Приводом для зустрічі з головою Болградської РСС Іваном Гавриловичем Димчевим стало бажання порівняти тутешній стан справ у споживкооперації з тим, що створився у сусідньому Ізмаїльському районі. За останніми оцінками там – справи перебувають у занепаді. Разом з Іваном Гавриловичем ми побували у кількох селах, оглянули торговельні точки, відвідали і торговельну мережу у Болграді, зокрема ринок, чудово, за сучасним зразком обладнаний готель, ресторан і навіть більярдну залу. Приємно було побачити насиченість торговельних точок товарами, зокрема і власною продукцією, ошатність вітрин, сучасний дизайн...

Як вдається за тих самих умов, що і в сусідньому, Ізмаїльському, районі, домагатися зовсім іншого результату? Про це ми попросили розповісти самого Івана Гавриловича.

– Займаючись торгівлею, гріх сидіти склавши руки і охати, мовляв, конкуренти-приватники заїли. Я, навпаки, вважаю, що конкуренція необхідна, оскільки не дає розслаблюватися, змушує діяти. Адже на те і щука в ставку, кажуть, щоб карась не дрімав. Я зовсім не розумію представників сільпо в Ізмаїльському районі, коли вони говорять, що не поспішають віддавати в оренду або виставляти на продаж торговельні об'єкти. І кому користь від того, що торговельні об'єкти на замку, адже вони приносять не доходи, а одні збитки, оскільки їх треба утримувати, та й за землю платити. І все це відбувається на очах у керівництва Ізмаїльського РСС, яке, наскільки мені відомо, тільки і чекає перерахування внутрішньогосподарських доходів від ринку на утримання свого апарату, зовсім не піклуючись про те, що давно настав час навчитися не проїдати гроші, а відпрацьовувати їх!

Ми з вами були у Криничному Болградського району, і ви самі бачили, як тягнуться люди до красивого, ошатного магазину-кафе на центральній вулиці села. Бачили ви не тільки прилавок, але і кімнату відпочинку, і кухоньку, і санвузол з гарячою водою – передбачено все для того, щоб люди могли тут же під час обідньої перерви відпочити. Запитаєте, де знайшли кошти на його реконструкцію, яку у нинішньому році продовжимо, і я відповім – тут же, в селі! Був у магазині павільйон з металоконструкції, після відповідних узгоджень його було виставлено на продаж і продано – ви не повірите – за 30 з лишком тисяч у.о. За ціною, рекордною для сільської місцевості. Ось і пішли кошти від продажу на облаштування інших торговельних точок у селі. Крім того, кілька торговельних точок було здано в оренду, але не комусь, а пайовикам, які відкрили приватне підприємництво.

І ось що ми встигли зробити лише останнім часом: починаючи з 2006 року, провели реконструкцію будинку, який вже почав руйнуватися, в селі Городньому: замінили дах, відреставрували фасад, разом з головою сільпо знайшли сучасне технологічне обладнання і допомогли його встановити.

У Калчева проводимо реконструкцію одного з приміщень, обладнуємо його під магазин-кафе на 200 – 300 посадкових місць. Провели ремонт одного з будинків у Василівці. І цю роботу мають намір продовжувати.

У Болграді відремонтували колишній напіврозвалений Будинок колгоспника, переобладнавши його під сучасний готель, у якому кілька класів номерів, зокрема і люкси. Робота із зміцнення матеріально-технічної бази мережі споживчої кооперації триває. І, що дуже важливо, вона відбувається на основі бізнес-планування, точного розрахунку кошторису доходів і витрат. Все налаштовано на те, щоб працювати з прибутком – а інакше і бізнес бізнесом не назвеш, адже так?

А коли йде прибуток, думаємо ми про те, щоб розпочати виплачувати пайовикам дивіденди. Ми можемо, ми повинні і домагаємося цього.

І я, знов-таки, не розумію шановну Галину Іванівну Пальченко, коли вона нарікає, що в Ізмаїлі працювати важче, оскільки в самому місті не так розвинута торговельна кооперативна мережа, не рахуючи ринку. А хто заважає її розвивати? Є в Ізмаїлі так званий «Очеретяний ринок». Наскільки я знаю, директор центрального ринку А.В.Сорокін домагається дозволу провести його реконструкцію, вже і попередні проекти є. То чому б не посприяти на міському, а якщо потрібно буде, і на районному рівні? Замість цього – директорові ринку, судячи зі статті в газеті, оголошено війну, оскільки він, мабуть, стомився перераховувати кошти на утримання апарату РСС, це гроші, які проїдають...