Тетяну Щербину я вперше побачила навесні цього року на семінарі молодих профспілкових активістів в Одесі. Зібралися представники багатьох районів області – працівники ізмаїльських, іллічівських, одеських підприємств, студенти вузів. Усіх розподілили по групах, потрібно було виконати завдання викладача, зробити малюнки, викласти на словах переваги об'єднання молоді у профспілкові організації, виробити спільну думку, провести презентацію роботи. Під Тетяниним керівництвом діти виступили немов по нотах.
Пізніше у розмові з'ясувалося: у неї небагатий досвід громадської діяльності.
Як голова молодіжної ради Одеського морського порту Тетяна Щербина – новачок. Але, виявилося, що вона саме та людина, яка, ретельно продумавши усі деталі, може організувати своїх однолітків на безліч цікавих справ, не нав'язуючи особистої думки, лише акумулюючи їхні вдалі задуми та пропозиції.
А почалося все із того, що восени 2007 року у порту оголосили: відтепер тут впроваджено свій власний День молоді, який буде відзначатися кожної останньої неділі жовтня. Це була колективна ідея. Так, в усіх повнісінько турбот вдома, навчання, багато сил забирає робота. І без зборів не нудно живеться. Але неспокійний молодий дух, невгамовна енергія завжди шукає вихід. І знаходить.
– І до нас, і до комсомолу молодь збиралася у гуртки – літературні, театральні, марксистські, – говорить Тетяна. – Ми хочемо реалізуватися як люди, які повноцінно живуть у суспільстві, не просиджувати своє життя у барі з кухлем пива або в інтернеті, поринувши у віртуальний світ. Наші заходи в порту не забувають не лише їхні прямі учасники, але й усі, хто навіть просто чув про них. Вдалося знайти сміливі рішення, порт надав можливість користуватися концертно-виставковим залом, стали у пригоді поради старших товаришів, підтримка профкому та адміністрації. Перший День молоді Одеського порту тієї осені багато у чому вдався і завдяки тому, що у концертній програмі брали участь наші самодіяльні артисти.
А мета – не просто розважитися: потрібно було познайомити людей, які працюють на віддалених один від одного виробничих дільницях, "заразити" спільними планами на майбутнє. Тоді й було покладено початок молодіжній організації порту.
– Ми й за межами порту у безлічі заходів беремо участь, – говорить Тетяна. – Збираємося на навчальні семінари, які провадить для молоді морської галузі Профспілка працівників морського транспорту України (ППМТУ), брали участь у програмі TACІS, з усіх сторін цікавій й корисній. Під час таких занять ми набуваємо навичок організації та провадження акцій протесту і непокори, вчимося протистоянню рейдерству. Багато наших товаришів два роки тому їздили до Києва і були на майдані Незалежності під час провадження Всеукраїнської акції протесту проти підвищення тарифів на електроенергію.
На мій погляд, профспілковому активістові особливо важливо вміти вести переговорний процес, від успішності якого великою мірою залежить виконання умов колективного договору, добробуту працівників підприємства. Від результатів співпраці із адміністрацією, роботодавцями залежить вирішення і виробничих, й соціальних, і побутових питань. То ж користуємося на практиці набутими під час семінарів знаннями.
Ми зареєстрували раду, як юридичну особу, одержуємо потужну підтримку начальника порту Миколи Павлюка, голови профкому порту Володимира Зайкова, методичну та юридичну допомогу надають фахівці ППМТУ. До речі, плануємо провести молодіжний форум на базі нашого підприємства, зібравши найактивніших, цілеспрямованих людей, які працюють у нашій галузі, щоб обговорити найактуальніші проблеми, з якими доводиться стикатися, знайти оптимальні шляхи їхнього вирішення. Під час форуму професіонали підкажуть, як молодим захищати свої права та інтереси, як для цього використовувати закони про громадські організації та профспілки.
Такі зустрічі проходили й раніше – і на одеській землі, і в Миколаєві. Але тоді я ще не була знайома із їхніми організаторами, та й прагнення до громадської роботи в себе не помічала. Коли мені пропонували стати головою молодіжної ради нашого порту, відмовлялася.
...Тетяна довго йшла до цієї виборної посади. У порту вона із 1994 року. Професії не було, знайшлося скромне місце у обслуговуючому персоналі на морвокзалі. Згодом вирішила одержати освіту, звернулася до керівника пасажирського комплексу по допомогу. Вдалося стати заочницею Одеського національного морського університету, а наприкінці червня Тетяна захистила другий диплом: тепер вона і економіст, і правознавець. У порту працює завідувачкою сектору щодо роботи із персоналом.
Молодіжна організація порту налагоджує не лише дозвілля тих, кого поєднує вікова категорія від 18 до 35 років. Варто згадати, як згуртовані портовики, коли йдеться про долю підприємства, про права трудового колективу.
– У нас є цілком обґрунтовані аргументи для тих розробників генерального плану Одеси, які не враховують історичного, економічного, фундаментального значення Одеського морського порту для міста та для України у цілому, – говорить Тетяна. – Портовики глибоко поважають Миколу Пантелеймоновича Павлюка, досвідченого керівника й державну людину. Усі, хто працює на причалах, виробничих дільницях, у відділах цінують робочі місця, те, що створювалося попередниками. Одеса побудована їхніми руками! Порт був і залишається провідним містоутворюючим підприємством.
У молодіжної ради порту встановилися тісні контакти і з іншими громадськими організаціями – радою ветеранів війни та праці, спілкою учасників бойових дій "Бойове братерство". На суботниках, на мітингах, на святах – завжди разом.
