НЕ В КОЖНІЙ ОСЕЛІ ТАК ЗАТИШНО…
У селі Мариновому сталася знакова подія – після 10-річної перерви знову відкрився дитячий садочок. У населеному пункті з майже тисячею жителів – справді подія важлива і довгоочікувана. На урочистість прийшло чимало людей – батьки з майбутніми вихованцями, численні представники громади, районної влади – голова райдержадміністрації П. Ковальчук, в.о. голови райради О. Богоміл, перший заступник голови РДА В. Григораш, заступник Г. Шевченко, начальник відділу освіти В. Вірич.
Сільський голова Т. Писанюк привітала присутніх та подякувала керівництву райдержадміністрації і районної ради, всім, хто брав участь у ремонтних роботах.
До присутніх звернувся в.о. голови районної ради О. Богоміл. Він зазначив, що це свято не лише для майбутніх вихованців закладу та жителів села, воно для усього району. Це перша ластівка, перший дитячий садок, котрий поновлює свою роботу.
– Будемо докладати максимум зусиль, аби кількість дошкільних навчальних закладів щороку зростала, - сказав Олег Анатолійович.
Голова райдержадміністрації П. Ковальчук до привітань разом з поздоровленнями вручив і подарунки – музичний центр з караоке та іграшки.
Від маринівської громади зі словами привітань і подарунками виступили В. Лотвін (ТОВ «Хлібороб»), сільський голова Т. Писанок.
Після святкової програми, котрою порадували гостей малята, гості завели дітей до приміщення та оглянули його. Гарні, затишні кімнати сподобалися усім. Не в кожній оселі так затишно, як тут. Відтепер в оновленому дитячому садочку виховуватимуться 26 маленьких жителів села.
Сільський голова щиро подякувала за спонсорську допомогу керівникам ПП ім. Посмітного (килимове покриття вартістю 1600 грн), ТОВ «Хлібороб», ТОВ «Обрій» (посуд), приватним підприємцям Г. Лешковят, С. Колісніченко, І. Курдогло, Т. Зінкевич, батькам, педагогічному колективу дитячого садка та односільчанам. Штат дошкільного закладу вже укомплектований місцевими фахівцями з педагогічною освітою.
Наталія МОТОВИЦЬКА, Березівський район
Репліка ПОВЕРНІТЬ ГРОШИКИ!
Читач нашої газети Павло Васильович Чорний із села Плоского Балтського району надіслав скаргу і водночас попередження для клієнтів "Приват-банку". Він змальовує свої поневіряння, пов'язані із банкоматом, який 13 березня 2008 року видав йому замість 1000 грн лише 20. На звертання із письмовою заявою з цього приводу до начальника відділення З.Г. Дзюбенко, він одержав запевнення, що такі випадки вже мали місце, і гроші йому, як і його товаришам по нещастю, повернуть після інкасації банкомату. Тільки й донині Павло Васильович не дочекався злополучної недовиданої (затриманої одноруким банкоматом-бандитом) суми.
Його розчарування ще більше зросло після того, як він почув телефонне обговорення його проблеми начальницею відділення та одним із керівників обласної філії "Приват-банку". Зміст їхньої бесіди такий: порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих...
Листовної відповіді на свою заяву П. Чорний у Дзюбенко теж так і не вимолив.
Свого часу змушений стати клієнтом "Приват-банку" (працівники освіти одержують зарплату через цей банк, саме до цієї категорії "щасливців" має стосунок автор листа) П. Чорний наполегливо рекомендує не знімати готівку у банкоматі. "Йдіть просто до каси відділення, не випробовуйте долю, інакше, не приведи Господи, і вас обкрадуть!" – пише Павло Васильович.
Про підмочену репутацію цього "фінансового моноліту" довелось прочитати чимало веселенького в інтернеті на його корпоративному блозі та інших сайтах. Цитування в газеті перлин розгніваних клієнтів рясніє ображаннями людської гідності. Лист же нашого читача – зразок коректності та ввічливості. Проте, і читач, і його сердиті прихильники, як говорять у нас в Одесі, залишаються при своїх інтересах...
Я ризикнула піти по шляху, який чекає на звичайного клієнта банку у разі виникнення проблем. Набрала номер телефону 88005000030. Декілька "операторів" спрямовували мене у "потрібне русло" і довели хвилин за десять до остаточної крапки. Остаточної – у буквальному значенні. Тут я послухала мелодії, які мали гармонізувати усі мої почуття. Зрідка приємний голос повторював, що усі оператори поки що зайняті і пропонував залишатися на лінії. Через якийсь час зі стану нірвани вивела жорстока думка, що з'явилася невідомо звідки: а хто заплатить за це телефонне задоволення? Злякавшись, залишаю ефір.
Невже справді "шарашкина контора"? Чи так це, як пишуть у блозі: "...Лице банку на ...лице не схоже!"?! Чи мислимо, що справді на усі питання бракує відповідей, оскільки скарг ніхто в банку не читає?..
Перевірити, чи що?
Наталія ТРОЦЬКА, «Одеські вісті»
СПАСИБІ ЗЕМЛЯЧЦІ!
У нашому селі Заводівці Березівського району на березі річки Тилігул у мальовничому місці в лісі розташована обласна психіатрична лікарня № 3. Ось вже понад 20 років головним лікарем тут працює Лариса Миколаївна Ревчук.
Ми дуже вдячні їй за те, що вона створила дуже дружний колектив лікарів та медпрацівників, які у будь-який час доби надають мешканцям довколишніх сіл першу допомогу, тут також можна пройти курс лікування. Важливо, що для цього завжди є все, що потрібно.
Лариса Миколаївна – уродженка Заводівки. Вона народилася у липні. Ось ми й хочемо привітати її із днем народження. Бажаємо Вам, люба Ларисо Миколаївно, міцного здоров'я, довголіття, сімейного добробуту, щастя та терпіння, адже така нелегка ваша робота!
З повагою, сім’ї Ладиненків, Дьяченків, Смирнових, Шишків, Сулєвих, Довшанів та ін.
МЕНЕ ПОСТАВИЛИ НА НОГИ, ДОПОМОЖІТЬ І ІНШИМ!
Таке прохання просить передати мешканець села Довжанки Красноокнянського району Григорій Гаврилович Фондос лікарям Одеської обласної клінічної лікарні, які врятували йому життя.
Сталося так, що кілька років тому довелося Г.Г. Фондосу звернутися по допомогу – серце розболілося. Його підлікували.
Григорій Гаврилович дуже вдячний за те, що кардіологи так багато зробили, щоб підтримати його здоров'я. Але через якийсь час він знову відчув себе гірше. Довелося їхати до Києва, там пройшов обстеження і одержав рекомендацію – потрібна операція. Проблема полягала у тому, що у зв'язку із великою чергою зробити її можна не раніше 2010 року.
Протриматися ще півтора року із закупореними судинами навряд чи вдасться, розповідає у своєму листі Григорій Гаврилович. Повернувся додому, але надії не втрачав. І виявився правим.
"Через короткий час із Києва до Одеси приїхали фахівці, до яких мені пощастило потрапити на прийом. Вони прооперували мене у лікарні на житломасиві Котовського, – розповідає у своєму листі Григорій Гаврилович. – Шість годин чаклували наді мною хірурги. Потім у реанімаційному відділенні виходжували усі дружно, і лікарі, і медперсонал.
Спасибі вам, любі, що повернули мене до життя! Шкода лише, що так мало людей може одержати шанс вижити – якби таких операцій робили хоча б десяток на місяць, а не чотири, як зараз!"
«НАШ МЕР – СВІТЛА ГОЛОВА!»
Багато людей нерідко вважають за краще дивитися на світ крізь темні окуляри. А от одесит К.Е. Рись обрав для себе іншу позицію: не все погано у цьому житті. Потрібно лише захотіти – і все навколо заграє яскравими барвами, обличчя людей стануть добрими, з'явиться гарний настрій і відкриється те, що раніше комусь здавалося сірим.
Наш читач пише:
«Одеса зростає і будується, упорядковується. Відбувається це завдяки зусиллям нашого мера – Едуарда Гурвіца. Він системно підходить до розв’язання всіх проблем. Реконструйовано і відремонтовано сотні кілометрів доріг, гарнішають вулиці і одеські дворики. Повним ходом йде будівництво житла. У людей в будинках цілий рік гаряча вода, упорядковується ліфтове господарство.
В аеропорту злітно-посадкові смуги перебудовуються під євростандарт.
Все змінюється на краще! Городяни бачать, як під керівництвом Е. Гурвіца провадяться сесії міськради, у залі немає байдужих людей, вони висловлюють свою думку, із всіх пропозицій обираються найбільш конструктивні, вигідні, прийнятні для одеситів і Одеси.
Місто підтримує програми будівництва житла для військовослужбовців і ветеранів воєнних дій в Афганістані, для молоді. Багато чого робиться для розвитку підприємництва.
Ми бачимо – Гурвіц любить Одесу і вболіває за її розвиток. І якщо її обрали для проведення Євро-2012, то, за відсутності державного фінансування, знаходить позабюджетні кошти, щоб гідно підготуватися до цієї неординарної події.
Наш мер – світла голова!» – завершує свого листа до редакції одесит К.Е. Рись.
ГАЗЕТІ ВІДПОВІДАЮТЬ
КОЛИ ТРАПЛЯЄТЬСЯ ЛИХО
У листі жительки Білгорода-Дністровського С.Н. Грабовської йшлося про нещастя, яке сталося з її сином і трьома його товаришами, студентами Одеської національної академії харчових технологій, на яких зненацька напали невідомі, коли вони поверталися до гуртожитку після дискотеки. «Це була не просто бійка, – пише вона. – Хлопцям завдані тяжкі тілесні ушкодження, вони одержали ножові поранення. Їх доставили до лікарні, і лише своєчасна медична допомога врятувала їм життя».
Після того, як 25.04.2008 р. була порушена кримінальна справа, вона була кваліфікована за ч.1 ст. 121 КК України (Навмисні тяжкі тілесні ушкодження), а потім перекваліфіковано за статтями 15 (Замах на злочин) і 115 ч.1 (Навмисне вбивство) КК України. Затриманого громадянина Г., який визнав свою провину, утримують під вартою.
Однак родичі потерпілих не хочуть погоджуватися з такою кваліфікацією розслідуваного злочину. Їх турбує, що під вартою перебуває лише один із нападників, а інші випущені на волю під підписку про невиїзд. Тому і звернулися до газети.
У результаті на адресу Головного управління МВС України в Одеській області було спрямовано редакційне звертання із проханням розглянути лист С.Н. Грабовської. Цими днями прийшла відповідь, у якій начальник ГУМВС України в Одеській області Б.А. Керницький попросив поінформувати читачів «Одеських вістей» про результати розгляду листа. Він повідомляє, що у ході слідства опитані потерпілі і свідки, на місці пригоди знайдено ніж, яким завдані поранення, проведено вилучення одягу винуватців інциденту. Призначено відповідні судмедекспертизи, за результатами яких і буде прийматися рішення щодо кримінальної відповідальності інших семи учасників конфлікту, відповідно будуть вибрані запобіжні заходи.
Слідство продовжує роботу, а хід розслідування перебуває під особистим контролем начальника ГУМВС України в Одеській області Б.А. Керницького.
ЗУПИНКА НА ВИМОГУ – ЗА ПЛАТУ?
У травні цього року одеситка Ольга Суслова звернулася із проханням про допомогу у вирішенні питання про незаконне стягнення плати за зупинку на вимогу рейсового автобуса та облаштування автобусної зупинки у селі Гвардійському Комінтернівського району.
Цей лист потрапив до поля зору заступника голови обласної ради Д.М. Нікітіна. Він повідомив, що за ініціативою управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку облдержадміністрації відбулися збори працівників "АТП-15142", на яких йшлося про неприпустимість порушень правил перевезення пасажирів на автотранспорті.
Що стосується облаштування автобусної зупинки у с. Гвардійському Комінтернівського району, то це, як говориться, справа не одного дня, тому що необхідно дотриматися вимог безпеки дорожнього руху, для чого спочатку одержати технічні умови у відповідних службах, потім розробити та узгодити проектно-кошторисну документацію, одержати "добро" від УДАІ ГУМВС України в Одеській області. Справа, звичайно ж, непроста, але її можна вирішити, тому що постійна комісія облради з питань транспорту та шляхів направила листа до Чорноморської селищної ради Комінтернівського району, у якому ставиться завдання облаштувати дану автобусну зупинку.
Поки ж що вирішено, що зупинки автобуса у с. Гвардійському для літніх громадян будуть за необхідністю. У разі повторення порушень, що викликали скаргу, комісія облради вживе заходів. Для цього обов'язково потрібно повідомити її, не забувши зафіксувати держномер автобуса, номер маршруту та час проїзду.
