Якщо запитати у дорослих, який театр був найпершим у їхньому житті, багато хто назве «ляльковий». У репертуарі театрів ляльок переважають добре відомі малятам казки і те, що відбувається на сцені – ніби продовження власних ігор у ляльки, у казкових персонажів, ніби ожила книжка з улюбленими картинками. І коли батьки кажуть маленькій дитині: «Ми поведемо тебе до театру, і ти побачиш Колобка (Червону Шапочку, Трьох Поросят...)», вона уявляє, що потрапить до казки, яку дорослі називають цим загадковим словом «театр». Одеські діти потрапляють у зовсім не схожий на казку театр ляльок на Пастера, 15.
…Вже багато писали і говорили про те, що дитячий театр не може розташовуватися у настільки погано пристосованому до його статусу приміщенні. Що соромно такому місту, як Одеса, не мати театру для дітей гідного рівня. Ось і новий директор Одеського театру ляльок Анатолій Броніславович Сухарський з гіркотою констатує: «Перечитав у газетах п'ятирічної давнини все, що писалося про проблеми нашого театру, – і бачу, що відтоді нічого не змінилося». Втім, не можна сказати, що влада цих проблем не помічає. Мається на увазі влада обласна, у віданні яких перебувають одеські театри. Зараз, судячи з усього, «процес пішов». Ні, не поспішайте радіти: йдеться зовсім не про спорудження нового будинку для театру ляльок. Виділено кошти на виробництво проектно-дослідних робіт, мета яких – вивчити стан нинішнього приміщення. За їхніми результатами і ухвалюватиметься рішення про ті чи інші варіанти його реконструкції. Як кажуть, і на тому спасибі...
А тим часом, у багатьох містах України, за якими, на відміну від Одеси, не тягнеться шлейф «великих культурних центрів» тощо, влада подбали про те, щоб створити лялькові театри, до яких не соромно привести дітей, гостей, де приємно і комфортно працювати дорослим. Зокрема у Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополі (та інших містах). Ну а про недавно споруджений київський театр в Одесі краще і не згадувати... З другого боку, непогано б влаштувати для наших чиновників, зокрема і міських, ознайомчо-повчальне турне по містах України: нехай би побачили, які театри можна зробити для дітей, якщо по-справжньому захотіти цього. Адже у нас парадокс: ляльковий театр – обласного підпорядкування, але ж ходять туди, зокрема, міські діти! А «місту», отже, до нього і діла немає...
І все ж, напередодні нового року, у якому повинні розпочатися такі довгоочікувані для театру зміни, сподіватимемося на краще. Тим більше, що для цього є всі підстави. Директор театру Анатолій Броніславович Сухарський, художній керівник Євген Юзефович Гіммельфарб сповнені ідей і творчих планів. Потенціал трупи дає всі підстави для їх втілення. Заступник начальника обласного управління культури Дмитро Дмитрович Флоров запевнив у підтримці управління – моральної і фінансової. Остання необхідна, зокрема, і для здійснення нових постановок, і для придбання транспорту з метою виїздів у райони області, де одеських акторів з нетерпінням чекають діти. Ну і для багато чого іншого, звичайно... Керівництво театру, зі свого боку, налагоджує зв'язки з потенційними спонсорами і партнерами: АТЗТ «Комбінат», журналом «Бджілка», міським управлінням у справах сім’ї та молоді, районними автотранспортними підприємствами. У театральному училищі Євген Юзефович Гіммельфарб готує акторів для нашого театру і, за його словами, серед студентів є «дуже талановиті».
Нещодавно в Одеському обласному театрі ляльок відбулася прем'єра вистави «Про Емелю и щуку». Стара знайома казка здобула оригінальне сценічне втілення, з інтересом була сприйнята маленькими і великими глядачами. Ляльковий театр чекає на свої вистави дітей – і сподівається на увагу з боку дорослих!
