Жива надія «Треба бути командою! . . »

…На Українську Венецію спустився вечір. У спортивному клубі Вилківської ремонтно-експлуатаційної бази флоту (РЕБФ) гуркоче «залізо» – юнаки «нарощують» атлетичні форми. Двічі на тиждень до цього чудово обладнаного спортзалу приходять дівчата – багато молодих вилківчанок із задоволенням підтримують свою спортивну форму. Ну а весь день цей зал, звичайно, у розпорядженні дітей, яких тренують тут досвідчені спортінструктори.

Здавалося б, яке діло підприємству, що спеціалізується на ремонті флоту, і його адміністрації до спортклубу – навіщо несуть «зайві» витрати?

– Буває, заходжу на кілька хвилин до клубу і спостерігаю, як на борцівському килимі змагаються малята, – говорить директор РЕБФ Матвій Костянтинович Іванов. – Минають якихось п'ять-шість років, дивишся – наші «пташенята» стали соколами, ми їх веземо на змагання. На поїздках не заощаджуємо – спортсмени постійно повинні мати можливість оцінити сили, побачити, в чому вони недоробляють. Серед наших вихованців є призери області, і ми їхніми успіхами, звичайно, пишаємося.

І, ніби пояснюючи сказане, Матвій Костянтинович додав:

– Я сам колись вільною боротьбою займався, взагалі люблю силові види спорту.

Що таке для міста діюча ремонтно-експлуатаційна база флоту? Це не тільки робочі місця (тут працюють 455 чоловік), стабільна зарплата, яка щорічно зростає. Підприємство – це міцне плече для всієї громади, для всіх тих, хто потребує підтримки і допомоги.

Вилківська РЕБФ, яку очолює депутат Кілійської районної ради М.К. Іванов, завжди вносить свій внесок у благоустрій соціально значущих об'єктів. Скільки разів корабели приходили на допомогу школі, лікарні – ремонтували котельні, системи опалення і водопостачання. Допомагає підприємство і духовним перлинам Вилкового – можуть і купол встановити, і нові дзвони підняти, і огорожу куту навколо церкви поставити.

Звичайно, першорядну увагу адміністрація і профком підприємства приділяють ветеранам, людям, які кращі роки свого життя віддали судноремонту ій судноводінню. Паливо на зиму, продуктові набори до свят – це вже звичні форми соціальної підтримки тих, кому нелегко виживати на невисокі пенсії при постійно зростаючих цінах.

Піклується адміністрація підприємства про здоров'я людей. Так, недавно Вилківська база флоту закупила сучасну діагностичну апаратуру для міської лікарні – тепер ветерани підприємства і сучасні корабели користуються послугами діагностичного кабінету, причому безкоштовно. Якщо ж виявляється, що працівник або ветеран має потребу в дорогому лікуванні, в операції, то витрати на закупівлю медикаментів повністю бере на себе підприємство.

Незважаючи на виробничі завдання, Матвій Костянтинович щодня зустрічається з головою профкому, який доповідає про поточні соціальні питання, і рішення приймаються дуже оперативно.

Пильна увага приділяється й молоді.

– Зазвичай, до нас приходять працювати хлопці прямо зі шкільної лави або училища, – говорить М.К. Іванов. – Поступово, під керівництвом досвідчених наставників, вони освоюють професії зварника, котляра, електрика, слюсаря. Найздібніші юнаки вступають до вищих навчальних закладів, в основному до Київської водної академії, і здобувають освіту заочно. Якщо родина не може оплачувати навчання, то ми знаходимо можливість надати допомогу. Це – наші кадри, ми зобов'язані думати про майбутнє.

Повертаючись до теми спорту, не можна не сказати, що в поле його тяжіння директор підприємства втягує не тільки дітей та юнацтво, але і дорослих людей:

– У нас є футбольна команда ветеранів, – розповідає Матвій Костянтинович. – Я теж ходжу на тренування. Одна справа тут, на підприємстві: я – директор, інші – підлеглі. А в спортзалі ми всі рівні – директор і маляр, начальник виробництва і котляр. Пограти у футбол приходять також лікарі та вчителі. Розумієте, треба рухатися, треба спілкуватися, треба бути командою!..

Выпуск: 

Схожі статті