Земля є основним національним багатством. Згідно зі ст. 14 Конституції України, вона перебуває під особливою охороною держави. У чому вона, ця «особлива охорона», полягає, сьогодні сказати дуже важко, але практика невблаганно свідчить про стрімке погіршення родючості ґрунту, а то і повної деградації його окремих ділянок.
У «ОВ» 18 жовтня ц.р. була опублікована стаття Степана Сербінова «Стогін землі», де частково розкривалися причини становища, що склалося. Публікація мала великий резонанс: було багато дзвінків та прохань продовжити обговорення цієї актуальної проблеми.
Йдучи назустріч побажанням наших читачів і фахівців-аграрників, ми відкриваємо сьогодні нову рубрику – «Захистимо і збережемо землю». Головна увага в її матеріалах буде зосереджена на двох аспектах: на захисті землі від зміни її цільового призначення і збереженні та підвищенні родючості наших полів.
Сьогодні під новою рубрикою публікується виступ Євгенія Васильовича Смоленського, начальника управління з питань природокористування апарату обласної ради.
Чекаємо, дорогі читачі, і ваших статей і заміток, конкретних пропозицій, розповідей про ситуацію з землею, що склалася у вашому районі, селі останнім часом.
Пишіть і дзвоніть нам за телефоном 728-34-38, заходьте до редакції, щоб висловити свою думку з обговорюваної проблеми.
ПІД НАТИСКОМ УРБАНІЗАЦІЇ
Охорона грунтів є об’єктивною і першочерговою необхідністю у здійсненні державного регулювання землеустрою. Як засвідчує практика, питанню охорони родючості грунтів, а відтак і усіх земельних багатств, приділяється недостатня увага. Нинішнє законодавство не передбачає відповідальності, в прямому розумінні, за якісні властивості грунтів, за зниження якості та посилення деградації. Навіть новий власник при одержанні землі не бере на себе зобов’язань про збереження та підвищення її родючості.
За останні десятиріччя почали прогресувати різні види руйнування і деградації грунтів внаслідок надмірної господарської освоєності земельного фонду без належних заходів щодо охорони землі та її відтворення.
Тривале екстенсивне ведення сільськогосподарського виробництва зумовило наявність значних площ деградованих та малопродуктивних земель. У зв’язку з тривалим використанням таких земель, ефективність їх стала значно нижчою.
Тому нагальним питанням на сьогодні стає необхідність оновлення матеріалів грунтових обстежень сільськогосподарських угідь, які провадилися у нашій області понад 10 років тому, з виготовленням карт-схем особливо цінних земель.
За допомогою лише окремих агротехнічних заходів не завжди можна забезпечити захист грунтів від антропогенних впливів, потрібні нові принципові підходи до організації сучасного землевикористання, які забезпечили б переведення його на екологобезпечний грунто- і природнозберігаючий шлях розвитку, формування і функціонування стійких і сталих агроландшафтів.
Таке завдання можна ефективно вирішувати завдяки впровадженню контурно-меліоративної організації території, яка передбачає грунтозахисну систему землеробства, низці організаційно-економічних, агротехнічних, землевпорядних, гідротехнічних, лісомеліоративних заходів, що сприятиме сповільненню ерозійних процесів.
Основними напрямами в реалізації державної політики щодо охорони земель мають бути, на мій погляд, такі. Передусім за все – це відновлення стану і функцій еродованих та порушених земель, передбачення робіт з рекультивації, консервації земель, тобто проведення не тільки проектно-розвідувальних робіт, але і втілення проектних розробок (біологічна та технічна рекультивація, залуження та заліснення).
Друге – це попередження втрат продуктивних, особливо цінних грунтів, виведення їх з сільськогосподарського обігу під спорудження промислових підприємств, об’єктів транспорту, зв’язку тощо.
Необхідне також проведення моніторингу земель за агрохімічним показниками щодо забруднення пестицидами, важкими металами, радіонуклідами.
Останнім часом спостерігається стала тенденція масової зміни цільового призначення сільськогосподарських та лісогосподарських земель для спорудження житлових масивів, об’єктів складського господарства промисловості, перевалювання вантажів, придорожнього сервісу тощо, яку можна охарактеризувати як масштабний стихійний процес утворення нових житлових та промислово-транспортних вузлів.
Економічна та екологічна виправданість цього кроку потребує найретельнішого вивчення фахівцями різного профілю та має бути належним чином обґрунтована шляхом проведення відповідних комплексних досліджень, розрахунків та експертиз, які мають довести або спростувати доцільність спорудження даних об’єктів.
Стихійний характер утворення нових об’єктів не дозволяє виявити реальні потреби Одеського регіону у земельних ресурсах. Замість єдиної комплексної документації щодо планування, якою повинно регулюватися їх утворення, місцеві органи архітектури спільно із райдержадміністраціями затверджують неузгоджені за змістом містобудівні обгрунтування розміщення окремих об’єктів, які у їх більшості не забезпечені відповідними технічними умовами та ресурсам, і врешті-решт ніколи не зможуть бути ефективно реалізовані. Проте вже сьогодні такі обгрунтування призводять до безконтрольної зміни цільового призначення сільськогосподарських та лісогосподарських земель.
Слід зазначити, що документом, в якому вирішувалися питання раціонального використання і охорони земель на місцевому рівні, є схеми землеустрою району як базової кадастрової облікової одиниці.
Схеми є передпроектним документом, в якому на основі врахування природних, економічних та соціальних умов розробляється комплекс взаємопов’язаних заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів адміністративно-територіальних утворень.
Невизначеність та відсутність встановлення у натурі (на місцевості) прибережних захисних смуг на більшості територій водного фонду погіршує екологічний стан як водойм, так і прилеглих до них територій, у результаті чого правовий режим не виконується, землі самовільно розорюються, провадиться самовільне будівництво, в межах населених пунктів прибережної захисної смуги використовуються навіть під присадибні ділянки.
Мають місце численні порушення вимог «Земельного кодексу України» щодо встановлення природоохоронного режиму при використанні земель прибережних захисних смуг, зокрема на узбережжі Чорного моря. Це розпродаж за копійки найцінніших земельних ділянок, заниження орендної плати, доходів місцевих бюджетів, відсутність фінансування робіт, пов’язаних з інвентаризацією та оцінкою земель, і створення сприятливих умов для розкрадання і безоплатного використання багатьох ділянок.
При цьому органи місцевого самоврядування майже всіх населених пунктів прибережної зони ігнорують вимоги нормативних актів щодо розробки та реалізації генеральних планів забудови, зволікають з розробкою і встановленням та винесенням в натуру меж земель рекреаційного, історико-культурного призначення та прибережних захисних смуг Чорного моря, що дає можливість хаотично забудовувати найбільш цінні приморські землі. Більш того, на території міста Одеси встановлення меж прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря так ще й не розпочато.
Одеський регіон має особливий статус, він є привабливим для туризму та відпочинку. На території області існує понад сто об’єктів природно-заповідного фонду.
Понад 1,5 тис. га земель зайняті об’єктами рекреаційного призначення, оздоровчими закладами та іншими об’єктами відпочинку і розташовані на узбережжі Чорного моря.
Питання щодо інвентаризації таких земель та розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення неодноразово порушувалися, але робота провадиться досить повільно через відсутність належного фінансування та виникнення суперечливих питань безпосередньо з боку місцевих органів державної влади.
Євгеній СМОЛЕНСЬКИЙ, начальник управління з питань природокористування апарату обласної ради
