ЩО ТАКЕ ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) І ЯКІ ОБОВ’ЯЗКИ ВІН НАКЛАДУЄ?
За Цивільним кодексом України договір довічного утримання – це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
Цей договір спрямований на перехід права власності на цінне майно. Право власності на цінне майно за договором довічного утримання у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення такого договору – у разі відчуження за договором рухомого майна, та з моменту реєстрації правочину – у разі відчуження нерухомого майна. Але важливою особливістю є те, що право розпорядження таким майном у набувача виникає лише після смерті відчужувача.
Цей договір є оплатним. Оплатність для набувача полягає в необхідності здійснювати майнове утримання замість отриманого житла. Для відчужувача – в тому, що, після передачі у власність речі, він може вимагати від набувача вчинення певних дій – надання матеріального забезпечення.
Договір довічного утримання належить до договорів, для яких передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення. Недотримання даної вимоги відносно форми договору тягне за собою визнання договору недійсним. Наслідки визнання договору недійсним спричинюють двосторонню реституцію. Нотаріус, завіряючи договір, повинен перевірити документи, необхідні для відчуження майна. З моменту укладення нотаріальної форми договору довічного утримання у набувача виникає право власності на майно. Водночас нотаріус повинен накласти заборону на відчуження (продаж, дарування, обмін майна, переданого за договором довічного утримання, укладання щодо нього договору застави, передавати його у власність іншій особі) набувачем майна до припинення договору. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність угоди про довічне утримання. Наслідки визнання договору довічного утримання недійсним закріплені у Цивільному кодексі України і застерігають учасників цієї угоди про накладення на них двосторонньої відповідальності.
Якщо предметом договору є нерухомість, то такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації. Право власності на відчужувану нерухомість переходить до набувача тільки з моменту реєстрації договору.
Сторонами договору довічного утримання є відчужував та набувач.
Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я, що має майно на праві приватної власності, яким вона може розпоряджатися на свій розсуд. Із цього випливає, що будинок (його частина), а також інше рухоме майно, що має значну цінність, яке має перейти за договором у власність набувача, не може бути обтяжене заставою або іншими зобов’язаннями.
Набувачем є повнолітня дієздатна особа, яка в змозі надати належне матеріальне забезпечення. Особливістю укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній власності, є те, що набувачем майна за договором може бути і юридична особа. При цьому юридична особа може мати навіть і більші можливості для матеріального забезпечення відчужувача. Статутом юридичної особи чи іншим засновницьким документом має бути передбачена можливість оплатного придбання майна у власність, і такий правочин не може суперечити цілям її створення та діяльності. За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуваний за договором будинок. Якщо спадкоємці відмовляються від будинку, або таких осіб немає, майно повертається відчужувачу. Щодо юридичних осіб-набувачів майна, у разі їхнього припинення можливим є правонаступництво обов’язків за договором довічного утримання. Спадкувати обов’язки відчужувача майна за договором довічного утримання неможливо, тому що договір припиняється у разі смерті відчужувача.
Набувачами можуть бути кілька фізичних осіб, які стають співвласниками майна, що передається їм за договором довічного утримання на праві спільної сумісної власності. У випадку порушення набувачами обов’язку перед відчужувачем настає солідарна відповідальність. Відчужувач у такому випадку може вимагати сплати неустойки або відшкодування збитків як від усіх набувачів разом, так і кожного з них окремо.
За бажанням відчужувача утримання (догляду) за договором довічного утримання може надаватись третім особам. Набувач зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, вказаної у договорі. Якщо відчужувач укладає договір на користь третьої особи, то така особа за договором забезпечується утриманням та (або) доглядом довічно. Таким чином, відчужувач передає у власність набувачеві цінне майно, взамін чого останній отримує це майно і зобов’язується забезпечувати третю особу утриманням та (або) доглядом.
Майно, що належить кільком фізичним особам чи подружжю (або одному з подружжя) на праві спільної сумісної власності, може бути відчужене на підставі договору довічного утримання. Співвласники майна, а також подружжя за договором довічного утримання повинні передати набувачеві майно, останній, у свою чергу, повинен надати відчужувачам (кожному окремо) належне утримання. У разі смерті одного із відчужувачів, оскільки виконання було призначене безпосередньо особисто для відчужувача, договір припиняється. Набувач у свою чергу продовжує утримувати співвласника, який залишився.
Моментом виникнення права власності на майно, яке передається за договором довічного утримання, є державна реєстрація для нерухомого майна і нотаріальне посвідчення для рухомого майна.
За Цивільним кодексом України договір довічного утримання може бути розірваний на підставі рішення суду, на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний також з ініціативи набувача у тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати відчужувачу належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі.
Наслідки розірвання договору довічного утримання залежать від підстав його розірвання. Якщо договір був розірваний внаслідок невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, останній повинен повернути майно відчужувачеві. В такому випадку право власності на майно, передане за договором довічного утримання, у набувача припиняється після припинення договірних відносин із зазначених підстав, а у відчужувача поновлюється право власності. Крім цього, витрати, понесені набувачем щодо утримання майна, йому не відшкодовуються.
Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання і є юридичним фактом, що припиняє договірні відносини.
У випадку дії договору внаслідок невиконання або неналежного виконання набувачем обов’язків за договором довічного утримання передбачена можливість повернення відчужувачу майна.
Якщо набувач відмовляється добровільно повернути майно, набуте ним за договором, відчужувач має право звернутися до суду.
Смерть набувача не є підставою для припинення договору довічного утримання (догляду). Права і обов’язки набувача за договором переходять до його спадкоємців, у тому числі і право власності на майно, передане набувачеві відчужувачем.
Внаслідок ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), може перейти до її засновника (учасника), до нього також переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду).
У цивільному кодексі нічого не сказано про юридичні наслідки переходу майна відчужувача до кількох засновників. Виходячи із суті договору до цих засновників за договором довічного утримання переходять права і обов’язки набувача пропорційно їх часток у статутному фонді.
Відділ реєстрації нормативно-правових актів та об’єднань громадян, правової роботи та правової освіти Головного управління юстиції в Одеській області
ПОРЯДОК ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ОТДЕЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ ПРИ ПРИМЕНЕНИИ РЕГИСТРАТОРОВ РАСЧЕТНЫХ ОПЕРАЦИЙ
Как предпринимателю производить операцию возврата товара в розничной торговле?
С каждым годом активизируется торговая деятельность, увеличивается спрос на товары соответственно и увеличивается предложение. Однако, вместе с этим возрастает вероятность и возврата по тем или иным причинам купленного недавно товара. Как бы ни была неприятна для субъекта предпринимательской деятельности (далее - СПД) операция по возврату товара, ее надо оформлять и делать это надо правильно.
Рассмотрим, как необходимо оформлять операцию по возврату товара СПД, использующих регистраторы расчетных операций (далее - РРО), а также как возврат товара покупателем отразить в книге учета расчетных операций (далее – КУРО).
Необходимо помнить о том, что порядок возврата и выдачи средств покупателям зависит, в первую очередь, от модели РРО. В соответствии с Порядком регистрации, опломбирования и применения РРО за товары (услуги), утвержденным приказом ГНА Украины от 01.12.2000 №614 (далее – Порядок № 614), денежные средства покупателю возвращаются путем регистрации отрицательной суммы только в случае обеспечения алгоритмом работы РРО отдельного накопления в фискальной памяти отрицательных сумм расчетов. При этом, СПД обязан выдать покупателю расчетный документ, которым в этом случае считается фискальный кассовый чек выдачи средств (расходный чек).
Если же РРО не обеспечивает такого накопления отрицательных сумм расчетов, то разрешается регистрировать выдачу средств при помощи операции «служебная выдача».
Следует помнить, что регистрацию возврата денежных средств покупателю запрещено проводить операцией “сторно”. Также, выдача средств покупателю из кассы предприятия, без посредничества РРО, в случае возврата их через РРО будет нарушением порядка проведения расчетных операций.
В случае, если сумма средств, подлежащая выдаче покупателю превышает 100 грн, материально ответственное лицо или лицо, непосредственно осуществляющее расчеты, должно составить акт о выдаче средств*.
В акте следует указать:
* данные документа, устанавливающего личность покупателя, возвращающего товар;
* данные о товаре;
* сумму выданных средств;
* номер, дату и время выдачи расчетного документа, подтверждающего покупку товара.
Акт о выдаче средств передается в бухгалтерию СПД и хранится в течение 3-х лет. При отсутствии у СПД бухгалтерии указанный акт подклеивается на последней странице соответствующей КУРО.
Суммы, возвращенные покупателями, отражаются в графе 8 «Видано при поверненні товару» КУРО одной суммой. Для устранения трудностей, которые могут возникнуть в учете товарных запасов и налога на добавленную стоимость (далее – НДС), в случае, когда осуществляется, к примеру, торговля товарами, облагаемыми и не облагаемыми НДС, можно воспользоваться вторым абзацем пункта 7.7 Порядка № 614 и по желанию СПД в графах 5 – 8 раздела 2 КУРО, зарегистрированной на РРО, разрешается ввести дополнительные графы для указания сумм расчетов, суммы НДС и выданных при возврате товара средств.
В случаях, когда покупатель решил вернуть купленный товар, но в этот момент в кассе РРО нет достаточного количества наличности для возврата средств покупателю, не обязательно отправлять покупателя до момента, пока за счет выручки в кассе РРО появится необходимая сумма возврата. Можно пополнить кассу РРО наличностью из кассы предприятия через материально-ответственное лицо при помощи операции «служебное внесение», как это делается с разменной монетой.
Алексей ФОМИН, главный государственный налоговый инспектор отдела массово-разъяснительной работы и обращений граждан ГНА в Одесской области
