Нерідко старі, напівзруйновані, або й зовсім розкурочені хімсклади називають мінами сповільненої дії. Хоча, якщо розібратись, то це не так. Вони швидше схожі на постійно діючі вулкани, адже випаровування шкідливих речовин, їх проникнення в грунт відбуваються постійно, а не час від часу. В Савранському районі є 11 складів, в яких, чи, точніше, біля яких, лежить за даними останньої інвентаризації 59,7 т нерозпізнаних хімічних засобів захисту рослин (далі НХЗЗР).
Про їх шкідливість та необхідність їх утилізувати вже йшла мова не лише на районному, а й на обласному рівні. Порушувалося це питання і на сторінках «Одеських вістей». А віз, як кажуть, чи точніше НХЗЗР, і нині там. Хіба що частину хімікатів розмило дощами, а дещо, можливо, й «прихватизували» жителі навколишніх населених пунктів.
Шкідливі речовини – це не побутове сміття, яке можна спалити, закопати, а досить-таки небезпечний «спадок» минулого. Для його утилізації потрібні особливі умови, спеціальні бригада, контейнери. Про те, чи є вони, запитала у головного спеціаліста з питань розвитку лісового господарства та екології виробничого відділу управління агропромислового розвитку Савраньскої РДА Віталія Олександровича Кейта.
– Я б сказав, що справу зрушено з мертвої точки. У 2006 році було проведено інвентаризацію, згідно з якою виявлено, що найбільше НХЗЗР лежить в складі села Дубинового – 13,2 тонни. Дев’ять тонн їх виявлено у Кам’яному, 8,1 – у Вільшанці та 8,5 – у Білоусівці. Наступним кроком було виготовлення технічної документації на утилізацію. Цю справу було завершено в кінці 2007 року. Лише виготовлення цього документа коштувало 19 тисяч 986 гривень.
«Технічна документація для проведення заходів з утилізації непридатних для використання хімічних речовин Савранського району Одеської області» складається з двох книг. Перша – це загальна характеристика наявних на території району складів, і в другій вже детально розписано організацію робіт. І найголовніше, що згідно з даними документами на проведення цієї роботи необхідно 1 млн 760 тис. 297 гривень.
Враховуючи, що район дотаційний, то зрозуміло, що в місцевому бюджеті таких коштів немає. Тож керівництво району направило два бюджетні запити на адресу голови постійної комісії Одеської облради з питань екології і природокористування, надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків А.М. Мирошнікова та Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області для здійснення природоохоронних заходів по Савранському району, а саме – утилізація непридатних для використання хімічних речовин.
Поки що було виділено з обласного бюджету кошти лише на виготовлення даного проекту. З районного бюджету є можливість виділити з цією метою 5 тисяч гривень. Але це крапля в морі.
Першим етапом реалізації даного проекту передбачається звезти всі НХЗЗР у два склади приблизно по 20 тонн в кожний, а вже потім їх будуть затарювати в спеціальні контейнери, щоб відвезти на остаточну утилізацію, яку можна провести, наприклад, в Сумській області в місті Шостці. Я не фахівець, але, мені здається, що з точки зору здорового глузду, доцільніше було б затарювати цей хімічний непотріб безпосередньо там, де він лежить. Цими днями побувала на складі, що біля села Вільшанки, де за даними інвентаризації є 8,1 тонни НХЗЗР. Побувши там буквально 15-20 хвилин, додому поверталась з головним болем та гіркотою в горлі. Земля навколо складу настільки просочана хімічними підтоками, що на ній вже не ростуть навіть самі невибагливі бур’яни. Саме тоді подумалось, а що буде, якщо все це розворушити, а потім ще й привезти до Дубинового та Саврані, де згідно з проектом мають складуватись НХЗЗР? Адже там теж живуть люди і сморід із 10 чи 8 тонн не зрівняти з тим, що буде від 20, та ще й свіжорозрихлених. Знаючи наших людей, ніхто не дасть гарантії, що комусь не закортить висипати хімікати і забрати мішки. Так що таке перетранспортування може бути схожим на сізіфову працю. І нема гарантії, що це не завдасть ще більшої шкоди екології і людям району.
Напевне, фахівцям варто подумати, як виконати весь обсяг робіт по утилізації НХЗЗР з найменшою шкодою і мінімальними затратами. Навіщо створювати додаткові проблеми? Тим паче, що й дилетантам зрозуміло, що навіть при виконанні всіх пунктів проекту і остаточному вивезенні НХЗЗР з району залишиться ще чимало проблем. Зокрема, детоксикація земель, які були забруднені хімічними препаратами. Не варто скидати з рахунку й те, що на сьогоднішній день в районі немає жодного складу, який би в повній мірі відповідав всім необхідним нормам для можливого звезення та зберігання НХЗЗР. Як засвідчив заступник голови РДА, начальник управління агропромислового розвитку Сергій Григорович Дужій, для доведення цих складів до необхідних норм потрібні додаткові кошти, які в районному бюджеті не передбачені, тим паче, що ці склади знаходяться в приватній власності. Сергія Григоровича непокоїть те, що таке проміжкове зберігання може викликати справедливе нарікання мешканців довколишніх сіл.
Питання утилізації НХЗЗР та збереження навколишнього середовища турбує також юних мешканців району. Вивченням цього питання займаються, наприклад, члени екоцентру, що діє при Савранській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Керівник цього центру Вікторія Миколаївна Гудзь разом із своїм вихованцем Олександром Денежком теж побували не на одному складі, де вивчали дію НХЗЗР на грунт, рослини, повітря.
Тішить, що й для сучасної молоді небайдужа доля рідного краю, його екології. Будемо надіятися, що справа, в якій зроблено перший крок, буде вирішуватися негайно. Відреагувавши на запит керівництва району, Державне управління охорони навколишнього середовища в Одеській області включило Савранський район в число тих, що винесені на розгляд сесії облради про виділення коштів для реалізації даного проекту. Звичайно, це ще не самі гроші, а тільки надія на них. Та треба сподіватись, що їх виділять і нарешті робота по утилізації НХЗЗР буде активізована.
