ЮЛІЮ ТИМОШЕНКО ПРИЗНАЧЕНО ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРОМ УКРАЇНИ
18 грудня. Юлію Тимошенко призначено Прем'єр-міністром України. Кандидатуру Ю. Тимошенко 18 грудня у ході поіменного голосування у сесійній залі Верховної Ради підтримало 226 народних депутатів фракцій БЮТ і "Нашої України – Народної Самооборони".
Як повідомив голова лічильної комісії парламенту Микола Шершун, у голосуванні про призначення Ю. Тимошенко Прем'єр-міністром України "шляхом підняття руки" взяло участь 227 депутатів. "За" висловилося 226 народних депутатів, один депутат (ван Плющ, фракція "НУ-НС") – "утримався". Не брав участі у голосуванні народний депутат Іван Сподаренко, який за станом здоров'я перебуває на лікуванні. Представники трьох фракцій парламенту – Партії регіонів, Комуністичної партії і Блоку Литвина у повному складі не зареєструвалися для участі у голосуванні.
Розгляд питання про призначення Ю. Тимошенко Прем'єр-міністром України відбувся 18 грудня після повторного внесення її кандидатури Президентом України. Голосування пройшло за новою процедурою, "шляхом підняття руки", без використання системи "Рада". Таке рішення було ухвалено на засіданні Погоджувальної ради керівників фракцій після того, як 11 грудня кандидатура Ю. Тимошенко не отримала необхідної підтримки народних депутатів через технічну несправність системи "Рада".
Ю. Тимошенко народилась 27 листопада 1960 року у місті Дніпропетровську. У 1984 році закінчила економічний факультет Дніпропетровського державного університету. Економіст-кібернетик, кандидат економічних наук. Трудову діяльність розпочала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі. У 1989 – 1991 роках очолювала молодіжний центр "Термінал".
З 1991 по 1995 рік – комерційний, а згодом генеральний директор корпорації "Український бензин". З листопада 1995 року по січень 1997 року – президент промислово-фінансової корпорації "Єдині енергетичні системи України". З грудня 1999 по січень 2001 року – віце-прем'єр- міністр України. Лютий – вересень 2005 року – Прем'єр-міністр України.
Ю. Тимошенко – народний депутат України II, III, IV та V скликань.
На дострокових виборах Верховної Ради 30 вересня 2007 року Ю. Тимошенко очолила виборчий список БЮТ, який пройшов до парламенту і сформував демократичну більшість разом із фракцією "Наша Україна – Народна самооборона".
Ю. Тимошенко нагороджена орденом Святої великомучениці Варвари (1998).
ГОЛОВА ОДЕСЬКОЇ ОБЛРАДИ МИКОЛА СКОРИК ДАВ КОМЕНТАР У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ ОБРАННЯМ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО НА ПОСТ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ
– Ставлення до цієї події у мене, як і тієї політичної сили, яку я репрезентую – негативне, – говорить Микола Скорик. – Негативне тому, що результати голосування за прем'єрство Юлії Тимошенко показують: наше суспільство розколото рівно наполовину. 226 голосів – це мінімальна перевага в один голос, тобто дуже хистка більшість. Мені здається, що навіть заклики щодо створення широкої коаліції (за усієї її відносної непопулярності серед електорату і Партії регіонів, і Блоку "Наша Україна") були більш обґрунтованими пропозиціями, які дозволяють нашій країні жити спільними інтересами.
Звичайно, кожний із наших регіонів – це особлива територія із різними традиціями та менталітетом. У зв'язку із цим мене, чесно кажучи, дуже обурило рішення, ухвалене Львівською обласною радою про те, щоб розпустити Одеську міськраду й звільнити нашого мера із обійманої посади. Кожен має займатися своєю справою. Адже Одеська облрада не ухвалювала рішення щодо того, як потрібно увічнювати пам'ять Романа Шухевича у Львівській області.
Мені здається, на стику цих двох моментів (загальнонаціональні інтереси та регіональні розходження) і буде розвиватися подальша ситуація. Як відомо, я – затятий прихильник другого етапу Конституційної реформи, що передбачає розширення повноважень місцевих рад, надає їм право формувати свої виконавчі комітети й через них здійснювати систему виконавчої влади на місцях. Гадаю, саме така система дозволить зберегти спільність нашої країни, забезпечивши в той же час відмінність між регіонами. Але навіть у тій конфігурації, що є на сьогоднішній день, у місцевих рад достатньо можливостей, щоб захищати свої інтереси. Навіть за спроб "облаштувати" південно-східні регіони, які в масі своїй є електоратом Партії регіонів, 2005 рік повторитися не може (а це був рік політичних репресій, в кожному разі, в нашому регіоні, який віддав більшість голосів за Віктора Федоровича Януковича). Ця ситуація не може повторитися тому, що і в обласній, й у районних радах Одещини вже сформувалася думка: місцеве самоврядування – серйозна сила. Ця сила може впливати на ситуацію та компенсувати можливі негативні чинники, що можуть з'являтися (зокрема із центру).
Прес-служба облради
НОВООБРАНИЙ УРЯД УКРАЇНИ СКЛАВ ПРИСЯГУ ПЕРЕД УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ
18 грудня Верховна Рада за результатами поіменного голосування затвердила персональний склад Кабінету Міністрів, який очолила Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.
За повідомленням голови Лічильної комісії Миколи Шершуна, за новий склад уряду проголосувало 227 народних депутатів із 227-ми, які взяли участь у голосуванні.
Таким чином, згідно з постановою ВР, призначено:
першим віце-прем'єр-міністром – Олександра Турчинова;
віце-прем'єр-міністром – Івана Васюника;
віце-прем'єр-міністром – Григорія Немирю;
міністром освіти і науки – Івана Вакарчука;
міністром транспорту та зв'язку – Йосипа Вінського;
міністром культури і туризму – Василя Вовкуна;
міністром економіки – Богдана Данилишина;
міністром праці та соціальної політики – Людмилу Денисову;
міністром оборони – Юрія Єханурова;
міністром охорони здоров'я – Василя Князевича;
міністром Кабінету Міністрів – Петра Крупка;
міністром регіонального розвитку та будівництва – Василя Куйбіду;
міністром з питань житлово-комунального господарства – Олексія Кучеренка;
міністром внутрішніх справ – Юрія Луценка;
міністром аграрної політики – Юрія Мельника;
міністром промислової політики – Володимира Новицького;
міністром юстиції – Миколу Оніщука;
міністром закордонних справ – Володимира Огризка;
міністром у справах сім'ї, молоді та спорту – Юрія Павленка;
міністром фінансів – Віктора Пинзеника;
міністром вугільної промисловості – Віктора Полтавця;
міністром палива та енергетики – Юрія Продана;
міністром охорони навколишнього природного середовища – Георгія Філіпчука;
міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Володимира Шандру.
Новообраний уряд 18 грудня склав присягу у Верховній Раді перед українським народом, якою зобов'язався робити все для покращення життя народу і розбудови українського суспільства.
За словами Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка, цей день був надзвичайно складним, адже "вперше у такому порядку був затверджений український уряд". Він нагадав, що тепер є 30 днів для формування Програми дій нового Кабінету Міністрів.
ЗВЕРНЕННЯ ЛІДЕРА ПАРТІЇ РЕГІОНІВ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
18.12.2007
Шановні співвітчизники!
Сьогодні відбулася подія, яка, на жаль, поглибить політичну нестабільність, сприятиме конфронтаційним процесам в суспільстві, матиме вкрай негативний вплив на темпи соціально-економічного розвитку України.
До керівництва в країні знову прийшла помаранчева команда. Це вже було в 2005 році і ми з вами добре пам'ятаємо, чим це закінчилося для України.
Тоді помаранчеві переслідували своїх політичних опонентів, розвалили економіку, затіяли переділ власності – розпочали реприватизацію, зруйнували довіру інвесторів, заплямували себе корупцією та кумівством.
Менш ніж за рік уряд Тимошенко скоротив зростання економіки майже на 10% та підняв ціни на все, що було можливо.
Тож від сьогодні народ України мусить, і я це кажу із жалем, бути готовим до нових випробувань – криз, політичних інтриг та свар всередині помаранчевої команди, яка продовжує боротьбу за владу між верхівками внутрікоаліційних угрупувань.
Народ України має знати, що, на превеликий жаль, громадяни не зможуть розраховувати на покращення життя. Адже щедрі обіцянки, якими його так рясно обдаровували нинішні "коаліціянти-227", не будуть виконані ніколи. Тому що ці обіцянки Тимошенко давала зовсім не для того, щоб знизити податки, виплатити втрачені заощадження, збільшити зарплати та пенсії чи скасувати призов до армії. Щедрі обіцянки були потрібні лише для того, щоб прийти до влади.
Ці вибори практично не змінили співвідношення сил в Україні і в парламенті, бо перевага в два голоси абсолютно недостатня для ефективної роботи парламентської більшості.
Вибори лише дестабілізували роботу Верховної Ради та уряду, визначили політичну доцільність вищою за закон, відкрили шлюзи безоглядному популізму та демагогії.
І, як ми бачимо сьогодні, ці вибори зробили найжахливіше – вони породили лихо. Це лихо – у зростанні цін на продовольчі товари та енергоносії, у погіршенні авторитету України на світовій арені.
Дострокові вибори ще раз продемонстрували: Україна і надалі залишається майданчиком для геополітичних експериментів, а не самостійним гравцем на міжнародній арені.
В умовах, коли перед обличчям серйозних викликів сучасності політичні еліти інших народів об'єднуються, помаранчеві сили знову продемонстрували егоїзм та безвідповідальність.
Не бажаючи рахуватися з реаліями, помаранчеві намагаються переконати український народ, що ігнорування волевиявлення практично половини України – це нібито турбота про політичну та економічну стабільність в державі. Але саме помаранчеві, і я на цьому наголошую, несуть відповідальність за руйнацію стабільності в державі. Стабільність, яку Україна отримала після створення у 2006 році Антикризової коаліції та формування уряду.
Ми отримали економіку в руїнах, залишених командою помаранчевих. За наступний рік нам вдалося стабілізувати економіку та соціально-політичну ситуацію, відновити найкращі в Європі темпи економічного зростання, підвищити зарплати і пенсії.
Тоді помаранчеві злякалися наших успіхів, вони злякалися, що можуть назавжди піти з політичного життя.
Тому заради повернення до влади вони штучно створили політичну кризу та за рахунок добробуту українського народу розпочали нав'язувати країні дострокові вибори.
Партія регіонів, її союзники погодилися брати участь у цій виборчій кампанії лише тоді, коли зрозуміли, що помаранчевих у їхній авантюрі, бажанні прийти до влади за будь-яку ціну не спинить ніщо – вони навіть можуть піти на кровопролиття і громадянський конфлікт. Всі ми добре пам'ятаємо, як до Києва підтягували війська...
Ми погодилися на дострокові вибори з єдиною метою – не допустити громадянської війни.
На виборах Партія регіонів виступила категорично проти проявів радикалізму, соціального популізму та нетерпимості. Наша позиція знайшла найбільшу підтримку серед громадян України. Але, незважаючи на отриману перемогу, ми зіткнулися з політичним сепаратизмом та реваншизмом. Відповіддю на наш заклик до об'єднання стали відверті образи та політичне хамство. Ми добре розуміємо, що метою виключення Партії регіонів із коаліційного процесу було встановлення необмеженого панування помаранчевих вождів.
У них вже зараз точиться війна за посади та привілеї, за право диктувати свою волю всім громадянам України. Я переконаний, це – дорога в нікуди. Але, на жаль, і цей шлях народ України мусить пройти.
Від сьогодні Партія регіонів переходить в опозицію.
Ми робимо це, бо не можемо дозволити цій владі знущатися з наших співгромадян, наших виборців.
Ми не дамо помаранчевим повторити правовий шабаш, до якого вони звикли.
Ми не дозволимо владі ні на йоту порушувати принципи свободи людини, демократії та верховенства права.
Ми зробимо все, щоб українці побачили справжнє обличчя нинішньої влади – обличчя демагогії, брехні, корупції і популізму.
Ми будемо цілодобово захищати інтереси українського народу і закликаємо усі політичні сили приєднатися до нас.
Ми переконані, що існування "коаліції-227" буде недовгим. Народ України викине популістів, як викидають весною після зими непотрібне сміття.
Шановні співвітчизники!
Сьогодні я хочу запевнити, що ми, Партія регіонів, в жодному випадку не залишимо людей без підтримки у нелегкий час випробування.
Ми завжди будемо крокувати з народом України. І разом ми відновимо справедливість, громадянський спокій, стабільність та впевненість людей у завтрашньому дні.
Я вірю у нашу перемогу!
ЮРІЙ КОСТЕНКО: «УНП ВЛАШТУЄ ДЕМОКРАТИЧНІЙ КОАЛІЦІЇ ЕКЗАМЕН НА ПАТРІОТИЗМ»
Якось після виборів 2006 року лідер Української народної партії Юрій Костенко сказав, що без націонал-демократів парламент довго не протримається. Як у воду дивився. Через рік очолювана ним УНП повернулася в стіни Верховної Ради. Пройшло не так багато часу після виборів, і вже очевидно, що ця права партія займатиме особливу позицію – не лише в демократичній коаліції, а й у Блоці "Наша Україна – Народна самооборона" вона є найбільш націоналістичною політичною силою. І фактично єдиною, хто готовий відстоювати національний інтерес в україно-російських стосунках. Ще одна особливість – УНПісти, щодо яких не було жодного корупційного скандалу (дивина в українській політиці), здається, єдині, хто відверто говорить про присутність олігархів у лавах навіть демократичних блоків. А відтак – про те, що "шкурні" інтереси цих нардепів нерідко суперечать інтересам національним.
Що робитиме УНП в парламенті, повернувшись туди після короткої перерви? Які законопроекти готують її фахівці? Чи схилиться завдяки їй політика коаліції "праворуч" – про це розповідає народний депутат України усіх скликань, окрім розпущеного, Юрій КОСТЕНКО.
– Багато розмов було навколо складу нового Кабінету Міністрів. Особисто ви не були помічені в тому, що "розштовхували ліктями" колег у боротьбі за крісло чи погрожували б щось там не підписати...
– Ви ж зі мною погодитеся, що для виборців, які голосували за наші Блоки, важливо не те, в яке крісло сяде Костенко чи Луценко, а яку програму ця коаліція та її уряд буде реалізовувати для українців? Бо під час виборів і «НУ-НС», і БЮТ давали багато обіцянок. Дехто навіть коралі та вишиванки одягав. Тому я і мої колеги в УНП зосередилися на тому, аби внести в Програму першочергових дій, яку ми будемо разом виконувати, пріоритет українських національних інтересів – економічних, геополітичних та культурно-історичних.
Я б не хотів думати, що наші колеги по коаліції лише спекулювали на почуттях правого електорату.
– Чи обіцяла вам Тимошенко як Прем'єр дотримуватися таких пріоритетів?
– Перед голосуванням я поставив їй три запитання. Чи подасть вона одразу після обрання від імені уряду заявку на вступ України до НАТО; чи готова її фракція голосувати за визнання воїнів УПА борцями за незалежність України; чи підтримає визнання втрачених заощаджень українців, що зберігалися в Ощадбанку СРСР, державним боргом Росії перед Україною? Не можу сказати, що одразу я почув категорично ствердну відповідь, але після прохання відповісти однозначно – прозвучало "так".
– Які саме законопроекти Ви внесете найперше?
– Я уже вніс. Це законопроект про гастрольний збір, яким пропоную з іноземних гастролерів брати не 3% податку з прибутків, як і з наших виконавців, а 20%. У нас полюбляють говорити про захист національного виробника, але як до діла... Голосування покаже, кого насправді захищають народні депутати України.
Я не прихильник будувати "повітряні замки", як це роблять новачки в політиці. Ми готові запропонувати "точкові удари", які розставлять крапки над "і" в питанні: що це за держава і на кого вона працює?
УНП чимало повоювала за те, щоб законодавчо встановити кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932-33 років як акту геноциду українського народу. Я радий, що нарешті Президент від свого імені вніс цей законопроект. Така ж ситуація і з законопроектом про ліквідацію на території України символів та назв тоталітарної епохи, на якому наполягала УНП. Українська народна партія уже 7 років вимагає визнати воїнів ОУН-УПА борцями за незалежність України та надати їм статус учасників війни – торік Президент підписав відповідний Указ, а ми ще раз внесемо законопроект. Серед пріоритетів – забезпечити реальне, а не удаване функціонування української мови як єдиної державної – через переведення всіх вузів, шкіл та дошкільних закладів на українську мову навчання, обов’язкове дублювання всіх фільмів державною мовою та складання іспиту з української мови для претендентів на посаду в органах влади.
– Чи вважаєте Ви, що українцям можливо повернути втрачені заощадження?
– Так. Для цього треба прийняти запропонований нами закон "Про визнання втрачених заощаджень українських громадян, що зберігалися в Ощадбанку СРСР, державним боргом Росії перед Україною". Бо саме до Росії в 1991 році було переведено ці кошти. Розраховувати лише на державний бюджет України – просто несерйозно. Він становить близько 40 млрд доларів на рік, а повертати треба 132 млрд доларів!
– Якось Ви пропонували встановити пам'ятник Мазепі в Петербурзі – як українську відповідь монументу Катерині ІІ в Одесі. Це був жарт?
– Тільки так можна показати, наскільки абсурдні обидві ідеї. Це – конфлікт символів різних держав, інтереси яких не завжди збігалися протягом їх історії. Кожна держава має своїх героїв. Настільки ж абсурдним є збереження в Україні, де від Голодомору вимерло понад 10 мільйонів, пам'ятників Леніну. І поки ми не визначимося із символами, з героями, доти не дамо однозначної відповіді, в якій державі живемо: в УРСР, Малоросії – чи все-таки в Україні. Я працюватиму, аби Україна повернула своїх національних героїв.
Щодо пам'ятника, бачте, в Росії таке в голову нікому не прийде, а в Україні – прийшло ж.
– "Кадри вирішують все"?
– Я б сказав, їх менталітет. Щоб проводити українську державну політику, а не радянську, потрібна люстрація. По-перше, від влади слід категорично усунути колишніх комуністичних функціонерів; по-друге, необхідна люстрація й за корупційною ознакою – особу, звинувачену судом в корупції, слід пожиттєво позбавити права обіймати державні посади. Ми готові ще раз внести законопроект "Про люстрацію".
– Ваш прогноз: як швидко можна ухвалити ці закони?
– Настільки швидко, наскільки захочуть наші колеги по коаліції. Ці законопроекти не вимагають додаткових видатків з бюджету. Це – лише свідчення політичної позиції більшості. Саме через те, що це політика, їх не ухвалив жоден з попередніх складів парламенту, де більшість контролювали проросійські або прокомуністичні сили. Ці питання за 17 років не просто назріли, а перезріли. Тому їх треба голосувати одразу, не відкладаючи "на потім".
– Ви припускаєте, що колеги по коаліції можуть їх знов відкласти?
– Бажання розглядати ці законопроекти та результати голосування – це екзамен для демократичної більшості на патріотизм та намір вести реальну проукраїнську політику.
Наталя МАКСИМЕНКО
