Написати до газети мене змусило передчуття великої біди. І надія на те, що після публікації «Одеських вістей» буде по-справжньому зрозуміле значення цієї проблеми.
Насамперед, я хотіла б звернутися до голови Одеської обласної ради М.Л. Скорика, з яким марно шукаю зустрічі. Шановний Миколо Леонідовичу! Знаючи, що Ви часто буваєте в Ізмаїлі, хочу запросити Вас у гості, до нашого історико-краєзнавчого музею Придунав’я.
На моєму робочому столі – важкі теки з листуванням. Протягом багатьох років у своїх епістолах чиновникам ми просимо посприяти у продовженні ремонту будинку музею – старовинного особняка в центрі Ізмаїла, пам'ятки архітектури ХІХ століття.
Цей чудовий будинок свого часу спорудив купець першої гільдії Федір Тульчіанов, який неодноразово обирався міським головою, пропрацювавши на цій посаді в цілому 18 років. За труди на благо Вітчизни у 1912 році царським указом Тульчіанов одержав іменне почесне громадянство.
У роки Першої світової війни в будинку Тульчіанова розташовувався штаб оборони гирл Дунаю, у 1941 році – штаб оборони міста Ізмаїла. Одне слово, будинок, про який ідеться, – частина історії півдня Одещини. І не дивно, а закономірно, що у вісімдесяті роки минулого сторіччя тут розташувався історико-краєзнавчий музей Придунав’я, який на сьогоднішній день є самостійною структурною одиницею обласного управління культури та туризму.
Свого часу, коли була можливість, співробітники музею виїжджали і подовгу працювали в архівах Москви, Ленінграда, Кишинева, Києва, Одеси – і сьогодні ми володіємо унікальними документами про історію столиці Придунав’я і цього багатонаціонального краю.
Незважаючи на те, що будинок музею перебуває на ремонті, який почався ще у дев'яностих роках, перший поверх відкрито для відвідувачів. Щороку у нас буває понад 3,5 тисячі чоловік, і більшість з них – школярі. Учні часто звертаються до співробітників музею по допомогу у підготовці робіт для Малої академії наук, а деякі діти, захоплені історією, вже видали свої перші дослідження. Якщо ж зібрати публікації співробітників музею у наукових і періодичних виданнях, то ми одержали б кілька томів безцінних краєзнавчих матеріалів. Щоб систематизувати ці напрацювання, ми почали випускати краєзнавчий «Вісник», перший номер якого цими днями заберемо з друкарні. Услід піде новий, роботу над яким практично завершено. Окремою книгою ми збираємося видати історію храмів Придунав’я. У колективі музею працюють молоді, перспективні співробітники, які, я впевнена, напишуть чимало цікавих сторінок про наше минуле. А поки що... Поки що на моєму робочому столі – важкі теки з листуванням: скільки загублено часу і сил!..
Ми сподівалися, що одержимо фінансування на завершення ремонту будинку вже у цьому році. Тим більше, що необхідна документація розроблена. Та ба! Оскільки будинок музею – комунальна власність міста, грошей з обласного бюджету ми не одержали. Міськрада ж зі свого бюджету розвитку не виділила, мотивуючи тим, що в Ізмаїлі є важливіші проблеми.
Жителі міста все частіше запитують мене: можливо, особняк Тульчіанова комусь дуже сподобався? І тому своєю бездіяльністю чиновники доводять його до такого стану, коли можна буде за копійки купити аварійний об'єкт? Це припущення має під собою підстави – вже були спроби захоплення території музею комерційними структурами, і нам доводилося звертатися по допомогу до обласної прокуратури...
Шановний Миколо Леонідовичу, ми сподіваємося, що Ваша особиста участь у розв’язанні долі унікального музею, який опинився між небом і землею, врятує цю пам'ятку архітектури і 32 тисячі безцінних експонатів, які перебувають під його дахом.
З надією на зустріч,
Раїса ШИШКІНА, директор історико-краєзнавчого музею Придунав’я
Лист Раїси Петрівни Шишкіної покликав у дорогу.
Не можна не сказати, що про оригінальні форми роботи музею Придунав’я наша газета писала не раз. Указка і тривалий монолог екскурсовода – не ті методи, якими сьогодні можна привернути до музею, особливо технічно грамотних дітей і молодь. У прагненні зробити історію «видовищною» співробітники музею створили народний театр «Софокл» і «оживили» для відвідувача тих людей, які зіграли значну роль в історії Придунав’я. Музей має у розпорядженні цілу колекцію відтворених методом наукової реконструкції історичних костюмів часів Київської Русі Х-ХІ століть, аристократичних і народних ХVІ – ХІХ століть – вони створені молодшими науковими співробітниками за стародавніми лекалами і із застосуванням старих технологій.
«Самовари й традиції чаювання», «Секрети стародавньої скрині», «Дунай у народному епосі» – ці та інші театралізовані вистави залишають незабутнє враження, насамперед у дітей.
На жаль, через брак приміщень колектив музею, а трудяться тут 20 чоловік, змушений зберігати величезну кількість експонатів у підсобних приміщеннях.
Другий поверх особняка, де ремонтні роботи зупинилися три роки тому, стоїть пусткою. Тут зберігаються тільки макети, виконані відомим художником Альбертом Крижопольським, який створив у Києві три музеї, зокрема відомий Булгаковський. Зацікавившись надзвичайною історією півдня Одещини, художник розробив три проекти, які являють собою перспективний план розвитку музею Придунав’я. Але про розвиток мріяти не доводиться – закінчити б ремонт особняка.
Двері парадного балкону забито дошками. Не закінчено реставрацію віконних рам, від чого вони знову стають непридатними. Тріщини на стінах і паркет, що розсихається, доповнюють гнітючу картину. Для завершення ремонту необхідно майже 1,3 мільйона гривень.
Як же на ремонт, який непристойно затягся, дивиться власник? Ми зустрілися з міським головою Ізмаїла Г.М. Дубенком.
– Ми замовили проектно-кошторисну документацію і виділили зі свого бюджету розвитку 31 тисячу гривень, щоб оплатити проект. А далі дивитимемося, можливо, на ремонт вдасться виділити гроші з якихось резервних коштів, – сказав Георгій Миколайович. – Адже ми теж багато в області просили, але мало одержали. Як відомо, обласний бюджет виділив кошти в основному на об'єкти обласної комунальної власності – на ремонт музею Суворова, на картинну галерею. Сьогодні для Ізмаїла завдання номер один – ремонт дитячих садків, адже у черзі стоять вже 620 сімей. Щодо музею Придунав’я, я б не став драматизувати ситуацію, далі працюватимемо.
Із приводу драматизму ситуації. Коли ця публікація готувалася до друку, нам стало відомо, що будинок музею Придунав’я обстежили фахівці, відряджені до Ізмаїла обласним управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини і управління будівництва та реконструкції облдержадміністрації. Вони підписали акт, у якому говориться, що приміщення перебуває у незадовільному стані, а фасад будинку – в аварійному. В акті зазначено на необхідність установити навколо музею огородження. Тому що конструкції будинку будь-якої миті можуть... звалитися на перехожих.
