Для аграрного Одеського регіону проблеми, пов'язані з розвитком сільського господарства, більш ніж актуальні. Як зберегти врожайність за нинішніх кліматичних умов, що допоможе вивести аграрний сектор з перманентно збиткового стану? З цими та іншими запитаннями ми звернулися до голови постійної комісії обласної ради з питань аграрної політики Олександра Каштанова.
– Олександре Сергійовичу, коли мова заходить про сільське господарство, тема номер один – це посуха, від якої постраждало чимало сільгоспвиробників. Наскільки масштабна ця проблема для нашої області?
– Почну з того, що наш регіон є областю ризикованого землеробства. Для порівняння відзначу, що у Лісостеповій зоні (найсприятливішій зоні України для сільгоспвиробництва), до якої входять Вінницька, Черкаська, Полтавська, частково Харківська та Сумська області, у середньому випадає приблизно 600 – 800 мм опадів за рік. В Одеській області середньобагаторічний обсяг опадів становить приблизно 350 – 380 мм. Протягом весни цього року випало близько 30 – 40% дощів від цієї і без того малої норми. Важливою особливістю є і те, що ці опади були короткочасними і незначними, через що не були ефективними, корисними для рослин. Тобто, дощі прибивали пил, а волога не проникала у ґрунт. Температура повітря фіксувалася на рівні 40 – 450 С, на поверхні ґрунту 65 – 700 С. Крім цього, ситуація ускладнювалася тим, що з африканського континенту наприкінці червня до нас прийшов суховій, вологість повітря впала до критичної оцінки 18-20 %.
Хоча посуха зафіксована в 15 областях України, у найгірших умовах опинилися господарства Одеської області. За даними Міністерства аграрної політики на 1.08.2007 постраждало в Україні 11501 господарство, з них в Одеській області 7902, або 68,7 %.
Наслідком таких погодних умов стали збитки аграріїв, заподіяні загибеллю рослин. В області зафіксовано 370 тис. гектарів загибелі озимих і ранніх зернових і 157 тис. гектарів пізніх культур. Другий момент – так зване повзуче зниження рентабельності практично з усіх інших культур: технічних, пізніх зернових і з винограду. Математика у сільському господарстві – річ невдячна, але за даними управління агропромислового розвитку Одеської облдержадміністрації прямі збитки сільгоспвиробників становили понад 250 млн гривень, недобір зернових становив 1,4 млн тонн або у перерахунку за поточними цінами 1,5 млрд гривень.
– Як Ви вважаєте, що потрібно зробити для того, щоб наше сільське господарство менше залежало від погоди: збільшувати кількість поливних земель, виводити більш посухостійкі сорти… Чи можливі інші рецепти?
– Щодо перспектив розвитку, над цим працюють наукові колективи Української академії аграрних наук. Аграрний сектор не обійдеться без страхування ризиків, хоча цей процес в Україні практично не рухається. Страхові компанії виставляють великі відсотки, тому що своїх фондів для покриття страхових ризиків не вистачає, а перестраховуватися в іноземних компаніях на сьогоднішній день досить складно, оскільки не вирішені питання, пов'язані з ринком землі сільськогосподарського призначення і кредитуванням на цьому ринку. Наступним моментом у стабілізації сільськогосподарського виробництва може бути розвиток інтенсивного землеробства. На багатьох нарадах, що проходили у нашій області, неодноразово озвучувалася думка про те, що майбутнє – за інтенсивним землеробством, переходом у напівнульову, частково нульову технологію обробітку землі: мінімальний обробіток ґрунту зі збільшенням внесення добрив і використанням засобів захисту рослин, застосування інтенсивних сортів рослин. На мій погляд, розкриття потенціалу нашої області, безперечно, пов'язано зі зрошенням. На сьогодні в області подача води може бути здійснена на площі 226 тис. га (близько 9 % від всіх орних земель). Фактично ж поливається близько 50 тис. га. Через суб'єктивні причини, а саме земельну реформу, яка бездарно проведена в країні, частина міжгосподарських мереж, якими були охоплені ці площі, безповоротно втрачена. При невеликих капіталовкладеннях можна відновити зрошувальні системи ще на 100 тис. га. Відновлення другої частини потребує великих коштів, комерційно і організаційно у даний час недосяжне.
– На яку дотаційну допомогу з бюджету можуть розраховувати за сьогоднішніх умов аграрії?
– У нашій області діє 10 державних програм, за якими сільське господарство дотується. На сьогоднішній день область одержала 172,2 млн гривень із затверджених 231,5 млн гривень і освоїла 154,7 млн грн (близько 89,8 %). Щодо коштів, які виділяються з обласного бюджету, вони розподілені по трьох напрямах. На фінансування програми «Зерно Одещини» цього року виділено 5,6 млн гривень, з яких 4,1 млн грн на часткову компенсацію вартості придбаних господарствами тракторів і 1,5 млн грн – на часткову компенсацію вартості придбаної дощувальної техніки. Також 1,7 млн гривень заплановано на підтримку програми стабілізації тваринництва в Одеській області і 1,8 млн грн на освоєння сільськогосподарських земель, їхнє поліпшення та охорону. Крім того, на останній сесії облради було ухвалено рішення про виділення додатково 2 млн гривень з обласного бюджету як дотацію сільгоспвиробникам, які потерпіли від посухи.
– Олександре Сергійовичу, на Ваш погляд, яким чином можна вивести наше тваринництво із стану збитковості?
– Щодо тваринництва, то на сьогоднішній день ми вже відчуваємо зростання закупівельних цін на живу вагу великої рогатої худоби і свинини. Це відбувається завдяки ухваленим урядом заходам і особистій ініціативі віце-прем'єр-міністра України з питань АПК Віктора Слаути, який зміг припинити плутанину з контрабандним завезенням м'яса, що, у свою чергу, підривало економіку вітчизняного виробника. При сьогоднішній собівартості живої ваги близько 9 гривень за кг (якщо враховувати, що 20% цієї суми займають витрати, пов'язані з іншими виробничими процесами), закупівельна ціна в 10 гривень за кілограм, як мінімум, дозволить налагодити просте відтворення цієї галузі і підвищити інтерес виробника до тваринництва.
Необхідно, на мій погляд, переглянути загальнодержавну політику у цій галузі – майбутнє за великим товарним виробництвом і спеціалізацією. Теза про те, що фермер нагодує країну, виявилася міфом; на сьогоднішній день переробники м'яса на 70 % завантажені імпортною сировиною, яка включає в себе фарш, що містить генетично модифіковану сою, але і саме м'ясо найчастіше вироблене на основі генетично модифікованих рослин, які використовуються в раціоні тварин. А це вже питання національної безпеки.
– Зараз в Україні багато говорять про необхідність створення ринку земель сільськогосподарського призначення. З одного боку, це може стати джерелом наповнення місцевих бюджетів, з другого боку – не можна продавати все, тим більше, коли у нас недостатня законодавча база. Яка Ваша думка з цього питання?
– Якщо не торкатися безпосередньо аналізу земельної реформи, це питання сьогодні можна розглядати у політичному і чисто економічному аспектах. На мій погляд, у нас на сьогоднішній день законодавча база не готова до того, щоб ринок землі був справді ринком, а не базаром. Ми часто апелюємо до різних земельних реформ, у тому числі і до столипінської, і розуміємо, що одним з перших кроків, які потрібно зробити у цьому напрямі – це створити вітчизняний земельний банк, якого поки що в Україні не існує. І якщо ми хочемо, щоб люди, які обробляють землю, стали її господарями, то потрібно це робити виважено, акуратно, сформувавши повний, збалансований пакет законів. Якщо ж ми хочемо, щоб власником землі був хто завгодно, тільки не фермер у класичному розумінні цього слова, то, будь ласка, – скасовуйте мораторій і торгуйте. Це принципова позиція Соціалістичної партії, членом якої я є.
– Які важливі питання розглядала Ваша комісія у поточному році?
– Питань було досить багато: принципових і технічних. Безперечно, комісія брала участь у формуванні обласного бюджету і обстоювала позицію збільшення фінансування сільського господарства. У зв'язку з тим, що на зміну мажоритарній системі виборів прийшла пропорційна, до облради прийшло багато нових депутатів, яким потрібно донести, пояснити, що сільське господарство потрібно дотувати. Принцип, за яким підприємства сфери торгівлі, виробництва і сільського господарства повинні бути на одному рівні для нас, неприйнятний. Приклад посухи цього року ще раз доводить, що не можна поставити знак рівності між простим підприємництвом і сільськогосподарським виробництвом – над полем парасольку не поставиш! В усьому світі сільське господарство дотується державою. І ми, по можливості, намагаємося реалізувати своє депутатське право і довести, що обласний бюджет має сили і може допомагати нашому сільському господарству. Адже сільськогосподарська продукція – це те джерело, від якого залежать переробна галузь, торгівля, які є сьогодні рентабельними.
– Чому ж тоді саме джерело, яке живить прибуткові галузі, вважається нерентабельним?
– Якщо говорити про ціну, яку покупець платить за продукти харчування, вона дозволяє на всіх етапах, у тому числі безпосередньо на етапі польового вирощування, зробити цей бізнес прибутковим. Але диспропорція, яка існує між переробниками, продавцями і сільгоспвиробниками, створила ситуацію, у якій сільське господарство виявилося нерентабельним.
– Чи бере участь ваша комісія у роботі над проектом програми соціально-економічного розвитку Одеської області на 2008 – 2011 роки?
Безперечно. Наша комісія бере участь у підготовці практично всіх програм, які розробляються в обласній раді. Причому, детально розробляється не лише розділ, який безпосередньо стосується аграрного блоку. Професійний рівень депутатів, які входять до комісії, дозволяє оцінювати як економічні, так і соціальні, і культурні аспекти інших програм.
