Бібліотеки – одна з найважливіших основ культури будь-якої країни. Саме стан бібліотек чималою мірою визначає рівень розвитку суспільства. Тому мудрий уряд ніколи не залишить без уваги ці хранилища людської мудрості.
Втішно, що сьогодні багато районних бібліотек у нашій області оснащені комп’ютерами. Міські бібліотеки поступово одержують можливість створення комп’ютерних баз даних на цифрових носіях, а також віднедавна можуть користуватися всесвітньою павутиною інтернет.
Проте, як показує аналіз, молодь і далі відвідує бібліотеки переважно заради одержання навчальної літератури. Є й діти, які шукають у бібліотеках книжки для душі. Але є підлітки, які просто не підозрюють про наявність книжкових зібрань навіть у школі.
Сьогодні все менше дітей прагнуть до літературних знань, до збагачення рідною мовою. Юне покоління знає на своїх полицях тільки «корінці» шкільних підручників, та й то не завжди. А найвизначніші твори письменників і поетів з кожним днем покриваються новим шаром пилу.
Така сумна тенденція розвитку сучасного суспільства. Висловлюючись словами наймолодших людей, можна сказати, що читати книжки сьогодні не модно. Проте такий висновок навряд чи слід сприймати як якесь міцно усталене явище. Наприклад, з ним категорично не згоден директор Одеської обласної бібліотеки ім. Грушевського Юліана Сергіївна Омельченко. На її думку, бібліотека завжди знаходила і знайде свого вдячного читача:
– Ви можете мені не повірити, але на сьогоднішній день наша головна аудиторія – це саме молодь, – розповідає Юліана Сергіївна. – Із зареєстрованих у нас трьохсот тисяч читачів, дві третини становить молодь.
Бібліотекар з величезним стажем, Юліана Омельченко переконана, що будь-яка книжка сприяє саме духовному зростанню людини. На її думку, навіть детективи і бестселери мають певний позитивний вплив. Адже, по суті, майже всі художні книжки, чи то класика чи посередній детектив, розповідають історію, яка майже завжди завершується перемогою добра над злом. А чим книжка у цьому випадку відрізняється від кінематографа, то це можливістю обміркувати прочитане, усвідомити його і дати можливість попрацювати своїй уяві. Щодо виховної дії книжок, то вона безперечна. Інша справа, що різна література користується попитом з різних причин, але у кожному разі книжка, починаючи від белетристики і закінчуючи філософією, виховує в людині, насамперед, духовність.
Не секрет, що вік користувачів мережі інтернет постійно знижується. Навряд чи хтось згадає ті часи, коли комп’ютери займали величезні приміщення і використовувалися у передових наукових розробках. Сьогодні техніка, яка у тисячі разів переважає ЕОМ 70-х років, легко вміщується на долоні школяра.
На думку багатьох фахівців, така тенденція знижує рівень освіченості і знецінює знання як такі. Бібліотекарі, у свою чергу відзначають, що ця теза не повністю відповідає дійсності.
– Від цього нікуди не дітися, – відзначає директор бібліотеки ім. Грушевського Юліана Сергіївна Омельченко, – багато дітей просто лінуються щось робити своїми руками і працювати своєю головою. Звичайно ж, їм простіше просто натиснути кілька кнопок і одержати готову роботу, яку вони найчастіше навіть не читають. Проте не менше і тих, хто вважає за краще самостійно опрацювати тему, знайти матеріал, систематизувати його і правильно викласти. Таким чином і формується власна точка зору на якусь проблему. А реферати, які викладено в інтернеті, найчастіше однобокі. Тобто, вони не відображають сутність проблеми, яка порушується саме у тому аспекті, який необхідно висвітлити студентові або школяреві. Більшість викладачів одразу ж побачать, яка робота зроблена самостійно, а яка взята з мережі.
– Напевно те, про що Ви розповіли, більше стосується до гуманітаріїв, технарі ж, напевне вважають за краще користуватися машинами?
– Ви знаєте, я ще є головою Державної екзаменаційної комісії у політехнічному, тому можу сказати вам не з чуток: навіть студенти факультету інформаційних технологій зізнаються, що на сьогодні ніщо не може замінити звичайну бібліотеку.
– А які книжки користуються найбільшою популярністю у ваших читачів?
– Я не перераховуватиму всіх популярних авторів, а зупинюся лише на тих, хто викликає найбільший читацький інтерес. Так з українських імен можу назвати таких авторів, як Матіас і Кононенко. Вони дуже популярні як серед молоді, так і серед старшого покоління. До речі, багато хто помилково вважає, що українська література, це неодмінно Коцюбинський і Шевченко. Це не зовсім так. Багато сучасних авторів, наші з вами співвітчизники, наполегливо набувають популярності за рахунок своїх українськомовних романів. А якщо брати класику, то у більшості молодих людей збереглося стійке сприйняття якоїсь обов’язковості, що існувала у школі. Любов до книжок потрібно прищеплювати на побутовому рівні, тобто через зацікавлення. Саме тому такі автори як Кононенко злітають з наших полиць, як гарячі пиріжки.
– Юліано Сергіївно, але як же твори класиків літератури? Невже вони поступилися своїми одвічними шедеврами сучасним бестселерам?
– Знаєте, класики найчастіше «повертаються» тоді, коли пройде екранізація того або іншого роману. Так сталося і з Достоєвським, коли після показу серіалу «Ідіот» на книжку просто стала черга. І де були ті люди, які раніше говорили, що, читаючи Достоєвського, можна тільки заснути? А після екранізації «Майстра і Маргарити» Булгакова, цей роман на певний час просто перетворився в рідкість: всі хотіли його прочитати.
Це, свого роду, проблема. І я навіть не знаю, як було б краще зробити: може, слід було б «розкрутити» твори видатних літераторів як серіал, тоді попит на книжку був би забезпечений і бібліотекам, і видавцям, і книгопродавцям.
Незважаючи ні на що, зустріти сьогодні на вулиці – у парку на лаві, у транспорті – молоду людину, яка, читає книжку (не підручник), погодьтеся, практично нереально. І все-таки книжки досі залишаються у нашому житті одним з важливих засобів для одержання інформації. Інформації не сухої і рафінованої, як в інтернеті і по телевізору, а живої, що дозволяє духовно зростати і відчувати приплив сил лише від простого спілкування з книжкою. Справді правий був Б. Уїллер сказавши: «Дайте мені бібліотеку, і я довкола неї створю університет».
