Вранішній туман розвіявся, і хоча сонце ще не осяяло землю, настрій був радісний і святковий. Групи ширяївців невеликими потічками стікалися до районного Будинку культури з квітами в руках. Приводом для цього була подія, яка сталась 64 роки тому, але ні значення, ні радість її не померкли. Саме в цей квітневий день 1944 року селище Ширяєве було визволено від німецько-румунських окупантів. Колонія представників трудових колективів селища, громадськість направляється на одну з центральних площ Ширяєвого, де височіє пам’ятник, що символізує Мати-Батьківщину. Тут же обабіч розміщені меморіальні мармурові плити, на яких викарбувані імена тих, хто віддав своє життя за визволення рідної землі від фашистської нечисті.
Повільною ходою по ялинковій алеї наближаються нащадки тих, хто здобув мирне сьогодення. Грає музика. Злегка погойдує вітер квіти в руках вдячних нащадків.
Мітинг-реквієм відкриває виступ ансамблю районного Будинку культури «Доля». Селищний голова Леонід Марченко в короткому виступі згадує події 64-річної давності.
Ширяївський район був окупований 2 роки і 9 місяців. Всього у Великій Вітчизняній війні взяли участь понад тринадцять тисяч трудівників цього району.
За перемогу над фашизмом, за визволення Батьківщини і країн Європи ширяївці дорого заплатили: не повернулись до рідних домівок 4225 чоловік. Батьківщина високо оцінила мужність і героїзм наших воїнів: дев’ятьом присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу, понад дві тисячі чоловік було нагороджено бойовими орденами і медалями, один ширяївець – повний кавалер орденів Слави. Серед нагороджених 196 ширяївців.
Визволення прийшло на початку квітня. Отже, потрібно було думати про сівбу. І хоч всі найтяжчі клопоти тієї посівної лягли на плечі жінок, вони все винесли, бо радість визволення переповнювала їхні серця.
…Покладаються до пам’ятників квіти, ставляться кошики з яскравими квітковими композиціями, звучить музика, навколо юрмляться діти, вихованці місцевого дитсадочка. На полях, як і тоді, 64 роки тому, йде посівна, але вона зовсім інакша: мирна, спокійна. Тепер, як і належить, в полі трудяться переважно чоловіки. Та дуже добре, що ширяївці не забувають тих, хто власним життям заплатив за цей мирний труд, за прекрасний весняний ранок. Згадували в цей день і тих, хто повернувся живим, але й досі болять їхні рани.
Мітинг тривав недовго, люди розійшлись по своїх робочих місцях, але в їхніх душах залишилась пам'ять, що переплелась зі смутком і радістю.
