Прогнозований сюрприз було піднесено цими днями на черговій сесії Ізмаїльської міської ради. Депутати більшістю голосів після дебатів підтримали пропозицію мера Георгія Дубенка про звільнення від обов'язків заступника міського голови Олега Дімова, який відмовлявся зняти із себе депутатські повноваження і стати членом виконкому. Щоправда, у проекті рішення, підготовленого і поданого міським головою, ішла мова про двох депутатів-заступників. Але депутати повважали, що вистачить і одного «відступного». Другий, Володимир Шишкін, зберіг свої позиції.
Георгій Дубенко вже близько двох років наполягав на такому рішенні. Але не одержував підтримки у депутатського корпусу. І це якоюсь мірою служило причиною напруженості відносин між ним, заступниками-депутатами і громадою. Мер посилався на те, що Закон України «Про місцеве самоврядування» припускає входження всіх заступників міського голови до складу виконавчого комітету міської ради. Заступники-депутати ж спростовували цю тезу, оскільки, на їхню думку, припускати ще не означає вимагати. Депутатство дозволяло їм зберігати право голосу на сесіях і ефективніше впливати на розв’язання тих або інших міських проблем, зокрема й на ділянках міського господарства, які вони курирують.
Нагадаємо у зв'язку із цим: два роки тому, після виборів, було створено депутатську комісію з контролю за роботою виконавчих органів – таке ноу-хау по-ізмаїльському. В умовах, коли при тодішньому уряді йшлося про адміністративну реформу, що готувалася, таке нововведення давало більше можливостей для контролю за виконавчою владою з боку партійних фракцій. Увійшли до неї і два заступники мера – керівники партійних фракцій, обраних до ради. Утворилася трохи нестандартна ситуація, при якій головному чиновникові міста могли висловити претензії і навіть щось зажадати його ж заступники – на підставі своєї приналежності до контролюючої комісії. Втім, відповідно до наявної інформації, у межах демократичного досвіду Європи, куди ми так посилено прагнемо, це цілком нормальне явище. Тому що перша особа міста – зрештою не монарх, а менеджер, обраний громадою і громаді підзвітний.
На жаль, саме існування комісії послужило яблуком розбрату між громадою, заступниками і мером. В умовах, коли країну рік тому вкотре затрясло, і були призначені дострокові вибори до ВР, а політреформу – відсунуто, більшість депутатів міськради пішла на поступки, проголосувавши за ліквідацію контрольної комісії. Але заступники із себе депутатських повноважень так і не зняли, і не увійшли до виконкому.
– Особисто я, і не лише я, а й більшість депутатського корпусу, не бачить у цьому нічого поганого, – вважає секретар міськради Ірина Рудніченко. – Заступники-депутати – люди досить активні і зовсім не байдужі. Говорити про те, що вони не впораються зі своїми обов'язками як заступники, я б не квапилася. Навіть не будучи членами виконкому, вони постійно присутні на його засіданнях, вносять свої пропозиції, готують питання. Вся справа в амбіціях іншої сторони, які саме й заважають справі. І нам для стабілізації ситуації в самій раді залишалося одне – прийняти пропозицію мера про винесення на голосування питання про звільнення від заступництва.
Чому ми проголосували половинчасто? Це цілком пояснюється тим, що начальником управління житлово-комунального господарства, що курирувалося Олегом Дімовим, призначено досвідчену організаторку Наталю Кесіору, і начебто б позаду найважкий осінньо-зимовий період. А в системі міської освіти, котру, крім інших сфер, курирує Володимир Шишкін, зараз гаряча передекзаменаційна пора, до того ж впроваджується система тестування, яка породжує більше запитань, ніж відповідей. Чимало проблем в охороні здоров'я, культурі, що потребують розв’язання. У такій ситуації знімати куратора-заступника, на думку більшості депутатів, – невірний крок, як би на ньому не наполягав мер.
Не сумніваюся, нам за рекомендаціями міського голови ще доведеться повертатися до важливої теми. Але я впевнена – якщо Олег Дімов звернеться до суду, він має великі шанси його виграти, бо правова аргументація мера, на підставі якої він готував питання, недостатня – це не тільки моя думка. Втім, мене, гадаю, підтримають багато колег у тому, що давно настав час поставити крапку, не відволікатися на процесуальні питання, а конкретно, з використанням багажу знань і організаторських можливостей займатися виконанням наказів виборців. Адже містові потрібні не наші «розбирання», а конкретні справи.
Усього на сесію було винесено 29 питань, до яких при формуванні порядку денного додалося ще не менше двох десятків. Пропрацювавши до пізнього вечора, депутати міськради встигли розглянути лише 19 з них і продовжили сесійне засідання через кілька днів.
