Цю статтю можна було почати офіційно: «Сьогодні (20 вересня) відбулося відкриття комплексу очисних споруд Кілійського групового водопроводу. На відкритті були присутні: голова Державного комітету України з водного господарства Василь Сташук, голова Одеської облради Микола Скорик, голова Кілійської районної ради Володимир Боделан, керівництво виробничого об'єднання «Облводгосп», депутати районних рад, сільські голови і жителі Кілійського і Татарбунарського районів…»
Можна було б використати як епіграф поетичну цитату Сент-Екзюпері: «Вода – ти не тільки потрібна для життя, ти і є саме життя...»
Ще один варіант: згадати, що Одеська область за своєю площею – одна із найбільших в Україні, але в той же час одна з найменш забезпечених господарсько-питним водопостачанням сільських населених пунктів. Особливо гостро стоїть ця проблема на півдні області. У дев'яти районах, розташованих у межиріччі Дунаю і Дністра, централізованим водопостачанням охоплено до 20% населення, інші користуються привізною водою. Справа в тому, що артезіанська вода в цьому краї відрізняється високим рівнем мінералізації і домішок, тому непридатна для того, щоб пити. А для того, щоб використовувати багатющі водні запаси Дунаю і Дністра, потрібна система водопроводів, а також відповідний ступінь очищення. Інакше місцеві жителі будуть схожі на потерпілих від аварії корабля, що вмирають серед моря від спраги.
Заради справедливості, ідея водопостачання півдня Одещини порушувалася ще два десятки років тому – при Радянському Союзі. У 1986 році вийшла постанова Ради Міністрів України, де передбачалося будівництво групових водопроводів в Одеській області. Роботи були розпочаті, потім (у 90-х роках) припинені через відсутність коштів. Проте останнім часом у задавненої проблеми намітився серйозний злам. Стають до ладу нові об'єкти: ділянки водогінних мереж і насосні станції. А відкриття комплексу очисних споруд Кілійського групового водопроводу (яке і стало інформаційним приводом для нинішньої статті) фахівці називають знаковою подією для регіону. Справа в тому, що Дунай – далеко не найчистіша з екологічного боку річка в Європі. Але завдяки новітнім технологіям дунайська вода, пройшовши кілька ступенів очищення, стає цілком придатною для того, щоб її пити. Лаборанти комплексу навіть піднесли по скляночці цієї рідини почесним гостям – голові Державного комітету України з водного господарства Василю Сташуку і голові Одеської облради Миколі Скорику. Ті від частування не відмовилися.
– Сьогоднішній захід – це частина соціальної політики, яку провадить уряд нашої країни, – говорить Василь Сташук. – Постійну увагу цій проблемі приділяє Прем'єр-міністр Віктор Федорович Янукович. Місцеві жителі багато років чекали цієї події, ми досягли мети завдяки фінансуванню уряду і тим державним програмам, що ухвалені Кабінетом Міністрів. Я щиро вдячний всім, хто причетний до цієї події: науковим співробітникам, проектантам, будівельникам… Найголовніше, що ці роботи будуть продовжені, про це свідчить проект бюджету 2008 року, у якому вже закладені відповідні суми.
– Якщо говорити у відносних величинах, то для півдня нашої області проблема водопостачання найгостріша, гостріша навіть, аніж питання газопостачання і транспортного сполучення, – додав Микола Скорик. – І я хотів би подякувати уряду нашої країни, а також Василю Андрійовичу Сташуку за ту увагу, яка постійно приділяється нашій області.
Про свої заслуги Микола Леонідович скромно змовчав, але ось пан Сташук не забув відзначити, що фінансування подібних програм здійснюється за принципом: 70% з держбюджету, 30% – з місцевих. І в Одеській області цього правила свято дотримуються. Під оплески присутніх було підписано Державний акт приймання комплексу очисних споруд («Перший акт, що я підписую не читаючи», – пожартував Сташук).
Прокоментувати цю подію ми попросили кількох місцевих жителів.
Анжела Чабан, секретар Фурманівської сільської ради, Кілійський район:
– Половина нашого села все ще користується старими водогінними мережами. Водопостачання до нас поки що не дійшло, цього року тільки будується майданчик для водопроводу. Дуже хотілося б, щоб у 2008 році вода дійшла і до нашої Фурманівки. Після того, як відкрився цей комплекс, ми сподіваємося, що будемо пити очищену дунайську воду. Тому що зараз купуємо воду. Це дорого, і дуже б'є по кишені сільських жителів.
Володимир Адещенко, Новоселівський сільський голова, Кілійський район:
– Наше село вже одержало воду в березні цього року, і тепер місцеві жителі не втомлюються писати подяки з цього приводу. Наша водогінна мережа була побудована в 1991 році, перебувала на балансі місцевого СВК. Потім вона перестала працювати. У 2006 році було ухвалено рішення прийняти її на баланс сільської ради. Завдяки управлінню водного господарства мережа була відновлена, райрада виділила 15 тисяч гривень для створення комунального господарства. Зараз люди одержують воду регулярно. Сьогоднішню подію я вважаю дуже важливою. Наш регіон багато років не знав, що таке вода. Тим більше питна (у нас навіть технічна була проблемою). Ні я, ні райрада самі не вирішили б цього питання, тому я вдячний уряду, Міністерству, що займається цими питаннями, і нашій обласний раді.
У заключному абзаці дуже доречні слова «далі буде». За словами керівника обласного виробничого управління «Облводгосп» Сергія Белюка в найближчі роки заплановано подальший розвиток Кілійського і Татарбунарського водопроводів, а також спорудження водопроводів Суворовського і Дністровського.
І якщо хтось міг подумати, що урочисту церемонію відкриття комплексу затьмарить раптова злива, то я нагадаю лише одне: «Дощ – це добра прикмета».
