ВЕЛИКОДНІ ФАНТАЗІЇ ОЛЕНИ ШЛОДИ
Творчість любашівської майстрині Олени Шлоди дивує своєю багатогранною палітрою та вишуканим стилем. Вона бездоганно володіє живописом, графікою, вишиванням, моделюванням та виготовленням сценічних костюмів, плетінням з бісеру, лаковою мініатюрою тощо. Сьогодні оселя талановитої жінки нагадує справжній музей, де можна побачити живописні картини та вишукані зразки декоративно-прикладного мистецтва. Чільне місце в її колекції займають великодні яйця, виготовлені з дерева і власноруч розписані та “одягнуті” у бісерне мереживо.
Випускниця Одеського художнього училища імені Грекова, Олена Шлода працює художником-оформлювачем в районному будинку культури та керує гуртком образотворчого мистецтва, що при музичній школі. Там вона передає допитливим дітям свій нерозтрачений талант та любов до прекрасного.
Учасниця численних різножанрових виставок, Олена Шлода заохочує своїх вихованців до участі в різноманітних конкурсах і дуже гордиться їхніми успіхами.
Разом з тим, вона щоденно творить красу, користуючись голкою та пензлем.
ВІДРОДЖУЮТЬ МАЛУ БАТЬКІВЩИНУ
«Світлою радістю, відкритими душами, чистими дворами зустрінемо разом Воскресіння Христове!». Такими словами настоятель Ясенівської Свято-Покровської церкви, отець Роман благословив проголошений благодійним фондом «Рідний Край» конкурс на кращий двір та громадську садибу Ясенівської сільради.
Організатори Великоднього конкурсу: засновник фонду – одесит, депутат Любашівської районної ради Юрій Шевченко, директор фонду Любов Ганченко та численні спонсори поставили за мету відродити свою малу батьківщину з занепаду і зробити життя земляків кращим. Одним з напрямків благодійної діяльності “ріднокраївців” є співпраця з органами місцевого самоврядування щодо озеленення та благоустрою територій. Виділені й премії за перемогу в цьому конкурсі. Суми 500, 300 і 200 гривень відповідно за І, ІІ, ІІІ місця будуть стимулом для дбайливих господарів ще ретельніше наводити лад на своїх садибах.
Результати конкурсу, який обіцяють зробити традиційним, будуть оголошені 9 травня на святковому мітингу.
СПАДЩИНА ЦАРСЬКОГО ГВАРДІЙЦЯ
У родині директора Троїцької школи-садка Ангеліни Савченко протягом дев’яноста років дбайливо зберігаються великодні яйця виробництва Імператорського порцелянового заводу. Це особистий подарунок останнього російського імператора Миколи ІІ та імператриці Олександри Федорівни гвардійцеві лейб-гвардії Зведеного Його Імператорської Величності піхотного полку Сергію Петровичу Гайваненку, дідові Ангеліни Савченко, який охороняв літню резиденцію російського самордержавця в Царському Селі. Царський дарунок гвардієць отримав у далекому 1916 році на Великдень.
За кілька років служби у елітному військовому підрозділі, до якого потрапляли лише найкращі солдати російської армії з гвардійських і армійських частин, уродженець села Малої Василівки Любашівського району (тоді Ананьївського повіту Херсонської губернії) Сергій Гайваненко кілька разів нагороджувався великодніми дарунками. Дідусь часто розповідав своїм онукам про службу у царя, особливо – про святкування Великодня. Він згадував, що Великодня заутреня проходила у Феодорському соборі поблизу Олександрівського палацу. Після служби монархи христувалися з усіма придворними, навіть з охороною, і дарували традиційні великодні порцелянові яйця.
До речі, в царській сім’ї обряду дарування святкових яєць приділялась велика увага. Імператорський порцеляновий завод у Санкт-Петербурзі, починаючи з 1750 року, постійно виконував монарші замовлення. А при цареві Олександрі ІІІ було затверджено регламент доставляння до царського двору великодніх порцелянових яєць. Ескізи затверджував сам імператор. Щороку замовлялося від 2000 до 5000 яєць різних категорій, які призначалися для дарування придворним, офіцерам і гвардійцям охорони. Найдорожчими були порцелянові крашанки, розписані образами святих та святковими сценками, на виготовлення кожного йшло близько сорока днів. Прості вироби розписувалися різними орнаментами, часто рослинними. Здебільшого порцелянові яйця були з отворами, через які просилялася стрічка для того, щоб яйце можна було підвісити під кіотом з іконами.
До Великодня 1914 року Імператорський порцеляновий завод виготовив 3991 порцелянове яйце, а 1916 року, в розпал Першої світової війни, — 15365 штук. Більша частина їх була призначена для христосування з нижчими чинами в діючій армії і для відправлення на фронт. На таких яйцях були зображені вензель імператора, державний герб, а також орден Святого Георгія (Георгіївський хрест), таке яйце ставало своєрідним знаком відзнаки і мало нагородний характер.
Згадував колишній гвардієць С.П. Гайваненко і свої останні дні служби, коли цар Микола ІІ підписав Маніфест про відречення від престолу. Після цієї ганебної процедури Микола ІІ приїхав у Царське Село. Змарнілий цар зайшов у казарму, попрощався з усіма офіцерами, козаками конвою і гвардійцями. Він потиснув кожному руку, подякував за службу і дозволив залишити зброю. Та зведений полк не полишив свого імператора, а до останнього захищав його від ошаленілої юрби, яка намагалася заволодіти палацом, всіх повбивати та пограбувати майно. Гвардійці розійшлися по домівках лише тоді, коли революційний уряд прислав моряків, щоб арештувати царську сім’ю.
…Рідне село зустріло солдата занепадом і новими порядками.
Довге і буремне життя випало на долю С.П. Гайваненка. Він прожив 85 років і ніколи, з жодних причин, не розлучався з імператорськими дарунками, і заповідав своїм нащадкам свято берегти сімейну реліквію.
