В Одеському літературному музеї пройшла виставка «Свята Валенсії – традиції та культура», що репрезентована Валенсійським етнографічним музеєм (Іспанія), кафедрою іспанської філології факультету романо-германської філології ОНУ ім. І.І. Мечникова та за сприяння відділу культури ради депутатів регіону Валенсії.
На виставці була репрезентована велика кількість кольорових та чорно-білих фотографій у супроводі цікавих текстів та яскравих костюмів, які доносять до нас аромати етнічних та фольклорних традицій далекої, як мрія, Іспанії.
Корені календарних свят Валенсії слід шукати в дохристиянських культах та віруваннях. І насамперед – у культі обожнювання світла, сонця, вогню.
Оскільки у давнину людина щільно була пов’язана з природою, через яку владно проявлялися космічні цикли засинання та пробудження, то й усі давні свята припадали саме на них. Ці цикли (періоди) поділяють земний рік на чотири частини. На початку річного кола стоїть істинний Новий рік – весняне рівнодення 21 березня (коли день дорівнює ночі). На виставці йому відповідає валенсійське «Свято моряків». Симетрично йому через півроку настає (23 вересня) осіннє рівнодення. Другу частину циклу відкриває літне сонцестояння (з найдовшим світловим днем року), що припадає на 21 червня. Близько до нього стоять наші Купальські свята з їх стрибанням через багаття. Протистоїть йому зимове сонцестояння через півроку: 21 грудня.
Наклавши цю віртуальну схему на експонати виставки, можна буде дуже легко орієнтуватися в її барвистому розмаїтті, від якого розбігаються очі. Слід лише врахувати, що на ці свята наклався серпанок часу, історичних катаклізмів та католицьких впливів.
На початку нової ери Піренейський півострів був колонізований римлянами-язичниками. Але вони з ІV ст. почали тут запроваджувати християнство, що і надало особливої барвистості іспанській культурі.
У святах задіяні мерія, цехові об’єднання майстрів-столярів, які виготовлюють складні конструкції для вогнищ та вистав, пожежників, які завжди на чатах, бо всюди палають вогнища, моряків, бо Валенсія – приморське місто, військовиків, бо іспанці пам’ятають про свій опір окупантам та піратам-берберам, що сягав аж до ХVIII ст.
Увага до народних свят, їх відродження на місцях сприяють утвердженню світової культури в цілому. Сприяють миру, злагоді та процвітанню. Найбільш шановане вогняне свято валенсійців іменується Фальяс. Валенсійський етнографічний музей колекціонує кращі взірці з лялькових святкових вистав. «Містерія в Ельче» визнана в Іспанії святом національної спадщини. І вона ж оголошена ЮНЕСКО «Шедевром усної нематеріальної творчості людства».
