«Одеські вісті» регулярно публікують списки підприємств, які заборгували Пенсійному фонду великі суми грошей. З огляду на кількість пенсіонерів, які, як кажуть, живуть на одну пенсію, ці борги – серйозна соціальна проблема. Чи розуміють це керівники боржників? А якщо розуміють, то що роблять для скорочення сум заборгованості?
Скажімо, комунальне підприємство "Роздільнаводоканал" на кінець першого кварталу минулого року мало борги перед пенсіонерами на суму 272463 гривні. А вже на 1 березня поточного року ця сума склала 438276,45 гривні. Інакше кажучи, для погашення боргу, що накопичився, ані комунальним підприємством, ані його засновником Роздільнянською міськрадою практично не вживалося жодних кроків.
Востаннє із групою журналістів відвідував це підприємство влітку минулого року. Враження залишилося гнітюче, і насамперед від жалюгідного стану техніки, що стоїть на машинному дворі. Чи змінилося щось за минулий час?
– Хвалитися особливо немає чим, – говорить виконувач обов'язків начальника "Роздільнаводоканал" Володимир Симоненко. – Щоправда, із декількох тракторів вдалося "зліпити" один колісний бульдозеро-екскаватор. Скільки він буде на ходу, невідомо.
Відсутність нової надійної техніки не дозволяє створити й аварійної ремонтної бригади, а отже, оперативно ліквідувати витоки води з мережі, виконувати інші необхідні роботи. За словами В. Симоненка, для усунення аварій доводилося підприємству наймати техніку зі сторони. І така ситуація в Роздільній існує не один рік і невідомо, коли стануться зміни на краще. Немає обігових коштів у комунальників, недостатньо їх і в міському бюджеті. Тому й не дивно, що послуги водоканалу залишаються не на належному рівні. Є чимало нарікань на його роботу з боку мешканців міста.
– А як ви збираєтеся розраховуватися з Пенсійним фондом? І чи є взагалі перспектива погасити борги?
– Я хотів би трохи прояснити картину, – говорить В. Симоненко. – Ці борги накопичувалися ще до мене, починаючи з кінця 2004 року, й неухильно зростали й зростають далі. І суть проблеми полягає у тому, що собівартість надаваних нами послуг на одну гривню вісімдесят копійок вища за встановлені тарифи на водопостачання. Ви собі лише уявіть, скільки грошей недоодержало підприємство. Окрім того, борг населення за спожиту воду перевищує триста вісімдесят тисяч гривень. І якби нам вдалося усунути ці невідповідності, про жодні борги не йшлося б.
– Таким чином, шляхи вирішення проблеми є – необхідно, щоб чергова сесія міської ради затвердила реальні тарифи на водопостачання. А вам активізувати роботу з населенням щодо погашенню боргів за спожиту воду.
– Перше залежить не від нас, а від депутатів міськради. Що ж стосується роботи із населенням, то вона нами провадиться, але, можливо, не такими радикальними заходами, як цього вимагає ситуація, що склалася.
Оця відсутність "радикальних заходів" і призвела до того, що ми маємо. Досить сказати, що коли ми зустрілися із Володимиром Симоненком, він був у пошуках 15 тисяч гривень для погашення боргу підприємства за спожиту електроенергію. У противному разі буде припинено її подачу, а отже, місто взагалі залишиться без води.
Але заборгованість Пенсійному фонду спричиняє ще одну істотну проблему: 49 працівникам "Роздільнаводоканал" з жовтня 2005 року не зараховується, відповідно до чинного законодавства, страховий стаж для призначення пенсій.
Чи знають про це депутати Роздільнянської міськради? А якщо знають, чому не б'ють тривогу?
