У катакомбах завжди тихо. І вогко. Температура теж постійна у будь-яку пору року – 12-14 градусів. Про темряву говорити не доводиться. Ось так і зустріли одного дня різдвяних канікул колишні каменярні Кривої Балки своїх дослідників. Експедиція, до якої входили 34 одесити віком від чотирнадцяти до п'ятдесяти дев'яти років з туристського центру «Пошук» та група росіян, ставила собі подвійне завдання: наукове та спортивне.
Нинішня експедиція – лише один з фрагментів більш ніж 40-річної роботи дослідників одеських катакомб на громадських засадах. За останні п'ять років це сьома широкомасштабна акція, у ході якої зафіксовано своєрідний рекорд перебування під землею – 115 годин. А ось окремі робочі групи спускаються у катакомби щотижня. Саме завдяки цьому симбіозу коротких і тривалих термінів відкартовано тільки в єдиному районі Усатове – Нерубайське 320 кілометрів шахтних виробіток. Це з прогнозованих фахівцями двох з половиною тисяч, які простягнулися під Одесою і прилеглих до неї територій.
Обмовимося відразу: це не означає, що всі штучно створені людиною штреки, штольні, тупики, «міни» пов'язані один з одним збійками і становлять єдиний лабіринт виробіток черепашнику. Все далеко не так. Наприклад, під історичним центром Одеси таких проходок всього три; кожна довжиною від 60 до 1500 метрів. Інші ділянки катакомб, які зустрічаються, – короткі, не більш 30 метрів у довжину проходи, схожі скоріше на підвальні приміщення під будинками.
А от справжні шахтні лабіринти саме «винесені» на окраїни нинішнього мегаполіса. Найбільший регіон розташовано під масивом Усатове – Нерубайське. І незважаючи на те, що район вивчений краще інших, він таїть ще чимало сюрпризів для дослідників. Власне, як і Крива Балка.
До речі, знахідки цього разу, вважає керівник експедиції Костянтин Пронін, були більш ніж скромними. Як журналіст і людина, яка «бігає» під землю з 1965 року і багато писала на цю тему, не погоджуюся з ним. Адже кожен «сувенір», винесений з катакомб і зайнявший своє місце в музеї, це вже щось. Зрозуміло, діапазон роботи експедиції не стикувався з районом дислокації трьох кривобалківських партизанських загонів, найбільший з яких – імені Сталіна – був відомим після звільнення Одеси не менш, ніж очолюваний Героєм Радянського Союзу Молодцовим-Бадаєвим з Нерубайського. І все ж таки знахідки цього разу були: кілька мінометних снарядів, каска, сорочки від гранат, гвинтівкові патрони.
Цікаві дві інші знахідки. Під час нинішнього виходу під землю знайдене ймовірне приміщення «малини» – знешкодженої чекістами банди. У легенді йшлося про те, що одна зала катакомб була оббита килимами, стіни її побілені, «розмальовані» кримінальними написами. Про це говорять чудово збережені сліди вапна на стінах, напис «Педро-Марія», цвяхи, які тримали килими чи оббивку з тканини, та й район збігся – Слобідка.
До речі, у книжці Михайла Федорова і Бориса Балкарея (видавництво «Маяк», 1986 р.) «Загадка слобідського будинку» одна з розповідей присвячена викриттю банди, яка викрадала автомобілі і розбирала їх на запчастини. Отже, учасники експедиції на одній з ділянок катакомб під Слобідкою знайшли запчастини «доджів», «газиків», «студебеккерів».
Завершуючи розмову про знахідки, керівник експедиції, заступник голови туристського центру «Пошук» Костянтин Пронін був категоричним: будувати в місті потрібно, для надійності майбутніх будинків варто тампонувати ділянки катакомб. Але при цьому до початку будівельних робіт необхідно їх вивчати, залишаючи у відео-, фотоматеріалах, конкретних предметах побуту, малюнках, написах частки історії Одеси.
Можливо, тому так квапилися учасники експедиції відпрацювати свої завдання? Але, маючи вже залізний досвід, розуміючи, що більше втратиш, працюючи до знемоги, за спільною згодою була встановлена звичайна трудова зміна – не більше восьми годин на добу. І стежили за цим дуже суворо. У підсумку і робота була продуктивною.
Це насамперед стосувалося групи водолазів з міжнародної школи Кусто, драйверів, як самі хлопці себе називають.
Кривобалківські, одні з небагатьох легендарних одеських катакомб, де є три яруси. Причому нижній цілком затоплений. Років тридцять п'ять тому у ньому води було до півметра. Вивчити цей «поверх» у ті часи не схотіли. Руки до цього дійшли лише сьогодні. Цікавіше за все було з'ясувати, як же в підводній ситуації поводяться виробітки і що робиться в невидимому для ока середовищі.
Водолази занурювалися з дотриманням усіх вимог техніки безпеки. Для початку перекинули до місця занурення необхідне спорядження, на що пішло не менше доби. Та ж картина повторилася у зворотному варіанті.
Тим, хто ніколи не бував у катакомбах, не зрозуміти стан аквалангістів. Під землею темно. Нагорі сплять давно. Зрідка прошелестять на асфальті шини спізнілого авто, і знову дрімають вулиці. А тут, унизу, теж тихо. Але тиша ця густа, свердлить мозок слуховими галюцинаціями. Лише іноді порушує її глухий рокіт покрівлі, яка повалилася в далекому вибої, або забутівки. Та краплі води, що зриваються зі стелі іноді. Краплі. А перед тобою ціле озеро невідомої глибини, покладене у вузький двометровий канал з вапнякових берегів.
Під землею темно і страшно. Під водою не легше. І там, і тут небезпечно. А якщо ти під водою і землею одночасно? Ось у такій психологічній ситуації і довелося працювати нашим водолазам протягом вісімдесяти метрів, провадячи при цьому ще й відеозйомку. Ці унікальні кадри безсумнівно поповнять відеотеку про одеські катакомби, дадуть нову поживу для міркувань вченим, інформацію тим, хто цікавиться історією виникнення підземних виробіток.
А поки що йде обробка отриманих матеріалів. Протриває вона не менш двох-трьох місяців. По закінченні цього терміну підсумки експедиції будуть обнародувані в друкованих і електронних ЗМІ. Знайомлячись з ними, експедиції із вдячністю будуть згадувати всіх, хто вперше за багато років допомагав дослідникам одеських катакомб спеціальним обладнанням, продовольством, пальним, транспортом. Це – одеське відділення Інституту геофізичних досліджень, Центр інженерних досліджень, фірма «Ідеал».
Шкодували учасники експедиції лише про одне: у різдвяний вечір з ними нікого не було з названих спонсорів. А свято вдалося на славу. Приміщення бази прикрасили лапою ялинки, гірляндами, повітряними кульками. На газовій плиті зварили казан куті, символічно підняли кружки із шампанським під салют з бенгальських вогнів. А вранці, йдучи далі, знову заварили металеві ґрати біля входу до катакомб. До наступної експедиції…
Анатолій СТАНЧЕВ
Костянтин ПРОНІН, співробітник кафедри загальної та морської геології ОНУ ім. Мечникова, керівник експедиції:
– Крива Балка – місце великої концентрації катакомб під Одесою довжиною до ста кілометрів. Дотепер були досліджені тільки невеликі фрагменти з розгалуженої мережі. Під час нинішньої експедиції ми картували 24 кілометри, паралельно займалися вивченням екології району під землею. Вона явно неблагополучна: через масу набурених свердловин вниз скидаються фекальні, зливові стоки, від чого будинки періодично осідають, стіни дають тріщини. Жителі самі ж і страждають, але процес триває, незважаючи ні на що.
Ще однією нашою метою був пошук нових карстових печер. За непрямими прикметами і історичними джерелами кінця ХІХ століття в цьому районі вони повинні були бути. І ми знайшли одну з них, невідому досі. Вона невелика, всього 68 метрів у довжину, але напевно може стати першою ластівкою в серії майбутніх відкриттів карстових порожнин.
Володимир ЛОКОТЬКО, перший заступник начальника державної екологічної інспекції в Одеській області:
– Як у гірничого інженера зі стажем, у мене викликає занепокоєння стан виробіток не тільки під самою Одесою, але і під прилеглими до неї районами. У зв'язку з витоками, зокрема з каналізаційних комунікацій, неорганізованим поливом садів та городів щорічно постійно збільшується рівень підземних вод. Це не тільки створює незручності при вивченні катакомб. При намоканні вапняк втрачає міцність у два рази, відповідно в прямій залежності від цього стійкість будинків та споруд, утворення зсувів у прибережній зоні, провалів у самому місті. До того ж несанкціоноване скидання будь-яких вод, каналізаційних стоків може призвести навіть до епідемій.
Євген ЧЕРКЕЗ, декан геолого-географічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова, професор:
– Сьогодні ми свідки стрімкого освоєння території міста з погляду будівництва. Спочатку споруджувалися 2- і 3-поверхові, потім 5-поверхові будинки. Потім пішов ріст угору – до 9 – 12 – 20 поверхів. При цьому, зрозуміло, змінюються на гірше навантаження на геологічне середовище та характер передачі тиску. Конструктивно сучасні будинки і споруди влаштовані таким чином, що вони на великі глибини передають тиск, спираючись на більш низькі обрії. А геологічне середовище стає ослабленим, чутливим, і відповідно реагують підземні виробітки.
Тому і важливі подібні експедиції. Їхні сукупні матеріали обов'язково покажуть наскільки складна і серйозна ситуація, вивченням якої зайняті наукові і громадські організації. Гадаю, результати такої роботи матимуть величезне наукове і практичне значення. У будь-якому разі, незабаром ми можемо одержати першу серію рекомендацій та намітити шляхи провадження безпечної забудови міста.
Андрій ДОБРОЛЮБСЬКИЙ, професор кафедри всесвітньої історії Південноукраїнського педагогічного університету, академік Академії наук вищої школи України:
– Як історик і археолог, готовий прокоментувати підсумки експедиції. Навіть ще не повні. Її удача та успіх у тому, що отримано чотириста малюнків і написів – унікальне джерело, яке знайомить нас з минулим Одеси і краю. Досить рідкісне явище для вивчення сучасної історії. У мене чисто археологічний погляд на подібні речі. За короткочасну експедицію в руки ентузіастів, що репрезентують науку, спорт, соціальні сторони нашого життя, потрапила величезна кількість інформації, яка дозволяє судити про спосіб життя і мислення людей початку ХХ століття, тому що більшість малюнків і написів, знятих у катакомбах Кривої Балки, відноситься до цього періоду.
Це справжні джерела, що обминули яку б то не було цензуру, дозволять об'єктивно оцінити ставлення певної частини населення Одещини до подій, що мали місце того часу. А отримана ця інформація, що дуже важливо, археологічними методами. Не стану стверджувати і наполягати на їх унікальності. Подібних прикладів у світі чимало – Стародавній Рим, Куба, В'єтнам. Але ніхто всерйоз розглянутою проблемою не займався. Першими зробили такий крок у Одесі, у нашій країні. Слово тепер за вченими. І чекати підсумків вже недовго.
Леонід ГЛАДЧЕНКО, заступник начальника служби оперативного реагування на надзвичайні ситуації Одеської міської ради:
– Фахівці нашої служби вже дванадцять років тісно співпрацюють з військово-патріотичним центром «Пошук». Взаємодія з пошуківцями в екстремальних ситуаціях відпрацьована в часі до хвилин. Ми разом обстежували катакомби в районах 56-ї школи, Аркадії, Молдаванки, Кривої Балки. І цей взаємозв'язок загострюється при проведенні рятувальних робіт. Спочатку було трохи тренувальних виходів під землю. І не дарма. Ой, як нам це згодилося під час рятувальної операції в санаторії «Магнолія», де відбувся обвал. Трапилося це років десять тому. На жаль, тоді одна людина загинула. Потім вже разів п'ять рятували школярів, навіть родину з дітьми, які вирішили відзначити якесь свято в тій же Кривій Балці.
