ДО 80-РІЧЧЯ ПЕТРА ГЕОРГІЙОВИЧА ПІНТІ
Важко і монотонно поскрипував болгарський візок по вибоїстих балканських дорогах пригнобленої Болгарії. Вантажений дуже скромним домашнім майном, поверх якого примостилися діти, старі й жінки, візок взяв курс на північний схід, до берегів Дунаю і далі на землі доброзичливої Росії. Думаючи про волю і краще майбутнє, болгарин пильнував за дітьми, беріг насіння овочів, одну-дві міри насіннєвої пшениці і, як зіницю ока, беріг виноградну лозу. Так майже двісті років тому зароджувалася діаспора болгар у межах визволительки-Росії.
Серед цього сумовитого потоку переселенців були й далекі предки всіма шанованого патріота руху відродження болгар Петра Георгійовича Пінті.
Народився Петро Георгійович Пінті у великій працьовитій болгарській родині 16 лютого 1928 року у селі Городньому (Чийшия) Болградського району Одеської області і був четвертим сином.
За сільським укладом життя, працювати почав практично з дитинства. Сім’я займалася натуральним господарством. Із труднощами обробляли свій клаптик землі, утримували домашню худобу, багато уваги приділяли вівчарству. У ньому було джерело харчування – бринза, м'ясо, а також одягу, домашнього начиння.
Минали роки. Режим боярської Румунії не турбувався про поліпшення життя людей окупованої нею Бессарабії у 1918 році. 28 червня 1940 року Молдова і Бессарабія були возз'єднані з Радянським Союзом, але цей період життя нашого героя залишився непоміченим, тому що тривав на шість днів менше року. Серпень 1944 року. Бессарабію визволено від румуно-німецьких окупантів. Перед шістнадцятирічним активним юнаком із шістьома класами румунської школи постало питання, що робити далі? І почав він шукати шляхи до свого вдосконалення.
Тому було в його історії Одеське морехідне училище, яке, не витримавши голоду 1946-1947 років, він змушений був залишити. Пережив голод вдома. Робота у Новоіванівському райкомі комсомолу. Його допитливий розум, урівноважений характер і тяга до знань незабаром висунули його на відповідальну комсомольську роботу – він стає секретарем Бородінського райкому комсомолу, секретарем райкому партії по зоні Бородінської МТС, потім секретарем райкому партії цього району.
Його активність, працьовитість, феноменальна пам'ять, прагнення до вдосконалювання справи, якою займається, – все це дає можливість Петру Георгійовичу стати другим секретарем Болградського райкому Компартії України – одного з найбільших в області, а потім – першим секретарем райкому партії великого сільськогосподарського Саратського району.
Несправедливо сприймати партійну роботу, як щось суто політичне, догматичне. Насправді – це, насамперед, конкретна господарсько-виробнича і соціально-економічна робота, спрямована на зміцнення могутності держави, освіта і виховання людини, підвищення рівня її добробуту. За всіма цими критеріями Саратський район завжди посідав провідне становище. І все це досягалося завдяки вмінню Петра Георгійовича привертати до себе людей, вміло підбирати, розставляти і виховувати кадри, особисто брати участь і аналізувати всі процеси виробництва, розвитку інфраструктури району. І так 7 років поспіль на одному місці. Потім Петро Георгійович – заступник директора Одеського суперфосфатного заводу і директор дуже складного за технологією, гігієною і санітарією підприємства харчової промисловості – Одеського м'ясокомбінату. І тут він чесно і плідно трудиться понад десять років.
Так, багато і плідно працюючи, Петро Георгійович, простий селянський син, вибудовував своє сходження до досконалості. Навчання завжди посідало у його свідомості провідне місце. Він закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС, інститут народного господарства і пройшов всі університети життя. Створив родину, виростив і виховав дітей, брав активну участь у вихованні онуків.
З 1991 року Петро Георгійович керує Одеським болгарським дружеством, величезний його внесок у справу відродження болгарської діаспори в Україні. Він – відома публічна особистість, відповідальний секретар Асоціації болгар України.
Його чесну плідну багаторічну працю відзначено високими урядовими нагородами Союзу РСР – зокрема орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, медалями, зокрема і нагородами Республіки Болгарії.
Про Петра Георгійовича Пінті як про людину високої моралі, етики, гуманності й патріотичності можна сказати ще дуже багато, але в цій статті скажемо найголовніше:
– Дорогий Петре Георгійовичу! Прийміть щирі вітання з вісімдесятим днем Вашого народження. Хай роки продовжують зростати, здоров'я міцніти, творчі сили і любов до справи і людей не вичерпуються.
