віталієм і Віктором перейшла у бійку, до пуття не помітив ніхто.
Віталій, за словами його друзів, був тихим і незлобивим. Особисте життя не вдалося, хоча з колишньою дружиною і дитиною він періодично бачився. Колишній воїн-інтернаціоналіст постійної роботи не мав, але регулярно спілкувався з товаришами-афганцями. Якщо ж випивав, то поводився досить спокійно.
Колишній же зек був особистістю досить нервовою й амбіційною. Сама думка про те, що за столом якась стороння людина може бути «основною» і привернути увагу учасників застілля, була для нього вкрай неприємною. Тому свою першість потрібно було довести будь-якою ціною, використовуючи нехай навіть надуманий привід. Таким приводом став мобільний телефон господині будинку Надії.
Віктор голосно обурився тим, що неприємна йому людина нібито взяла телефон господині і без дозволу передзвонила з нього комусь із знайомих. Це було явно не «за поняттями», адже на зоні брати що-небудь без дозволу не прийнято.
Віталій спочатку навіть не зрозумів, у чому проблема, тим більше, що господиня телефону Надя ніяких претензій до нього не мала.
А через кілька секунд почалося страшне, що перетворило мирний вечір на кошмар, фрагменти якого потім довго відновлювали оперативники.
Колишній зек почав бити вкрай неприємного йому сусіда за столом, який не встиг нічого зрозуміти, притому зек робив це по-звірячому, бив по найвразливіших місцях. Віталій знепритомнів через кілька хвилин. Надія, сусід Григорій і Світлана, що отетеріла від такої агресивності співмешканця, стали відтягувати розлютованого п'яного зека від безпомічного, що втратив свідомість Віталія.
Спочатку усім здалося, що скандал уже припинився. Виведений з будинку на двір колишній зек, начебто заспокоївся, мирно сів на лавочці і розмовляв про щось із Світланою. Залишилося привести до тями Віталія. Надя стала поливати його водою з чайника. Незабаром чоловік став стогнати й поворухнувся. Потім отямився, і за словами Надії, став потроху розуміти, що відбувається.
Однак це побачив начебто мирно відпочивавший у дворі Віктор.
Колишній зек, помітивши, що Віталій поворухнувся, впав у стан повного озвіріння. Злий, розпаленілий алкоголем Віктор кинувся на нещасного чоловіка, що перебував в напівнепритомному стані, і почав його добивати, б'ючи руками й ногами в область голови. А потім кілька разів ударив Віталія, що втратив знову свідомість головою об цементне покриття двору...
Супротивник був повалений, і вбивця став тихим і спокійним. Тепер за столом він був головним. Розпиваючи зі співмешканкою й господинею спиртне, рецидивіст упивався відчуттям влади. Чи жива по-звірячому побита людина, він не задумувався. На зоні на це не прийнято звертати уваги...
Посидівши за столом і багато випивши на честь п'ятого дня на волі, молода пара вляглася спати. Незабаром, прибравши на столі й у кімнаті, лягла в постіль і господиня.
А зранку її чекала неприємна несподіванка. Вийшовши у двір, Надя знайшла тіло лежачого на землі Віталія. Одного погляду було достатньо, щоб зрозуміти: нещасний мертвий.
Надя розбудила Вітю й Світлану, покликала сусіда, що ввечері, обурений тим, що відбувається, демонстративно залишив буйне застілля. Потрібно було щось робити з трупом. Віктор вирішив сховати кінці у воду, запропонувавши віднести тіло нещасного на поля зрошення і сховати там. Трупи в цьому районі – не рідкість.
Однак сусід Надії наполіг на негайному звертанні до міліції. Григорію, що чесно й тяжко працював усе життя, застілля з раніше судимими особами і подальшими мордобоями вкрай не подобалися.
Зек, зрозумівши, що змусити Григорія віднести труп на поля зрошення і не звертатися до міліції не вдасться, швидко зібрався і разом із співмешканкою зник.
Встановивши особи екс-зеків і місця їхнього можливого перебування, оперативники досить швидко розшукали Віктора й Світлану й ізолювали вбивцю від суспільства.
Зараз всі учасники й свідки цієї страшної історії дають свідчення. Слідчі поговорили і з матір'ю Віктора. Вона впевнена в тому, що улюблений син ні в чому не винен. А двадцять років на зоні відбував за чужі гріхи – його просто хитро підставляли…
Говорять, що і зараз вона стверджує: син ні в чому не винен, його знову підставили погані люди…
