Ізмаїл багатий на спортивні традиції і дуже бракує йому спортивних баз. 75-тисячна міська громада не має їх достатньо, хоча розмов про це точиться багато. В одній з розмов заслужена тренерка України, яка виховала чемпіонок світу з легкої атлетики, Тетяна Мардашова розповіла, що за пробіжку на стадіоні під час спортивних заходів міський відділ освіти змушений сплачувати, навіть якщо бігли діти вздовж стінки. І, як вважають любителі спорту, зовсім негарно вчинили представники пароплавства, які перегородили напередодні Дня міста центральний вхід з боку житлового масиву і залишили вузеньку хвірточку з тильного боку, до якої – не менше 600 метрів. Причина – а щоб, мовляв, не смітили і сидінь на трибунах не ламали.
Недостатньо і критих залів, де можна було б займатися цілорічно. Поки підліток у школі навчається, він і в шкільному спортзалі займатися може. А потім? За інформацією міліції молоді люди найчастіше порушують громадський порядок, хуліганять через те, що не знають, чим себе зайняти...
До речі, у спортивних колах міста (і не тільки в них) давно ведеться дискусія про те, що в Ізмаїлі немає Палацу спорту. Запитаємо в самих ізмаїльців – чи потрібен він їм?
Михайло Мийнов, мешканець Ізмаїла, голова Ізмаїльської районної федерації футболу:
– Я сам – родом з Кам’янки, де свого часу керівник АСГП «Прогрес» М.Г. Миндру вклав чималі гроші у спорудження сільського Палацу спорту. Тут провадяться різні, зокрема міжнародні, змагання. А головне, є можливість виховувати спортивні таланти; у класі інтернатного типу виховуються діти майже з усього Придунав’я. Все це завдяки тому, що Микола Георгійович Миндру дав згоду на спорудження такого комплексу. Сьогодні виробничі, підприємницькі структури, розташовані на території села, своїм обов’язком вважають відраховувати кошти на утримання соціально значимого об'єкта.
Андрій, докер, 24 роки:
– Є в місті спортивні бази, зокрема наша, портова – «Портовик», а також два спорткомплекси Ізмаїльського управління водного господарства. Але, звичайно ж, Палац спорту, який належить громаді, був би просто знахідкою, зокрема і для нас, молодих, і для багатьох спортивних сімей міста.
Ірина Шубіна, колишня робітниця консервного заводу:
– Навіщо затівати спорудження палацу, коли наявні «хатини» треба приводити до ладу, ремонтувати? Колись була розмова про організацію спортивного залу на місці клубу Ізмаїльського консервного заводу. Було б чим зайнятися молоді у віддаленому від центру мікрорайоні. І де той зал? Руйнується, як і завод.
Тетяна Мардашова, заслужений тренер України:
– Споруджувати сьогодні Палац спорту? Це було б чудово. Хоча, на мій погляд, за багатьма параметрами нездійсненно. Гадаю, не слід скидати з рахунку й інші варіанти, зокрема щодо реконструкції наявних спортивних споруд.
Олег Шиляєв, голова Ізмаїльської міської організації ФСТ «Україна», президент Ізмаїльської всестильової федерації бойових мистецтв:
– Про спорудження в Ізмаїлі міського Палацу спорту розмови ведуться давно. Ще в 1979 році було розроблено проектну документацію і виконано настільний макет. Планувалося, що спорудження розпочнеться у 1980-му і завершиться у 1983-му. Але, оскільки в 1980 році всі кошти були спрямовані на підготовку московської Олімпіади, з мрією про міський спорткомплекс довелося розпрощатися.
Другий проект народився в час, коли в крісло мера сів Станіслав Борисенко. З 2002 по 2005 роки проектна документація і креслення обійшлися міській громаді у 170 тисяч гривень. Палац спорту змінив місце розташування на пустир між 9-ю школою і припиненим спорудженням школи майбутнього. Але досі у фундамент Палацу не вкладено ні цеглини. Мер міста Г.М. Дубенко прозондував в області можливості фінансування проекту і одержав відмову. І ось моя пропозиція: чому б не розташувати Палац спорту в приміщенні колишнього кінотеатру «Перемога», який нині практично не працює? Є у цієї ідеї прихильники, в основному ті, хто пов'язаний з міським спортом, є і супротивники, які вважають, що простіше було б все-таки цей будинок продати і за рахунок цього поповнити бюджет. Я належу до перших і ратую за реконструкцію приміщення і розташування Палацу спорту тут.
Із запитанням про реальність цієї та інших пропозицій ми звернулися до першого заступника міського голови Сергія Савелійовича Переверзи.
– Ідея про розташування Палацу спорту в будинку кінотеатру «Перемога» – історичному будинку, у якому ще за пушкінських часів розташовувалося казино, на жаль, нереальна. І не в тому причина, що міська влада цього не хоче. А в тому, що цей будинок і функціонально, і за своїм технічним станом на сьогоднішній день не підходить для занять спортом. Споруджувався він на глинобитній основі, без наявності фундаменту, будь-які навантаження для нього сьогодні небезпечні, а при заняттях спортом вони неминучі. Для реставрації будинку буде потрібно чимало коштів. При цьому доведеться кожен крок погоджувати з відповідними службами охорони пам'яток історії та архітектури. Але чи зможемо ми поруч з Палацом спорту розташувати спортивні майданчики – велике запитання. Наведу як приклад – «Портовик». Чудовий будинок. Але через відсутність місця немає можливості розташувати відкриті спортмайданчики поруч, і це створює свої труднощі. Як позитивний приклад можна навести спортивні бази ІНВГ «Фрегат» і «Авангард», спортивно-оздоровчий центр міськво, поруч з якими такі майданчики є. Це дозволяє робити спорткомплекси багатофункціональними. Отож, не все у нас дуже вже погано. З уточненням: а чи потрібен нам взагалі Палац спорту за зразком «совкових» часів, коли любили громаддя, витрачаючи на це чимало коштів і не піклуючись про те, як кошти окупатимуться і використовуватимуться. Плюс – які кошти підуть потім на його утримання.
Сьогодні ми вишукуємо найбільш економічний варіант. Початок розв’язання цього питання ми запрограмували на наступний рік. Формуватимемо план проектних робіт, визначатимемося з проектом, необхідною сумою. До речі, є попередня згода про передачу на баланс міській громаді стадіону, який сьогодні належить Українському Дунайському пароплавству. І цілком можливо, що підемо і таким шляхом: після того, як стадіон перейде у власність міської громади, поруч споруджуватимемо спорткомплекс ангарного типу – площі там достатньо. Практично вирішено питання про виділення 100 тисяч гривень бюджетних коштів на створення штучного футбольного поля.
…Багато важить оптимізм міської влади. Ще більше – реальні кроки. Чи буде їх зроблено? Чи будуть поліпшені умови для занять спортом, зокрема – дітей, молоді? Чи, може, як часто бувало, знайдуться інші «дірки», а спорт знову залишиться на узбіччі? І відомі на всю Україну, Європу і світ спортсмени Ізмаїла так і не зможуть повноцінно займатися і провадити всеукраїнські і міжнародні турніри в гідних умовах? Чи будуть розвантажені шкільні спортивні зали? До речі, Сергій Савелійович у нашій розмові сказав, що поки що в місті немає чіткої концепції розвитку великого спорту. А звідси, мабуть, і багато запитань. Але хочеться сподіватися на краще.
