СОЦІАЛЬНІ ПІЛЬГИ ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Якими документами визначена соціальна пільга для педагогічних працівників? Чи є законна підстава обмеження гарантій для педагогічних працівників, визначених ст. 57 Закону України «Про освіту»? Чи стосуються зміни, які передбачає Постанова Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1430, педагогів сільської місцевості?
О. ЮРЧЕНКО, м. Іллічівськ
У статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено перелік податкових соціальних пільг для платників податку, якими є педагогічні працівники.
З урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам від однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку; у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 пункту 6.1, – для платника податку, який: а) є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; б) утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; в) має трьох чи більше дітей віком до 18 років – у розрахунку на кожну таку дитину; г) є вдівцем або вдовою; д) є особою, віднесеною законом до 1-ї або 2-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом; є) є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства; ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, – для платника податку, який є:
а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
в) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
г) особою, яка була насильно вивезена з територій колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербурга, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року до 27 січня 1944 року.
У разі, якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 цієї статті.
Норми цього пункту не поширюються на випадки, передбачені в абзаці другому підпункту 6.5.1 пункту 6.5 цієї статті.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.
Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набуття чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування.
У 2006 році мінімальна заробітна плата становила 350 гривень, а розмір соціальної пільги становив 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Граничний розмір доходу, який давав право на отримання податкової соціальної пільги. становив 680 гривень.
У Законі України “Про освіту” держава гарантувала педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів щодо забезпечення педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства культури і туризму України від 13.09.2006 р. № 341/651/619/769, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2006 р. за № 1193/13067, затверджено Порядок забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням і освітленням відповідно до пункту “ї” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України “Про освіту”.
Дія цього Порядку поширюється на педагогічних працівників та працівників культури установ (закладів) державної та комунальної форм власності незалежно від відомчого підпорядкування, на пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками в сільській місцевості і селищах міського типу.
До категорії таких осіб, що мають право на гарантії безплатного користування житлом (квартирою) з опаленням і освітленням, належать педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу (перелік таких посад затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963), а також пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками в сільській місцевості і селищах міського типу, проживають у таких населених пунктах, мають відповідний стаж роботи не менше як три роки і на момент виходу на пенсію користувалися правом на гарантії.
Передбачено, що надання таких гарантій забезпечує держава за рахунок коштів державного бюджету, але обсяги коштів на забезпечення гарантій щорічно визначаються Законом України про державний бюджет.
Бюджетні установи (заклади) ведуть персоніфікований облік працівників, які мають право на відповідні гарантії, та щомісячно надають інформацію про них головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідно до постійного місця проживання їх працівників. Якщо така інформація не надходить, розпорядники коштів не провадять розрахунків з підприємствами і організаціями, що надали послуги.
Розпорядниками коштів місцевих бюджетів є органи праці та соціального захисту населення, вони і відшкодовують підприємствам і організаціям-постачальникам послуг витрати за надані гарантії відповідним категоріям працівників і пенсіонерів.
Гарантії надаються працівникам, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною, сумісникам за основним місцем роботи і незалежно від навантаження, якщо педагогічна робота є основною. Не позбавляється цієї гарантії особа, якщо її населений пункт (село чи селище міського типу) підпорядкований місту. Особа, яка орендує житло, на підставі довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування має право на гарантії на загальних підставах.
Якщо особа має право на одні й ті самі пільги за кількома законами, має право вибору за одним із них. Пенсіонер, який мав право на гарантії, втрачає їх у разі переїзду до міста на постійне або тимчасове проживання.
За пенсіонерами зберігається право на гарантії у випадках: віднесення сільського населеного пункту до категорії селища міського типу, селища міського типу до категорії міста; продовження трудової діяльності; призначення пенсії за віком, по інвалідності чи за вислугу років.
Право пенсіонерів на гарантії підтверджується довідкою, виданою відділом освіти або адміністрацією установи (закладу), в якому вони працювали, сільською або селищною радою (у разі ліквідації закладу тощо) за постійним місцем проживання пенсіонера на підставі записів у трудовій книжці.
Державою встановлені норми, у межах яких забезпечується надання гарантій. Дані нормами затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96 р. № 879 “Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати”. Норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затвердженого цією постановою, затверджується Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
У зв’язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1788 “Про внесення змін до підпункту “а” пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 р. № 879”, Міністерство палива та енергетики України листом від 14.04.2005 р. № 02/32-92 надало роз’яснення щодо порядку обчислення норми пільгового споживання електроенергії та нарахування плати за електричну енергію громадянам, які згідно із законами України мають право на пільгове споживання електричної енергії. Зокрема, громадянам у сільській місцевості і селищах міського типу, яким відповідно до законодавства держава забезпечує безплатне освітлення житла (квартири), норма становить 30 кВт год. на місяць.
При визначенні обсягів пільгового споживання електричної енергії споживачем, у складі сім’ї якого є кілька осіб, котрі мають право на пільги з оплати електроенергії, необхідно керуватися Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96 р. № 879 “Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати” (зі змінами і доповненнями), та чинними Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 р. № 1357 (далі – Правила), при цьому треба ураховувати таке.
Якщо хто-небудь з членів сім’ї споживача має пільгу з оплати спожитої електроенергії, то цією пільгою фактично користуються також усі мешканці житла (квартири) і, таким чином, права на пільгове користування електроенергією інших осіб, які мають пільги з оплати електроенергії, не обмежуються.
З цієї причини пунктом 31 Правил передбачено, що “у разі, коли декілька членів однієї сім’ї, які проживають разом, мають право на пільги з оплати спожитої електричної енергії, пільга надається тільки одному з членів сім’ї”. При цьому відповідно до п. 31 Правил споживач має право обрати більшу за розміром пільгу.
Норми споживання природного газу для побутових потреб у разі використання на опалення житла надаються у розмірі 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю – 11 куб. метрів природного газу на 1 кв. метр площі на місяць в опалювальний період.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб (статті 12, 13, 14 і 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 42 кв. метри опалювальної площі на кожну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв. метр на сім’ю – 11 куб. метрів природного газу на 1 кв. метр площі на місяць в опалювальний період.
Детальніше норми споживання викладено у вищезазначеній Постанові Кабінету Міністрів України від 01.08.96 р. № 879.
На перший погляд здається, що держава своїми нормативно-правовими документами урегулювала порядок забезпечення гарантіями, відповідно до норм статті 57 Закону України “Про освіту”, на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм педагогічним працівникам. Але в статті 42 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та в статті 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було зазначено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати) за комунальні послуги, надаються у разі, якщо ці працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Дана норма щодо податкової соціальної пільги поширена на педагогічних працівників, що є порушенням ряду положень Закону України “Про освіту”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1430, на яку ви посилаєтесь, внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 р. № 426, які поширюються на педагогів сільської місцевості.
У статті 36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” викладено: “установити, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична і теплова енергія), безплатний проїзд усіма видами міського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу”.
Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами цих працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
