Чи сподіватися на прорив у енергозбереженні?

Ви знаєте, чим зараз стурбовані благополучні британці? Тим, від чого середньостатистичний українець відмахнеться: мовляв, у нас інші проблеми. А в Сполученому Королівстві серйозно побоюються... потопу, який накриє Британські острови. І океан робить це повільно, але упевнено. Виною всьому глобальне потепління, одна із причин якого – інтенсифікація видобутку й використання традиційних енергоносіїв. Тобто нафти й газу.

Стараннями її королівської величності

Уряд Великої Британії розгорнув інформаційну кампанію, метою якої є пропаганда впровадження енергозберігаючих технологій. Британська рада в Україні спільно з посольством Сполученого Королівства і Харківською міською радою організувала регіональний семінар з енергоефективності. Захід, у якому взяли участь вчені і журналісти з різних регіонів країни, відбувся на базі академії міського господарства.

– На жаль, у наявності загроза не тільки навколишньому середовищу. Кліматичні зміни неминуче зачеплять економіку і народонаселення, – заявив на церемонії відкриття семінару посол Великої Британії в Україні Тім Барроу. – Викид парникових газів багато в чому пов’язаний з тими способами, якими нині добувають енергоносії.

Посольство провадить відповідну роботу по всій України. До речі, українська делегація відвідала місто Сефтон і ознайомилася з практичними напрацюваннями британських колег. Т. Барроу сподівається, що ці зустрічі допоможуть об’єднати зусилля у розв’язанні питання протидії зміні клімату. Енергозбереження – один з найдійовіших заходів на цьому шляху.

Потім слово взяли вчені. На семінарі великий інтерес викликав виступ представника Інституту технічної теплофізики НАН України Георгія Гелетухи, який розповів про потенціал українських поновлюваних джерел енергії (ПДЕ).

Газ солому ломить

До цих джерел належать гідро-, вітро– і геліоенергія, енергія припливів і відливів, а також біомаса – різноманітні органічні відходи (солома, деревина, гній тощо). Відповідно до Європейської енергетичної стратегії, до 2020 року частка використання ПДЕ в ЄС зросте до 20 відсотків, на стільки ж зменшаться викиди парникових газів і знизиться загальне енергоспоживання. Сім десятих всіх поновлюваних джерел становить біомаса.

У нашій країні ситуація плачевна. З 200 млн. тонн споживаного умовного палива ПДЕ становлять менше трьох відсотків. У цій мізерній частці понад дві третини припадає на гідроенергетику. Згідно з планами, до 2030 року ми споживатимемо 18,3 млн тонн умовного палива з поновлюваних джерел (або 6% всієї енергії). Мало того, енергоспоживання у країні зросте до трьохсот мільйонів тонн!

На думку представника Національної академії наук, потенціал ПДЕ України удвічі більший. Промовець звернувся до досвіду Данії, яка за двадцять шість років збільшила ВВП в 1,8 раза за одночасного скорочення енергоспоживання. Вироблення енергії шляхом спалювання соломи зросло у сім разів. Окремий приклад політики держави: фермер, купуючи соломоспалювальний котел, сплачує 80 відсотків вартості, решту покриває бюджет...

Слова «комунальне теплопостачання» змусили журналістів стрепенутися. У Швеції у 1981 році вісімдесят п’ять відсотків тепла вироблялося спалюванням газу. Через 25 років ця цифра становила... 6 відсотків. Майже половину всієї потреби централізованого опалення покривають поновлювані джерела енергії.

А що ж Україна? За даними Інституту технічної теплофізики НАН України, потенціал біомаси у нашій країні у 2005 році становив 24 мільйони умовних тонн, або дванадцять відсотків всього енергоспоживання.

В селі Дрозди Білоцерківського району Київської області п’ять років тому було встановлено потужний соломоспалювальний котел (потужність – 1 мегават). Він опалює 15 об’єктів, зокрема школу, дитсадок, клуб, магазин, адміністративні будинки. Газова котельня опломбована і стоїть у повній готовності до роботи. Аграрії села щороку збирають 6 тисяч тонн соломи, а використовують для опалення тільки шосту частину. Всього ж у країні «виробляється» близько 6 млн тонн цього виду біомаси.

Вартість 1 тонни соломи з врахуванням транспортування і тюкування нині становить сто двадцять гривень. Соломоспалювальний котел, залежно від потужності, коштуватиме від 100 до 330 тисяч гривень. Граничний термін повної окупності котла, за розрахунками Г. Гелетухи та його колег, – три роки.

– За впровадження по всій країні обладнання для спалювання біомаси на суму 2,6 млрд грн вартість зекономленого газу, з урахуванням покриття зазначених витрат, перевищила б три мільярди гривень, а його обсяг – 5 млрд кубометрів, – підсумував Георгій Гелетуха. – Головною перепоною на шляху реалізації проекту вважаю відсутність політичної волі у керівництва країни. Іншими словами, інтереси газотрейдерів ставлять хрест на альтернативній енергетиці в Україні.

Не чекайте прориву

Учасники семінару відвідали Харківський зоопарк, у якому реалізовано цікавий проект місцевого Центру фітотехнологій з очищення води. До спеціального ставка потрапляють стоки з бегемотника, слоновника, акваріума та пташника. Тільки для бегемотів потрібно 800 кубометрів на тиждень, тому що ця тварина виділяє відходи життєдіяльності у воду. У водоймі живе культура дафнії, що споживає не тільки органічну суспензію, але й руйнує рештки соломи та овочів. Частину цих рачків потім згодовують рибам і птиці.

Після цього вода надходить до іншої водойми, де карасі споживають залишок дафнії і самі ідуть на корм пеліканам. Спеціально висаджені рослини поглинають вільний азот, що залишився у водоймі. Потім ця вода, за чистотою подібна до річкової, потрапляє до накопичувача і використовується для поливу. Загальне зниження споживання дорогоцінної рідини становить близько 7 тисяч кубометрів на місяць, або 35 тисяч гривень.

У директора зоопарку Олексія Григор’єва є й інші ідеї. Щороку тварини виробляють майже 400 тонн гною. Частину його можна пропустити через каліфорнійського червоного хробака і одержати гарний корм для молодняка птиці. А з гною, що залишився, – виробляти біогаз для опалення і спеціальний гранулят для закладання клумб у місті. Тому що Харківська мерія активно розробляє план озеленення міста. Крім згаданих проектів, у зоопарку реалізується ще один – роздільне збирання сміття, яке потім легше утилізувати і переробляти, як робиться у Європі.

На семінарі також обговорювали проблеми впровадження альтернативних джерел енергії, зокрема теплових насосів і біоплато (рослинних систем очищення водних мас). Всі промовці були одностайними – реальних дій з боку держави у сфері енергозбереження як не було, так і немає. Про екологію не слід і заїкатися. Моє запитання про те, як змусити берегти природу і наше здоров’я власників гірничо-збагачувальних та інших комбінатів, викликав у присутніх розуміючі посмішки. Великий капітал, що править Україною, не зацікавлений у тому, що обговорювали учасники семінару. І сподіватися на прориву, подібний до шведського, не доводиться.