ЖИТИ ДОБРЕ НЕ МОЖНА?

Бути студентом у наш час – вже подвиг. Комусь лише треба буде зануритися в студентський світ, у його радощі та прикрощі, а хтось вже давно знає усі його тонкощі. На цьому етапі більшість студентів вперше зіштовхується із дорослим життям, його проблемами і труднощами. Навчання сьогодні коштує немало, і не у всіх є можливість оплачувати контракт. А бюджетникам на нинішню стипендію не прожити. Що ж робити студентам у такій ситуації?

Відповідь на це запитання ми отримали під час опитування студентів одеських вузів, поставили їм такі запитання:

Існує громадська думка, що студентові живеться погано. Чи згодні Ви з цим?

Як Ви ставитеся до того, що останнім часом усе більше студентів, особливо на старших курсах, поєднують роботу та навчання?

Настя, ОНУ ім. І.І. Мечникова (5-й курс, факультет РГФ):

– Все залежить від ступеня складнощів та специфіки факультету. Для студента дуже важливим є питання коштів. Найголовніша проблема у тому, що грошей постійно не вистачає.

Я вважаю, що роботу та навчання поєднувати в принципі можна, якщо робота буде займати неповний робочий день, або ж із гнучким графіком. Якщо в людини велике прагнення працювати та навчатися, то вона буде усе встигати.

Макс, ОНУ ім. І.І. Мечникова (4-й курс, факультет ЕПФ):

– Кому живеться добре, кому – погано, але на нашому факультеті усім живеться добре. Наш факультет найкращий, якщо враховувати правову базу та склад викладачів. Ось розмір стипендії маленький – з цього боку погано. А так, в основному, усе нормально.

Я вважаю, що ні. Це важко, я теж свого часу намагався поєднати навчання із роботою. Адже якщо працюєш, то бракує часу і сил на навчання.

Юля, ОНУ ім. І.І. Мечникова (5-й курс, факультет РГФ):

– Я не зовсім згодна із цим твердженням. Усе залежить від студента і від його матеріального стану. Деяким доводиться важко й необхідно підробляти, щоб якось прожити. А інших можуть забезпечити батьки.

Я гадаю, що працювати й навчатися можна, адже деяким вдається. Як на мою думку, то на старших курсах робота не заважає навчанню. Але на перших щаблях навчання треба повністю віддатися науці.

Тетяна, ОНУ ім. І.І. Мечникова (4-й курс, факультет філології):

– Звичайно, я згодна із цією думкою. Я живу у гуртожитку – там жити добре неможливо. Грошей немає, стипендію затримують ось уже котрий день.

Навчанню робота не заважає. Я сама підробляю навіть у вихідні. Стипендії просто не вистачає.

Максим, ОНПУ (5-й курс, ІПТДМ):

– Ну чому? Не усім. Кожний викручується як може.

Працювати та поєднувати навчання можливо. Я сам вже три роки працюю. Але для цього необхідно знайти роботу із підходящим графіком, і тоді вона точно не буде заважати навчанню.

Катя і Таня, ОНПУ (4-й курс, факультет економіки):

– Ми так не вважаємо, іноді, правда, буває важко під час сесії. Не завжди влаштовує опалення в університеті взимку, іноді буває холодно.

Дуже важко поєднувати одне з другим. Якщо працювати, то залишається занадто мало часу на навчання.

Андрій, Одеський державний аграрний університет (5-й курс, економічний факультет):

– Я не згодний із цією думкою. Мене усе влаштовує у студентському житті, навіть університет закінчувати не хочу.

Я вважаю, що роботу та навчання навіть потрібно поєднувати, і вона абсолютно не буде заважати навчанню.

Максим, ОНПУ (3-й курс, ІКС):

– Я не згодний із цією думкою. Мені живеться добре. Мене усе влаштовує, і жодних проблем у мене немає.

Я вважаю, що якщо працювати, то неможливо добре навчатися. Потрібно займатися чимось одним: або навчанням, або роботою.

Інна, Одеський державний аграрний університет (3-й курс, факультет землевпорядкування та кадастру):

– Звичайно, студенту живеться погано за такої маленької стипендії. На стипендію не проживеш. Ну, в кого батьки забезпечені, тим, звичайно, живеться добре.

Я ось працюю й навчаюся, і мені робота не заважає. Працювати доводиться, тому що іншого виходу немає.

Юрій, Одеський державний аграрний університет (5-й курс, економічний факультет):

– Я вважаю, що раніше студенти жили погано. Зараз же у студентів є можливість підробляти.

Студентові цілком можна поєднувати роботу та навчання. Є багато варіантів працевлаштування, і можна працювати після навчального дня. Усе це залежить від самої людини.

Рахман, Одеська національна академія харчових технологій (5-й курс, факультет ТЗ):

– Ну, як сказати… Знаєте, я не зовсім згодний із такою думкою. Мені здається, що завжди є задоволені й ті, яких щось не влаштовує.

Поєднувати можна, було б бажання. Якщо людина хоче, то вона зможе одночасно і працювати, й навчатися. Але при усьому щось буде страждати.

Мар'яна ШИПОВИЧ,

Яна ТОМЕЧЕК,

студентки ОНУ ім. І.І. Мечникова

ГОДІ МЕНІ ВЧИТИСЯ, ХОЧУ ОДРУЖИТИСЯ!

Ще 20-30 років тому це не було великою рідкістю, таку сім’ю можна було зустріти на кожному курсі будь-якого вузу. Сьогодні сім’я, яка складається з двох студентів, – швидше рідкість, ніж тенденція, і щоб поговорити з подружжям-студентами, довелося обійти не один вуз Одеси.

У той же час серед молоді все поширенішим стає цивільний шлюб. Багато юнаків і дівчат вважають за краще таким чином випробувати на міцність взаємини, та й себе теж. Цьому сприяють і нестабільні умови життя, і велика свобода стосунків і менша кількість обов’язків один перед одним. Та й статистика доводить, що поспішати з весіллям не завжди потрібно: у минулому році кожен другий шлюб в Україні завершувався розлученням. І все ж, кількість взятих шлюбів у порівнянні з попередніми роками зросла, а отже, молоде покоління готове брати на себе відповідальність і разом долати виникаючі труднощі. Є бажаючі і серед студентів.

Студентські сім’ї бувають різні: найпоширенішою і, все ж, теж нечисленною, є подружжя заочників. Обоє навчаються, здають сесії двічі на рік, а решту часу працюють для поповнення сімейного бюджету. Ще рідше зустрічаються сім’ї, коли обоє навчаються на стаціонарі. І тут можливі варіанти: і чоловік, і дружина – одесити, один з них одесит або обоє приїжджі.

У першому випадку молодим легше, оскільки житлоплощею можуть поділитися батьки чоловіка чи дружини. Перебуваючи на одній території, молодій господині допомагатимуть з веденням домашніх справ і приготуванням їжі, а отже, часу на навчання залишиться більше, при бажанні можна навіть підробити. Але коли один з подружжя приїжджий, все дуже залежатиме від того, які стосунки складуться у нього з сім’єю своєї половинки. Якщо контакт налагоджено, і нового члена сім’ї було прийнято на правах рівного, то ситуація повторює вже описану. Якщо ж з якихось причин проживання великою і дружною сім’єю стає неможливим, то студентам доведеться докладати додаткових зусиль і затрат, щоб поселити одесита у гуртожиток до своєї (свого) приїжджої дружини (чоловіка) або шукати найману квартиру і думати, чим за неї платити. Зазвичай приїжджі живуть у наданому вузом гуртожитку, і взявши шлюб, вони найчастіше залишаються жити там же, тільки вже на інших правах і у новому статусі – подружжя.

Далеко не у всіх студмістечках є сімейні гуртожитки, тому новоявленим сім’ям доводиться жити на загальних підставах у звичайних студентських. Особливо це проблематично, коли з’являється дитина. Щоб скупати її, доводиться йти через весь коридор у холодну душову, а потім мокру, закутану у рушник, нести назад, або носити воду відрами і тулитися у невеликій кімнаті. Якщо раніше у деяких вузах (як, наприклад, в ОНУ ім. І.І. Мечникова) були спеціальні кімнати, де можна було залишати малят з нянею, то сьогодні жодна з них не працює: немає кому платити їм зарплату. Ось і доводиться тепер добре подумати, перш ніж зважитися на такий подвиг. Багато молодят так і не зважуються. Чому? Про це кажуть самі молодята:

Ігор, студент 4-го курсу, 22 роки: “Я не бачу необхідності бігти до РАГСу, незважаючи на те, що з моєю дівчиною ми зустрічаємося вже 4 роки, та й плани на майбутнє будуємо серйозні. Але якщо подумати, що я сьогодні можу запропонувати моїй дружині? Гроші моїх батьків, які вони висилають мені на харчування, чи ті 400-500 гривень: які я можу заробити протягом місяця? Хіба на це може існувати сім’я? Я не хочу, щоб вже через місяць такого “солодкого” життя моя кохана дівчина пожалкувала про своє рішення, а я психував через свою неспроможність. Ну не можу я зараз і навчатися, і заробляти пристойно, чимось потрібно жертвувати, а освіта ще згодиться. Отож не бачу проблеми у тому, щоб ще рік-півтора почекати з весіллям, закінчити університет, знайти роботу,зате пізніше створити повноцінну сім’ю і нормально її забезпечувати”.

Альона, студентка 3-го курсу,19 років: “Я живу у гуртожитку з першого курсу і в нас є кілька сімейних пар. Чесно кажучи, не дуже розумію, для чого вони розписалися. В одній сім’ї чоловік і дружина з різних областей України, батьки живуть в селах, допомагають у міру сил. Хлопець майже занедбав навчання, тому що йому потрібно забезпечувати дружину, вона пише за двох контрольні і курсові, обоє ніколи не висипаються, їдять, що трапиться, всю зиму ходять в осінніх черевиках, тому що немає за що купити зимові. Зате люблять одне одного і радіють кожному дню, проведеному разом. Є інша пара, там батьки заможні, і забезпечують дітей всім необхідним. Діти безтурботно насолоджуються життям и не знають проблем, все за них вирішують батьки. Тільки ось не зрозуміло, що це за сім’я така, у чому її сенс, і чи готові батьки все життя утримувати своїх дітей?”

Взяти шлюб, не маючи уявлення про те, як, де і на що жити – це нерозсудливість, данина моді, зважене рішення, знак протесту проти батьків чи бажання пригод? Можливо, велике кохання? Чи егоїзм? “Ні”, відповідають самі студентські сім’ї. Це всього лише бажання бути разом, але перш ніж зважитися на такий відповідальний крок, потрібно точно уявити, з якими труднощами обов’язково зіткнешся, і бути до них готовими.

Ірина та Олег, студенти 5-го курсу^ “Ми познайомилися 2 роки тому, і вже через півроку твердо вирішили, що не можемо одне без одного. Я мав невеликий, але стабільний заробіток. Дружина брала надомну роботу, у чомусь, звичайно, допомагали батьки. Ще через два місяці подали заяву до РАГСу. Весілля було у гуртожитку: приїхали друзі і родичі, всі допомагали у підготовці, вийшло хоч і без вишуканості, але дуже весело и душевно. Ось вже більше року ми – сім’я, и ще жодного разу не пожалкували про це. Коли закінчимо 5-й курс, плануємо вступити до аспірантури и шукати, по можливості, наймане житло. Хоча життя у гуртожитку теж багато чого навчає: мирно співіснувати з великою кількістю різних людей, бути у всіх на виду и при цьому залишатися самими собою. Тут, на відміну від звичайних будинків, твої сусіди – такі ж студенти, як і ти, у них схожі інтереси. І якщо повернувшись після роботи ближче до півночі, виявиш, що зовсім немає хліба, можна постукати до кого-небудь із сусідів – вони обов’язково поділяться”.

Тільки у студентів можливе таке:

Чотири рази одягався один і той самий весільний костюм... тільки різними женихами одного гуртожитку.

Молодята успішно захистили дипломи наступного дня після власного весілля.

Майже весь поверх гуртожитку по черзі готував на кухні, щоб накрити весільний стіл для друзів.

Наречена кілька ночей шила покроєне кравчинею плаття, дратуючи шумом машинки всіх сусідів. І ті з розумінням терпіли.

Любов ЦЕРЕЛУНГ, студентка Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова