«Перспективи розвитку морської інфраструктури України в Чорноморсько-Азовському регіоні» – такою була тема «круглого столу», організованого в Одесі Інститутом проблем ринку і економіко-екологічних досліджень (ІПРЕЕД) НАН України і Національним інститутом стратегічних досліджень.
Засідання відкрив директор ІПРЕЕД Борис Буркинський, який змалював невеселу картину стану морської галузі нашої країни. Україна так і не змогла скористатися потенціалом, напрацьованим попередніми поколіннями. За останні сім років обсяг експорту морських транспортних послуг скоротився більш ніж на 25 відсотків. А імпорт, у свою чергу, зріс у кілька разів. Деякі українські судна – ті, що залишилися – мають вік понад чверть століття. Дії, що вживаються владою, мали епізодичний характер і не змогли кардинально вплинути на ситуацію. Суднобудування орієнтоване на експорт, третина причальної лінії не відповідає сучасним вимогами.
16 травня ц.р. Рада національної безпеки і оборони ухвалила рішення про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави, затверджене Указом Глави держави. Однак промовці сприймали його положення в основному критично. Справді, 15 років Україна успішно руйнувала морську галузь, і протипожежними заходами у вигляді доручень Кабміну ситуацію не виправити.
Доктор географічних наук В. Дергачов охарактеризував нову геополітичну архітектуру Чорноморського регіону. Інтерес до нього величезний. Розвиток військово-політичної ситуації пов'язаний з євроатлантичними перспективами нашої країни. США давно придивляється до Чорного моря. Військово-морські сили України і Чорноморський флот РФ, за словами пана Дергачова, разом у п'ять разів слабші турецького флоту. А шостий американський флот у двадцять разів перевершує «слов'янські сили» регіону. Промовець взагалі багато говорив про силу нашого північного сусіда, пов'язану з енергетичною залежністю країн Європи від Росії. Що ж на нас чекає? Втратимо ми (як і прибалтійські країни) своє значення як транзитної держави. А там і туркменський газ піде через Афганістан до Америки... Висновок: руки заокеанських ділових людей тягнуться до Чорного моря, тому і підбурюють нас усіляко вступити до НАТО. Похмуро, похмуро...
Про структуру морської галузі України розповів професор А. Котлубай. Він виділив виробничу складову, куди входять, крім усього іншого, порти і видобуток корисних копалин. До соціальної інфраструктури фахівці включають морський туризм і рекреаційну діяльність. Третій компонент – найголовніший – інституціональна складова. Вона становить сукупність нормативних актів, які дозволяють функціонувати морській структурі. Особливої важливості набуває імплементація положень міжнародного права, застосовуваних у Чорноморському регіоні. Тут ловити гав не можна, відсутність того чи іншого акту загрожує втратою грошей. І тут ми знову відстаємо від сусідів. Що вже говорити про середземноморську Грецію, яка понад половину держбюджету формує за рахунок морської галузі.
Під час дискусії виникли запитання. Наприклад, чому морська галузь підкоряється і Мінпромполітики, і Мінтрансзв'язку? Чи не час об'єднати керівництво в одних руках? Доки в Україні йдуть суперечки про структуру, північний сусід активно витісняє нас із транспортного ринку. Наприклад, Росія спрямовує через нашу територію навалювальні вантажі, а генеральні – обробляє сама. Не дрімають і інші сусіди. Зараз основним напрямком перевезень Європа – Азія є шлях через Босфор. Але є і другий – через Балкани і Туреччину до Центральної Азії, що набирає сили і позбавляє нас транспортних потоків. Турки створили дуже комфортні і вигідні умови для своїх клієнтів. Один, але досить красномовний приклад – при транзитній поїздці через аеропорти Туреччини пасажирам, якщо необхідно, надається безкоштовний готель, екскурсія містом та інші послуги. А що інші сусіди? Грузинські порти продані в приватні руки, і вантажообіг у них зростає. ЄС виділив кошти для будівництва терміналів у болгарських портах, зокрема контейнерних. Як кажуть, Україні вже в плечах тисне. І добряче...
Учасники «круглого столу» обговорювали і інші питання, тісно пов'язані з функціонуванням морської галузі України. Основний висновок, який можна зробити – дуже неповоротко діє наша влада щодо захисту економічних інтересів нашої країни. І нема чого кивати на слов'янський менталітет. Схоже, Росія, що довго запрягала, вже готова швидко їхати. Ми ж зі своєю політичною нестабільністю і перманентним «дерибаном» ще не до кінця розкраденого держмайна ризикуємо стати подібними до бабусі з відомої пушкінської казки.
