СПРАШИВАЕТЕ – ОТВЕЧАЕМ / ЗАПИТУЙТЕ – ВІДПОВІДАЄМО
Чи прийнято закон щодо прав громадян оскаржувати надмірну тривалість слідства або суду?
Н. СТЕПОВА, пгт Ширяєво
Кабінет Міністрів схвалив проект змін до законодавства щодо встановлення для громадян права оскаржувати в Адміністративному суді надмірну тривалість досудового слідства, розгляду справи в суді або виконання судового рішення. Проект закону, розроблений Міністерством юстиції, направлено у Верховну Раду, повідомляє прес-служба Мін’юсту.
Як відзначив міністр юстиції Олександр Лавринович, документ розроблено з метою приведення національного законодавства до вимог європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини, який керується у своїй практиці цією Конвенцією, вважає невиправдано тривале досудове слідство, судовий розгляд або виконання судового рішення порушенням права особи на справедливий судовий розгляд.
На сьогодні в національному законодавстві відсутні будь-які правові інструменти, за допомогою яких можна оскаржити надмірну тривалість слідства і судових процедур або вимагати компенсацію за невиправдане затягування цих процесів. 82% рішень, винесених Євросудом проти України, констатують порушення права особи на розумну тривалість слідства і суду, відсутність у особи ефективного засобу юридичного захисту.
У зв’язку з цим законопроект передбачає внесення відповідних змін у Кодекс адміністративного судочинства України, які встановлять порядок оскарження у суді надмірно тривалих слідчих і судових процедур. Крім цього, визначається порядок проведення службового розслідування, що матиме наслідком притягнення винної посадової особи до юридичної відповідальності. Документ також передбачає внесення змін до Закону “Про статус суддів” щодо дисциплінарної відповідальності суддів за порушення розумного строку розгляду справи.
Уряд пропонує ввести закон і дію з 1 січня 2008 року.
Що входить до поняття “Житлово-комунальні послуги”, хто може бути їх виконавцем? Як укладати договори на надання житлово-комунальних послуг, що робити в разі порушення виконавцем умов цього договору?
З.ТАРНАВСЬКА, Одеса
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 р. (далі – Закон) житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 р. № 60 (далі – Порядок) органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці вищезазначених житлово-комунальних послуг.
Виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити їх виконання.
Визначені виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.
Виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій може бути виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб’єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг. З виконавцем послуг укладається договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Визначені виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем (власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом) або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.
М. ЛЄСОГОРОВ,начальник Головного управління юстиції в Одеській області
ДОЗВІЛ НА ПОЧАТОК РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРЕНДУ ПРИМІЩЕНЬ ЯКИХ ОБ’ЄКТІВ ВИДАЄТЬСЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИМ ОРГАНОМ ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНОГО НАГЛЯДУ?
Р. ІЩЕНКО,підприємець м. Іллічівськ
Пропонуємо вашій увазі перелік таких об’єктів.
1. Готелі, готельні комплекси, пансіонати сімейного відпочинку, апартаменти та мотелі.
2. Театри, кіноконцертні зали, центри культури та дозвілля, клуби та танцювальні зали.
3. Підземні комплекси торговельного та іншого призначення.
4. Торговельні, торговельно-розважальні комплекси і центри, виставкові центри, криті ринки, об'єкти громадського харчування.
5. Міжнародні виставки та симпозіуми на об’єктах будь-яких форм власності.
6. Вибухопожежонебезпечні об'єкти, віднесені до категорій "А" і "Б".
7. Пожежонебезпечні об'єкти, віднесені до категорій "В" площею більше 1000 м2.
8. Лікувальні заклади, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, профілакторії та інші заклади для відпочинку й оздоровлення.
9. Склади газу, газоконденсату, скрапленого газу, нафти та нафтопродуктів.
10. Музеї, пам'ятники архітектурного мистецтва та історії обласного значення, бібліотеки.
11. Будівлі наземних та підземних гаражів (автостоянок).
12. Автосалони та автомобільні виставки.
13. Промислові та транспортні підприємства із загальною площею споруд більше 1000 м2 та СТО на 10 постів і більше.
14. Матеріальні склади та бази (з урахуванням загальної площі, незалежно від наявності орендарів):
- митні склади незалежно від площі;
- горючих матеріалів площею 1000 м2 та більше;
- негорючих матеріалів в горючій упаковці площею 1500 м2 та більше;
- горючих вантажів або негорючих вантажів в упаковці, що може горіти, розташовані у підвалах площею 750 м2 та більше;
- пиломатеріалів площею 500 м2 та більше;
- гумотехнічних виробів та шин площею 750 м2 та більше;
мастильних матеріалів у підвалах та цокольних поверхах площею 100 м2 та більше;
- автозаправні станції та автозаправні комплекси, а також інші будівлі складів нафти та нафтопродуктів;
- горючих і негорючих вантажів у горючій упаковці з висотою зберігання вантажів більше 3 м.
Примітка:
1. УНПД ГУ МНС України в Одеській області може видавати також дозволи на початок роботи і оренду приміщень не зазначених у цьому Переліку у разі звернення власників (орендарів).
2. Видача дозволу на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів здійснюється після підписання акту Державною технічною комісією, утвореною в установленому порядку, з попереднім проведенням експертизи проектної документації.
3. УНПД ГУ МНС України в Одеській області має право делегувати права на проведення експертної оцінки протипожежного стану об'єктів, контролю за виконанням заходів щодо усунення недоліків, викладених в експертному висновку на зазначених у переліку об'єктах, видачі дозволу на початок роботи підприємства та оренду приміщень місцевим органам державного пожежного нагляду.
4. Видача дозволу на початок роботи підприємства та оренду приміщень, проведення експертної оцінки протипожежного стану об'єктів, органами державного пожежного нагляду міста Одеси здійснюється за попереднім погодженням з Головним державним інспектором з пожежного нагляду територіального органу ДПН, який за посадою є також з Головним державним інспектором з пожежного нагляду м. Одеси.
5. По об’єктам, які не ввійшли в даний перелік, а також в Перелік об’єктів, дозвіл на початок роботи та оренду приміщень яких видається та введення в експлуатацію яких здійснюється центральним органом державного пожежного нагляду, затверджений Наказом МНС України № 278 від 11.05.2006 р. – проведення експертної оцінки протипожежного стану та видача дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень здійснюється місцевими органами державного пожежного нагляду.
І. ГЕЛЕБАН,
заступник начальника Головного управління (керівник територіального органу держпожнагляду) - начальник управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Одеській області полковник вн. служби
КОНСУЛЬТУЄ ДПА
Фізична особа – нерезидент здає в оренду приміщення під офіс юридичній особі за 3000 грн. на місяць. Скільки необхідно сплатити податку з доходів фізичних осіб від такої операції?
Т. ХРАМОВА, м. Іллічівськ
Відповідно до пп. 8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України від 22.05.03 р. № 889-IY “ Про податок з доходів фізичних осіб”, із змінами та доповненнями (далі – Закон № 889), особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб‘єкта підприємницької діяльності.
Більш того, на підставі пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону № 889, якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів (ставка податку відповідно п. 7.1 ст. 7 Закону №889).
Слід виходити з того, що норма Закону № 889, приведена в п.9.11 ст. 9 Закону № 889 , є такою, яка конкретно (спеціально) обумовлює правила оподаткування доходів, які отримуються фізичними особами – нерезидентами, в той час як норма пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 Закону № 889 не конкретизує резидентський статус учасників (сторін) договору оренди (суборенди), жилого найма (піднайму) нерухомості.
Крім того, положення пп. 9.1.1 и 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону № 889 покладають обов‘язки податкового агенту на орендаря (незалежно від резидентського статусу орендодавця), тобто норми вказаних підпунктів (9.1.1 та 9.1.2) у рівній мірі поширюються як на орендодавців-резидентів, так і орендодавців-нерезидентів.
Тобто, підпункт 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 Закону № 889 не обмежує право фізичної особи – резидента (орендатора) на виконання функцій податкового агента, які встановленні у відповідності до норм пп. 9.11.3 п. 9.11. ст. 9 Закону № 889. Також пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Закону № 889 обумовлено, що якщо резидент (орендодавець) є фізичною особою, то резидент – повноважна особа (орендар) виступає також його податковим агентом відносно цих доходів.
У разі укладання цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків (п. 21.2 ст. 21 Закону № 889).
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, юридична особа – резидент (уповноважена особа), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору виступає податковим агентом фізичної особи - нерезидента відносно таких доходів. Податковий агент повинен утримувати 30 % (у вашому випадку, податок з доходів фізичних осіб складає – 3000 х 30% = 900 грн.) виплачуваної орендної плати та відображати цю інформацію в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу 08.
