Із В'ячеславом Маркіним, начальником Головного управління капітального будівництва та реконструкції Одеської облдержадміністрації і заступником голови постійної комісії облради з питань будівництва, ми спілкувалися неодноразово. Цього разу тема інтерв'ю була цілком передбачуваною – підбиття підсумків минулого 2007 року. Втім, незважаючи на «традиційність жанру», тут завжди є місце цікавим фактам.
– Судячи з усього, кінець минулого року був для Вас дуже напруженим періодом... Ну а тепер, Ви готові поставити "оцінку" собі та своїм підлеглим?
– Самому себе хвалити незручно, – відбивається Маркін. – Абсолютного стовідсоткового показника ми, щоправда, не досягли, але за багатьма показниками наблизилися до нього майже впритул. Із урахуванням того, яким складним був рік (зміни у законодавстві, пізнє надходження коштів) ми спрацювали дуже непогано. Управління виконувало функції замовника на 238 об'єктах на загальну суму понад 123 млн гривень (із яких на 1 січня 2008 року освоєно практично 113 млн). Було проведено 158 тендерних процедур, на усіх об'єктах укладено договори щодо провадження будівельно-монтажних робіт... Хоча, звичайно, залишилися "заділи", над якими ще потрібно працювати.
– Давайте, щоб читачам простіше було сприймати інформацію, "поділимо" її на частини. Отже, фінансування об'єктів капітального будівництва здійснювалося як за рахунок коштів обласного бюджету розвитку, так і за рахунок субвенцій із держбюджету. Почнемо із обласних коштів...
– За цим напрямом було освоєно близько 22 млн гривень, 900 тисяч повернуто до бюджету. Це було пов'язано із недоліками проектної документації, яка не змогла пройти відповідну експертизу. Однак оскільки кошти обласного бюджету розвитку не пропадають, а залишаються в області, я не вбачаю в майбутньому якихось перепон для освоєння цієї суми.
У цілому список об'єктів, що фінансуються із обласного бюджету розвитку, формується "точково": це капремонти шкіл тощо. Такі об'єкти важливі для місцевих жителів, але з погляду витрат мають малий кошторисний обсяг. Фактично за усіма ними проведено тендерні процедури (хоча це було досить складно). Одночасно ми проектували об'єкти, роботи над якими будуть провадитися у 2008 році. То ж управління вже певним чином "розчистило собі дорогу" до освоєння коштів у нинішньому році.
– А що розповісте щодо субвенцій із держбюджету?
– Усього було 8 видів різних субвенцій. З них – практично стовідсотково використано субвенції на соціально-економічний розвиток області, газифікацію, острів Зміїний, будівництво житла для військовослужбовців. За іншими – є деяке відставання, що найчастіше було викликано усе тією ж проектно-кошторисною документацією (або її відсутністю, або недостатнім рівнем).
Якщо ж говорити по окремі види... Є така субвенція щодо запобігання аварій та техногенних катастроф. В основному за рахунок її фінансувалися об'єкти з водопостачання, котельні та тепломережі населених пунктів у сільській місцевості. Отож, за новим законодавством перед провадженням цих робіт були введені так звані торги зі зниженням ціни. Фактично замовник знижує вартість робіт на 5 – 10%. Тому ті кошти, які було повернуто до держбюджету, виникли за рахунок цієї економії. Тут жодних питань немає.
А найскладнішою для нас виявилася субвенція з оснащення багатоквартирних будинків лічильниками (холодної та гарячої води, теплової енергії). За цією субвенцією освоєно всього близько 70%. Тут ми зіткнулися із нерозумінням окремих керівників – як сільрад, так і районів. Говорили, наприклад, таке: "Навіщо ми будемо собі ставити лічильники, якщо в нас тече внутрішньобудинкова система?" Дуже складно відповідати на такі запитання. Але ж якщо будинки, в основному, приватизовані, то хто, окрім місцевих жителів, буде їх ремонтувати? За держкошти це неможливо! Звичайно, має бути допомога соціально незахищеним верствам населення. Але у цілому наші люди ще звикли жити на широку ногу, а потім самі ж скаржаться, що їм багато нараховують.
Якщо із електроенергією на сьогодні більш-менш домоглися порядку, то із водою ще діється вакханалія. Але ж це теж енергоресурс! Гадаю, до розуміння цього ми ще прийдемо. Але поки що багато наших громадян мають схильність до... не хочу сказати "злодійства", але ставлення за принципом "усе навколо нічийне – усе навколо моє". Можливо, тому багато сіл спеціально й відмовлялися від встановлення лічильників. Адже лічильник дозволяє у режимі реального часу відстежити, де йдуть втрати. Я зараз не хотів би згадувати конкретні райони. Дамо їхнім керівникам час подумати й виправити ситуацію.
А у цілому хочу відзначити, що минулого року загальний обсяг субвенцій на капвкладення був досить великим. Нинішнього року він значно нижчий.
– Якщо вже рахувати ресурси, то, можливо, варто згадати про "подвійні тарифи", коли оплата за електроенергію здійснюється за "денною" та "нічною" ціною?
– У нас теж існує така система оплати. Є навіть не дво-, а тритарифні лічильники, які залежно від часу доби дозволяють рахувати електроенергію за різними цінами. Я не знаю, чи можна їх встановлювати у багатоквартирних будинках, щодо цього потрібно звернутися за роз'ясненням до місцевих енергопостачальних організацій. Але у сільських приватних будинках такі приклади вже є (наприклад, у Арцизькому районі). Такий лічильник дорожчий, але він окуповується протягом півроку за рахунок різниці у тарифах.
– Як справи із "довгобудами"? Які в них перспективи у 2008 році?
– Якщо спочатку суми вистачало на введення об'єкту до ладу, то ці роботи, як правило, закінчувалися вчасно. Звичайно, є й такі об'єкти, у яких кошторисна вартість не перераховувалася із 2002 – 2004 років. Навіть зарплата відтоді зросла ледве чи не утричі, не говорячи про вартість матеріалів. Частка таких об'єктів невелика, переважно це газопроводи. Тому, як тільки-но з'являються кошти, ми використаємо їх для завершення початого.
У цьому плані ми тісно співпрацюємо із районними радами та адміністраціями, адже їм на місці краще видно, що важливіше й потрібніше. Але взагалі ж намагаємося не брати нових об'єктів, а завершити те, що розпочато у попередній період. Наприклад, приступили до завершення школи, яка не будувалася близько п'ятнадцяти років – це в селі Надрічному Тарутинського району. Там був один фундамент, експертиза показала, що його можна використати. То ж намагаємося не плодити "недобуду". Аніж починати "з нуля", з котловану, краще брати ті об'єкти, які ще можна врятувати від руйнування й доводити їх до ладу.
