Робочий день позаду. Іван Олексійович Трегубенко виходить на вулицю. І зразу ж відзначає, що похолодало. Перехожі кутаються в куртки, шуби, пальто. Він теж щільніше замотує шарф і з радістю думає про те, що вдома його чекає тепла хата. А ще два роки тому, повернувшись з роботи, зразу брався за дрова, вугілля і починав розпалювати грубку. Яка то була морока. Два роки тому підвели природний газ. Нині в оселі мешканця селища Ширяєвого Івана Олексійовича Трегубенка цілодобово тепло, чисто і ніяких тобі морок.
Трегубенки – люди невеликого достатку. Тож цікавлюсь, як зуміли набрати необхідну суму для газифікації своєї оселі. “Брали кредит”, – відповів Іван Олексійович. Блага від користуванням природним газом пізнала й Валентина Володимирівна Процук. Хоча її родина змогла здійснити цю заповітну мрію за два роки. “Ми за перший рік тільки оплатили прокладання газоводу по вулиці і зробили підвід до газової плити. Це було у 2006 році. А вже у 2007-му зробили водяне опалення і підключили до нього газ. Хоч все це коштувало чималих коштів, та ми не шкодуємо. Така зручність”, – говорить Валентина Володимирівна.
Враховуючи, що підведення газу досить-таки дороговартісна справа, люди почали об’єднуватись в так звані вуличні кооперативи. Що це їм дало? Про це веду мову із головою такого тимчасового об’єднання, що було створене по вулиці Садовій в Ширяєвому, Євгеном Анатолійовичем Гроховецьким.
– Об’єднавшись в кооператив, мешканці одного мікрорайону спільно оплатити прокладання газоводу по своїй вулиці. Разом це обходиться дешевше і все робиться швидше та організованіше, – розповідає Євген Анатолійович.
– Скільки ж коштувало прокладання газопроводу по вулиці?
– Дві тисячі двісті гривень з кожного.
– А повністю підключення в домівки?
– Тут вже суми дуже різні. Залежало від того, чи раніше було в хаті парове опалення, як далеко побудовані приміщення від дороги тощо. Тому вартість повної газифікації сягала від п’яти до десяти тисяч гривень.
– А є такі люди, що відмовились від цієї справи?
– Звичайно, для всіх нас це дуже великі кошти, проте люди розуміють, що все це робиться не на один рік, а на все життя. Тому намагались газифікувати свої оселі майже всі. Частина людей брала кредити, інші збували всю живність, аби зібрати необхідну суму. Із 36 родин, які ввійшли до нашого вуличного кооперативу, чимало проводили цю роботу у два етапи. Одного року оплатили прокладання газоводу по вулиці і підключення до плит, а вже наступного – до опалення. З усієї Садової не провели газ тільки двоє чи троє господарів. І то тільки тому, що не виявили особливої зацікавленості. Бо якщо виходити з фінансових можливостей, то газифікація кожному з нас не по кишені, але, повторюся, всі шукали шляхи для здійснення цього плану. І тепер ніхто не шкодує про зроблене, якщо для цього довелось навіть “залізти” в борги.
Як же йде газифікація в цілому по району? Про це розповідає головний інженер Ширяївського управління з експлуатації газового господарства Андрій Миколайович Репко:
– Інтенсивно цей процес розпочався у 2004 році. Було газифіковано Миколаївку, Вікторівку, Ганно-Покрівку, Маркевичеве, Преображенку, Осинівку, Старі Маяки та Ширяєве. До речі, вже газифіковано 96 відсотків від запланованого у райцентрі. В тому числі 60 відсотків житлового фонду селища.
За рахунок бюджетних коштів прокладаються труби, де газ йде під високим тиском, встановлюються газорозподільчі підстанції. А в населених пунктах та до будинків жителів газ проводиться з різних джерел фінансування: це й місцеві бюджети, кошти мешканців, спонсорів тощо.
Велика увага приділяється газифікації об’єктів соцкультпобуту. Так за останні роки газифіковано Миколаївську, Вікторівську, Ширяївську, Маркевичівську та Ганно-Покровську школи, Центральну районну та Миколаївську дільничну лікарні, районний Будинок культури. В поточному році планується підключити газ до загальноосвітніх шкіл та Будинків культури в селах Осинівка та Преображенка. Для прискорення темпів газифікації будівельні роботи велись різними профільними організаціями. Нині в основному в районі працюють три з них, які найбільш користуються попитом у населення. А після введення в експлуатацію, мережу приймає наше управління.
На вулицях райцентру та сіл Ширяївщини часто можна зустріти спеціалізовану машину, на якій приїздять водій, він же електрогазозварювальник Олександр Калєніков та слюсар-налагоджувальник В’ячеслав Павлович Ілінчук. Цих працівників Ширяївського управління з експлуатації газового господарства радо зустрічають в кожному селі, в кожному домі. Адже саме після їхньої роботи в оселях спалахує довгоочікуваний голубий вогник. Вони швидко і якісно проводять монтаж і підключення споживачів до газової мережі і радіють, коли ще в одному домі стає тепло і затишно.
