В межах міжнародного кінофестивалю «Молодість» у Києві було показано 400 кінофільмів (удвічі більше, ніж у минулі роки) з 20 країн. Яке місце серед цих фільмів посіло українське кіно? Почнемо з відкриття фестивалю.
Свято відкриття одразу налаштувало публіку на те, що фестиваль, які б прапори не прибули в гості до нас, відбувається в Україні. Режисер відкриття В. Троїцький (одеситам він знайомий за виставою “Український Декамерон”), створив видовище, побудоване на українських обрядових іграх і танцях, яке відбувається на тлі кінопроекцій кадрів з довженківської “Землі” і параджановських “Тіней забутих предків”. Словом, заявка була, скажімо так, відповідальна. Ні, поки що серед української молоді фестиваль новітніх класиків не відкрив. Але, як і рік тому, є роботи цілком гідні.
Українських студентських робіт було небагато: три з двадцяти п’яти. Але і стрічка Віті Гурова “Хто така Таня?”, і фільм-фреска Романа Бондарчука “Таксист”, і філософськи-ностальгійний фільм Марини Вроди “Клятва” викликали непідробний інтерес аудиторії. Але перша премія за кращу студентську роботу знову пішла на північ. Цього разу приз і 2,5 тисячі доларів повезла до Норвегії Аннє Севіцкі за сімейну драму “Серце рветься”.
Такий же розклад спостерігався у конкурсній програмі короткого метра: три з двадцяти чотирьох. “Боротьба” Гримура Гаконарсона, “На межі” Артема Сухарева (вже знайомого фестивальній публіці за минулими роботами) і Микити Решетникова і “Приблуда” одесита Валерія Ямбурського. Майстерно зроблена тримірна анімація “На межі” – це історія подолання. Ковзаняр, який розбився при падінні, знаходить у собі сили знову піднятися. Майстерність художників така, що на прес-конференції Артема Сухарева запитали, чи не поєднували автори анімацію з натурними зйомками. Але головне у стрічці – сама образна побудова. Фільм відзначено дипломом журі. Картина “Приблуда” – це симпатична, тепла, сповнена гумору, чудово знята і зіграна стрічка про двох старих – сусідів, у мирне сільське життя яких вторгається приблудний шкодливий песик. Перше місце у номінації короткий метр виборов анімаційний фільм-фантазія про катастрофу людства “Ковчег” польського режисера Гжегоша Йонкайтіса.
У конкурсі повнометражних фільмів брало участь фатальна кількість кінострічок – тринадцять, зокрема українська, і більше того – одеська – картина молодого режисера Єви Нейман “Біля річки”. В Одесі фільм успішно пройшов у “Масках”. На фестивалі ця щемно хороша картина теж зібрала повну залу. І як стало відомо, журі кіноклубів FICC вагалось, якому з двох фільмів – “Біля річки” Єви Нейман чи стрічці “Монотонність” Юріса Поскуса (Латвія) – віддати перевагу. Перемогла “Монотонність” (фільм про молоду жінку, яка, не бачачи майбутнього у рідному селі, їде до міста на кінопроби).
Суперечки навколо фільму Нейман вихлюпнулися і на прес-конференцію. Режисеру дорікнули у наслідуванні Кірі Муратовій. Особисто я не бачу прямого цитування. Але зрозуміти звинувачувачів можу. Режисера “підводить” муратовська блискуча команда артистів: Сергій Бехтерев і Наталія Бузько, Юрій Невгамонний та Ніна Русланова, яка починала у Кіри Георгіївни у “Коротких зустрічах” і зіграла яскраву роль у “Настроювачі”. Ну як тут відмежуватися від асоціацій! Та й сама Нейман теж побувала під потужним впливом Муратової – стажувалася у неї у фільмі “Другорядні люди”. І знімаючи свій фільм про двох старих жінок – маму і дочку (матір вражаюче грає Марина Поліцеймако), які стали другорядними людьми для більшості тих, хто їх оточує, Нейман, зрозуміло, не зовсім вийшла з-під впливу кінометра. Чи знайде вона свою особливу кіномову, покаже час.
Сьогодні українські кінематографісти перебувають в очікуванні того, що новосформований після парламентських виборів Кабінет Міністрів України розробить і подасть на розгляд до Верховної Ради загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії на 2008 – 2012 роки. А поки що розв’язувати проблеми українського кіно, зокрема розв’язувати питання просування української кінопродукції до глядача, зокрема на світовий ринок, взяла на себе створена у дні фестивалю “Кінофундація”, яку очолив Андрій Халпахчи. Організація випускатиме каталоги фільмів, вести переговори з дистриб’юторами тощо. Треба відзначити, що сьогодні запускаються фільми таких видатних українських режисерів, як Кіра Муратова (“Мелодія для шарманки”) і Роман Балаян (“Райські птиці” з Олегом Янковським). Можна назвати й інші фільми, хоча рахунок поки що йде на одиниці. Показовий і кіноринок “Молодість”, який відбувався у межах кінофестивалю. У ньому брало участь майже півтора десятки українських фільмів, до яких виявили інтерес закордонні дистриб’ютори. Словом, на фронтах українського кіно спостерігається пожвавлення.
Найкращим повнометражним фільмом було визнано фільм “Холтрейн” німецького режисера Флоріана Гаага. Це жорстка молодіжна стрічка про невелику групу підлітків, які у пошуках класики у мистецтві граффіті розмальовують ночами вагони метро. Вони стикаються з іншою групою. За великим рахунком, фільм не про зіткнення двох підліткових груп, а про зіткнення прагнення до чистого мистецтва з жорсткою правдою життя. Фільм “Холтрейн” одержав також приз глядацьких симпатій...
І, нарешті, гран-прі, статуетку скіфського оленя і 10 тисяч доларів на загальне схвалення одержав чарівний фільм ізраїльтянина Ерана Коліріна “Візит оркестру” (“Подорож оркестру”). Добра, світла комедія, у якій режисерська, операторська та акторські роботи викликають непідробне захоплення. Картина також одержала приз екуменічного журі.
І ще одна кінострічка прозвучала на фестивалі. Ті, хто слідкує за подіями на МКФ “Молодість”, пам’ятають, що рік тому три головні нагороди фестивалю пішли в Румунію. Одна з них була присуджена короткометражній стрічці “Марилена з Р7” Кристіана Німеску, який трагічно загинув в автокатастрофі у серпні 2006 року під час зйомок повнометражного фільму “Каліфорнійська мрія”. У цьому році “Каліфорнійська мрія”, дбайливо завершена колегами загиблого режисера, увійшла до числа конкурсних фільмів.
До речі, і в позаконкурсній програмі брав участь ще один блискучий румунський фільм – “4 місяці, 3 тижні і 2 дні” режисера Кристіана Мунгія (Срібний ведмідь на Берлінському кінофестивалі). Так, румунське кіно зуміло заявити про себе.
Повернімося до відкриття фестивалю. На ньому було показано фільм видатного голландського режисера Йоса Стеллінга “Душка” з Сергієм Маковецьким у головній ролі. Фільм можна якоюсь мірою вважати спільним голландсько-російсько-українським виробництвом, оскільки 20% бюджету взяли на себе Росія і Україна. Значна частина зйомок відбулася у Києві, зокрема у Палаці “Україна”, де відбуваються церемонії відкриття і закриття МКФ “Молодість” і де за сюжетом фільму відбувався якийсь кінофестиваль (сцени нагородження на фестивалі знято з гумором і з натяками на “Молодість” і на його генерального директора Андрія Халпахчи). Фільм зворушливий і глибокий. До речі, у ньому у невеликій, але помітній ролі (яка хоч і не зробила погоди) знялась Руслана Писанка. З середини листопада картина виходить на широкий екран, отож ви зможете судити про неї самі. До речі, багато фільмів, показаних на фестивалі, одесити зможуть побачити у проекті, або принаймні кращі з них будуть показані в к/т “Маски”.
Фільмом закриття стала картина “1612” відомого російського режисера Володимира Хотиненка, який вирішив показати глядачам справжню російську історію періоду непевного часу Лжедмитріїв і єднання російського народу для боротьби з поляками. Лічені глядачі додивилися до кінця цю стрічку. Мене хруст черепів і велика кількість крові випровадили з зали хвилин через 15-20, потім у фойє почали виходити інші глядачі. Фільм розтягнутий, нудний, настільки нудотно неестетичний, що може вбити будь-які патріотичні почуття.
Ось такою була минула “Молодість”.
