Економічний добробут Южного пом'якшує гостроту наявних у ньому комунальних проблем, але не виключає їх повністю, зокрема, коли йдеться про постачання населення питною водою.
За словами начальника управління житлово-комунального господарства міста Олександра Каліна, Южне одержує її від ТОВ "Інфоксводоканал". Увесь розрахунковий обсяг води, потрібний місту для нормального функціонування, воно купує оптом. За добу южненці споживають близько 7 тис. кубометрів води, що становить той кількісний поріг, при якому, за логікою ринку, допускається знижка. Але "Інфокс", мабуть, користуючись своїм монопольним становищем водопостачальника області, її не робить. От і виходить, що в закупленої оптом води ціна така ж, як в Одесі роздрібна, котру, як відомо, завжди завищено.
При цьому зусиллями Южненського управління ЖКГ здійснюється підкачування, подача, зберігання, знезаражування води і ще ціла низка підготовчих операцій, що є витратними заходами, які роблять дорожчими фактичну вартість кожного кубометра. Це відчуває на собі користувач, якому комунальна служба продає воду по 1,73 гривні за куб, купуючи її при цьому у "Інфокса" за 1,17 гривні.
Цей тариф, встановлений для фізичних осіб, не порівнюваний із розцінками для підприємств, які наближаються до 8 гривень за ту ж послугу. Серед них є своя цінова диференціація для бюджетних та небюджетних підприємств. Так, для комерційних структур вона вища, аніж для комунальних підприємств. Але, як висловилися деякі депутати (у миру – бізнесмени) на XXІV сесії Южненської міськради, виходить, що за рахунок приватних підприємств компенсуються витрати з подачі води. Це ж стосується і електроенергії та теплопостачання. Тому від них навіть пішло прохання встановити для них тариф, який перевищує фактичну вартість хоча б удвічі, але – не вп’ятеро! До того ж на підприємців не поширюються дотації, які можливі лише для квартиронаймачів.
О. Калін намагається подивитися на ситуацію з різних точок зору. З одного боку, підприємства будуть зазнавати збитків, що завдані за підвищені комунальні платежі, на вартість виробленого ними товару. І споживач буде змушений купувати дорожчий продукт і таким уже непрямим чином однаково повертати частину грошей підприємствам. Але, з другого боку, це підстьобне бізнесменів впроваджувати енергозберігаючі технології. Наприклад, із підвищенням ціни на воду почали з'являтися автомийки, де відпрацьована вода фільтрується і знову подається в крани по регенераційному циклу. Завдяки вжитим заходам щодо економії води, витратну частину вдалося знизити на 5%. Сприяє економії й добрий стан водопровідних труб, прокладених порівняно недавно.
Словом, добра вода, але й коштує недешево! Чи є спосіб уникнути підвищення ціни на неї? Навряд чи... Адже кожне зростання ціни на паливо тягне за собою подорожчання електрики, а це, у свою чергу, позначається на трансляції води. Тому питання має ставитися не про локальні перетворення, а про встановлення централізованого управління усією системою щодо надання комунальних послуг.
Не маючи можливості змінювати існуючі тарифи, місто, принаймні, подбало про встановлення чіткого контролю за витратою енергоносіїв і води. О. Калін говорить, що 80% квартир у Южному обладнано лічильниками, а минулого року було завершено програму із встановлення лічильників на вхідних трубопроводах до кожного будинку. У це вкладено кошти державного, місцевого бюджету та самого сектору ЖКГ. А дотація в один мільйон гривень, виділена із додаткових коштів бюджету Южного, є гарантією того, що до кінця року з оплати водопостачання тут ускладнень не передбачається.
