Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного репрезентує довгоочікувану прем'єру. 1, 4, 13, 22 червня буде зіграна одна з найвідоміших оперет, написана королем вальсів Іоганном Штраусом – «Летучая мышь». Всіх любителів оперети чекає сюрприз. Справа в тому, що творці вистави звернулися до первинної партитури Штрауса і первинного лібрето, створеного на основі французької комедії, що пропонує іншу історію Летючої миші, інші сюжетні колізії та взаємини героїв.
– Чому театр вирішив поставити іншу версію оперети? – питання диригенту-постановнику, головному диригенту театру Аркадію Пєвцову.
Аркадій Пєвцов:– Справа в тому, що музика, що сьогодні на слуху у більшості любителів оперети в нашій країні та у країнах колишнього Союзу, дуже далека від «Летучей мыши» І. Штрауса – однієї із найрепертуарніших вистав у всіх музичних театрах на Заході. У радянських театрах музичної комедії завжди не вистачало гарних вокалістів, необхідних для виконання Штрауса, тому з'явилася відома всім партитура, у якій скорочені всі складні вокальні номери і замість них додані інші, зібрані з різних вистав композитора. Мені дуже захотілося познайомити наших любителів музичного театру зі справжньою оперетою Іоганна Штрауса «Летучая мышь». Для цього спеціально збільшено склад оркестру, запрошені вокалісти з оперного театру, філармонії. Хочеться, щоб вистава стала музичним подарунком всім одеситам.
Режисер-постановник Вахтанг Чхаідзе створив свою сценічну редакцію п'єси. Доцент Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого і Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського вже давно поєднує педагогіку з роботою режисера і драматурга. В активі В. Чхаідзе – найвища українська театральна премія «Київська пектораль» і інші нагороди за постановки в провідних театрах України і Росії, створення популярних телевізійних проектів і концертних ревю.
– Вахтангу Арчиловичу, чому Ви вирішили зробити власну сценічну редакцію із трьох різних п'єс – французької, німецької та російської?
Вахтанг Чхаідзе:– Мене більш зацікавило первинне лібрето Карла Хафнера і Рихарда Жені, написане за п'єсою Анрі Мельяка і Людовика Галеві "Ревельон" ("Бал на Святвечір, або Годинник з боєм"). Це історія про розіграш, перевдягання, жарти, непорозуміння, які можливі тільки на святковому маскараді у Святвечір. Як людині, яка живе сьогодні, мені здалася дуже співзвучною цьому сюжету тема театру і театральних переживань, схожих на справжні, але сповнених особливого творчого натхнення і повноти життя. Так з'явилася у виставі балетна увертюра, яка випереджає сюжет. Так з'явилися маски, що супроводжують дію. Так з'явилося все розв’язання вистави, що залишає за глядачем право вирішити для себе – правда все те, що відбувається на сцені, чи тільки сон доктора Фалька, який у цій версії сюжету закручує інтригу. Цю подвійність, ці паралельно існуючі світи реальності та фантазії, театру і життя у святковому обрамленні чарівної музики Штрауса мені дуже хотілося втілити.
Балетмейстер вистави Павло Івлюшкін вже відомий одеситам як автор пластичного розв’язання вистав «Ladie's night», «Особо женатый таксист», «Эрмина», «Дамский мастер» тощо. Крім одеських театрів, Івлюшкін успішно співпрацює з театрами Києва і Харкова. У його активі також перемога на всесвітньому конкурсі сучасної хореографії «Baniole» (Франція) і титул чемпіона світу з formation dance.
Хормейстер – заслужений діяч мистецтв України Юрій Топузов – професіонал, роботу з яким цінують всі постановники, артисти і оркестр театру.
Художника по костюмах Олену Лєснікову театрали знають як талановиту винахідницю несподіваних, ефектних образів, що запам'ятовуються, сценічних персонажів.
Художника-постановника вистави – заслуженого художника України, головного художника театру Станіслава Зайцева любителям театру відрекомендовувати не потрібно. Його роботи з оформлення вистав в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного та інших театрів створили художнику гідну творчу репутацію. Ось і сценографія попередньої прем'єри музкомедії «Жирофле-Жирофля» була відзначена дипломом і премією «Твої імена, Одесо» у номінації «Краща вистава року». В «Летучей мыши» художник теж створив несподіване для класичної оперети художнє рішення.
– Станіславе Миколайовичу, чим Вас зацікавило створення іншого варіанту знаменитого твору Штрауса?
Станіслав Зайцев:– Режисер запропонував мені своє бачення майбутньої вистави, і воно мене зацікавило. Атмосфера карнавалу і гри тут є основою і пронизує всю виставу. Не побутовий анекдот, що панував у відомому радянському варіанті, а – жарт, маскарад, сон, зрештою. Мені це було цікавіше, ніж історія з життя віденських аристократів. Хоча багато хто говорить: «Навіщо робити виставу, яку краще, ніж вона була раніше, поставити не можна?» Але для мене питання так не стояло. Не краще і не гірше, а просто інше авторське розв’язання.
Сьогодні за стан всіх справ у театрі відповідає директор. Заслужений працівник культури України О.Г. Редько давно звикла нести на собі цей тягар відповідальності.
– Олено Григорівно, Ви бачили попередню «Летучую мышь», поставлену в 1983 році С. Штейном і оформлену М. Івницьким. До цього була вистава 1954 року, поставлена І. Гриншпуном, у якій виблискували Євгенія Дембська – Розалінда, Михайло Водяной – Фальк, Юрій Динов – Айзенштайн. Чому Ви вирішили перебороти стереотип сприйняття дуже відомої і улюбленої багатьма поколіннями глядачів вистави?
Олена Редько:– Я вважаю, що живий театр не може ставити музейні копії. Це, справді, невідома в нас музична і нова режисерська версія «Летучей мыши». Але в тім і полягає одне із завдань театру, щоб дивувати несподіваним поглядом на добре знайомі вистави, відкривати в класиці сучасне звучання. У виставі зайнятий практично весь молодіжний склад трупи, за підтримки таких досвідчених майстрів, як заслужені артисти України Юрій Осипов, Ауріка Ахметова, Сергій Лукашенко. У виставі також будуть брати участь запрошені вокалісти – які навчаються або недавні випускники музакадемії. «Летучая мышь» задумана як Різдвяний маскарад. Якщо глядачам сподобається в цьому святі брати участь, вистава, яка народжується, буде мати щасливе сценічне життя.
