Про Одеський припортовий завод засоби масової інформації пишуть досить часто. Але якщо раніше говорилося, в основному, про економічні успіхи колективу, про величезні відрахування підприємства до Державного та місцевого бюджетів, про його істотний внесок у розвиток інфраструктури міста Южного, то зараз домінує зовсім інша тема: бути чи не бути йому приватизованим.
Зараз тривогу з цього приводу підняли депутати Одеської міської ради. Про це наша розмова з головою постійної комісії з питань вдосконалення структури управління містом О.О. ГОНЧАРЕНКОМ.
– Олексію Олексійовичу, чим викликана нова акція депутатів міськради?
– Вважаємо, що доля Припортового заводу зачіпає інтереси не тільки жителів міста Южного, але і всієї Одеської області, і навіть суміжних регіонів. Тому що приватизація ОПЗ може мати дуже непередбачувані наслідки для всієї України з погляду екології. До складу заводу, як відомо, входить цех перевантаження аміаку, який внесено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, аварія на якому може мати транскордонний вплив.
А наша нова акція викликана тим, що Кабінет Міністрів України знову ухвалив рішення щодо приватизації цього підприємства, хоча буквально кілька місяців тому – 12 вересня 2007 року – вийшов Указ Президента щодо припинення дій попереднього розпорядження уряду.
– Взагалі питання щодо приватизації і не приватизації вже має довгу історію. Нагадайте її нашим читачам.
– Починаючи з 2005 року, це вже третя спроба приватизувати Припортовий завод. Тоді її почав уряд Юлії Тимошенко, торік – уряд Віктора Януковича, і ось знову новий коаліційний уряд Юлії Тимошенко.
А був ще згаданий Указ Президента, який говорив про припинення дії розпорядження Кабміну, які стосувалися приватизації ОПЗ.
У цьому Указі, до речі, чітко вказані причини, з яких варто зупинити процес продажу цього державного підприємства. І серед них головна – ВАТ «Одеський припортовий завод» є об'єктом підвищеної техногенної та екологічної небезпеки і потребує відповідного контролю за своєю діяльністю.
Додамо від себе – підвищеного контролю, який може здійснити тільки створена сьогодні система безпеки, заснована на останніх досягненнях науки і техніки. Гарантії, що ця дуже дорога система буде збережена при приватизації ОПЗ, малоймовірні. Новий господар буде відмовлятися від багатьох об'єктів, зокрема і соціального призначення, що, як відомо, доходів не приносять.
Ось чому надзвичайний комітет захисту одеситів, який я очолюю, вже третій рік бореться проти продажу Припортового заводу.
– Яких конкретних заходів Ви вживаєте?
– Моє звертання до депутатів міської ради викликало підтримку в більшості його складу. Ухвалено рішення направити листи Верховній Раді і Президенту України з вимогою скасувати дії нового уряду.
Хочу зауважити, що за таку пропозицію не голосували депутати від фракцій БЮТ, “НУ”-“НС”, Блоку «Наша Одеса» і деякі інші. Говорю про це, щоб донести до виборців позицію їхніх посланців до міськради.
Зараз ми встановлюємо контакти з депутатами Южненської міської ради, які, гадаю, нас підтримають. Сподіваюся, що своє слово скажуть і обласна рада, і інші місцеві ради.
Нашою спільною тривогою повинен стати і той факт, що нині завод забезпечує роботою майже 4 тисячі осіб, є підприємством, що формує місто. Крім цього, завод торік приніс державі у вигляді дивідендів 83 млн гривень, або третю частину від надходжень усіх підприємств України, де мається частка держави. І це не рахуючи тих величезних коштів, які ОПЗ виділяє на оплату податків, підвищеної зарплати, на розвиток інфраструктури міста, на утримання соціальної сфери.
Нам незрозуміло, як можна було за чотири місяці стрімко змінити державну політику стосовно Одеського припортового заводу. Так, звичайно, легше наповнювати спорожнілу скарбницю. Але рахуватися з думкою місцевого населення теж необхідно. Так велять і принципи демократії, які керівництво країни постійно декларує.
На завершення скажу, що ми будемо використовувати всі можливі засоби для проведення акції проти приватизації ОПЗ. І гадаємо, що одержимо всебічну підтримку і депутатів місцевих рад, і всього населення області.
