Наталю Федосіївну Семейко – працівника Арцизького територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян я зустріла саме в розпал ремонтних робіт у квартирі її підопічної Олександри Григорівни Савчук. Разом з Оксаною Мустафаєвою (вона перебуває на обліку в центрі зайнятості) Наталя Федосіївна займалася фарбуванням.
Така увага цілком пояснима: Олександрі Григорівні через кілька днів виповнюється 80 років. Тим більше, що серед жителів «Комсомольця» – у минулому радгоспу, а нині ВАТ – людина вона відома. Багато років пропрацювала в цьому господарстві.
Наталя Федосіївна трудиться на цій відповідальній ділянці разом з Надією Михайлівною Писарєвою. І для обох не існує прохань підопічних – найчастіше похилого віку і нездорових людей, – які вони б не взялися виконати. Наталя Федосіївна говорить:
– Я настільки до них звикла, що вони мені всі, як рідні. Але і у них до мене ті ж почуття. А це багато до чого мене зобов'язує. Не випадково, якщо хтось із них до родичів їде надовго, – ключі від житла свого соцпрацівникам залишають.
Звичайно, нелегка це робота. Наталя Федосіївна за день п'ять -шість підопічних встигає обслужити. Хтось просить зробити покупки, хтось випрати, прибрати, просто поговорити щиро, приготувати щось смачненьке...
Напевно, якби багато років тому Наталі Федосіївні – кухареві великої військової частини – сказали, що буде вона соцпрацівником, – засумнівалася б. Але ось – довелося... сьогодні немає давно тієї частини і взагалі гарнізону Арцизького.
Тож нову професію – абсолютно їй незвичну – взялася освоювати без роздумів: жити якось треба було. А потім і полюбила її. Не може вже без людей, гірку долю яких їй так хочеться полегшити.
– Я їм служу, – говорить, – і тим щаслива.
