Коли мова заходить про підготовку менеджерів у сфері освіти, в педагогічній громадськості виникає чимало спірних питань. До речі, у Київському державному педагогічному університеті імені Драгоманова та Донецькому національному університеті готують менеджерів сфери освіти, а з нинішнього року і Південноукраїнський державний педагогічний університет імені Ушинського теж набирає слухачів на таку спеціальність. І тому за роз'ясненням наш кореспондент звернувся до Світлани ХАДЖИРАДЕВОЇ, доктора наук державного управління, завідувачки кафедри управління навчальними закладами педуніверситету.
– Світлано Костянтинівно, безсумнівно, у сучасному суспільстві професія менеджера стає модною. Але мені важко собі уявити її застосування у звичайних школах...
– Я спробую вас переконати. У нашому вузі ми розпочинаємо підготовку директорів шкіл, інтернатів, керівників дошкільних закладів та вищих навчальних закладів.
– У чому ж новизна підготовки кадрів такої рідкісної професії в сфері освіти?
– Насамперед – це європейський ухил. Тобто, відхід від старої системи, коли, щоб очолити вуз, треба було мати вчений ступінь доктора або кандидата наук.
– А європейська модель не припускає цього...
– Керівник навчального закладу повинен насамперед бути менеджером, організатором, який займається проблемами стратегічного розвитку та планування, управлінням персоналом, фінансовими ресурсами.
– І ті, хто до вас вступає, повинні, цілком зрозуміло, мати педагогічну освіту...
– Ні. Не обов'язково.
– Тоді поставлю запитання по-іншому. Я, наприклад, після закінчення вашого вузу йду працювати директором школи. Але який з мене директор, якщо мені бракує базової вищої педагогічної освіти?
– Ви знаєте, директор, як правило, займається адміністративними питаннями, управлінням персоналом, питаннями забезпечення життєдіяльності навчального закладу тощо.
– Ви мене не переконали.
– Ви забуваєте, що в директора школи є заступники як з навчальної, так і з виховної роботи, методисти.
– Але директор школи, окрім того, що він займається організаційними питаннями, господарською діяльністю, повинен вникати і в навчально-виховний процес: відвідувати уроки, давати оцінку методичним процесам у школі в цілому і кожному вчителеві зокрема. Як же, скажімо, інженер за освітою може із цим впоратися?
– У цьому випадку ми говоримо про представників гуманітарних професій – психолога, політолога, філолога, історика, біолога тощо, які на стаціонарному відділенні будуть навчатися рік, на заочному – півтора.
– То ж чому ви можете навчити за такий короткий час майбутніх керівників сфери освіти?
– Є стандартна державна програма, яка складається із базових та варіативних дисциплін. До групи базових дисциплін якраз внесені дисципліни стратегічного менеджменту. Це управління персоналом, економіко-фінансові, правові, психологічні аспекти управління освітніми системами. Варіативні дисципліни припускають конкретну спеціалізацію – наприклад, управління сільською школою. Є в нас така група спеціалізації. Ми плануємо її розвивати, тому в нас поки що залишається проблемною саме сільська школа. Друга дисципліна – це управління спеціалізованими навчальними закладами, серед них інтернатами, школами-комплексами, які потребують особливих форм та методів управління. І третя спеціалізація – це управління школами, які працюють у нормальному форматі.
Таким чином, ми виходимо з того, що вуз дає не базову освіту. У слухачів вже є досвід роботи, життєві устремління та перспективи. Тобто магістратура – це новий якісний етап в житті людини і, по суті, удосконалення свого професіоналізму, одержання, із урахуванням Болонського процесу, вченого ступеня. Підготовка фахівців у нас штучна, якщо можна так сказати. Група в нас складається усього із двадцяти п'яти осіб, що надає можливість працювати з ними в індивідуальному режимі.
– Таким чином, ваші слухачі після закінчення навчання одержують ступінь магістра у сфері управління в освіті. І після цього вони мають право працювати керівниками навчальних закладів. Скажіть, а який стан справ із працевлаштуванням?
– Коли ми ліцензували дану спеціальність, це було узгоджено із управлінням освіти та науки облдержадміністрації. І, звичайно, ми припускали, що управління зацікавиться появою таких фахівців у нас в області. Тому що на півдні України жоден вуз їх не готує. Адже, по суті, такими фахівцями ми забезпечуємо увесь південний регіон, включаючи АР Крим та Вінницьку область. При цьому держзамовлення на фахівців такого рівня не надійшло. Ось вже понад два тижні йде набір, але за направленнями ніхто не вступає. А оскільки це друга освіта, то наш вуз готує магістрів лише на контрактній основі. Вартість освіти – вісім тисяч гривень на рік за стаціонар та шість тисяч гривень – за заочне навчання. У порівнянні з іншими вузами це найоптимальніша плата, в інших вона трохи вища за підготовку магістрів такого рівня.
– Чим можна пояснити, що обласне управління освіти та науки, м'яко кажучи, виявило незацікавленість підготовкою керівних кадрів – невірою у те, що ви робите, чи їм сьогодні просто не до цього?
– Мені здається, що тут є дві причини: не вироблена концепція освіти взагалі, як у країні в цілому, так і в області зокрема, й досить висока конкуренція нашого вузу із обласним інститутом удосконалення вчителів, який займається підвищенням кваліфікації і керівників навчальних закладів.
– Але там дипломи магістра не видають?
– Такої можливості в них бракує. Вони займаються суто підвищенням кваліфікації вже існуючих кадрів. Ми ж видаємо диплом державного зразка, який надає право кар'єрного зростання. Погодьтеся, сьогодні підготовку магістрів переведено на поточні або примітивні рейки. Тому плануємо, що наше навчання буде більше стикатися із практикою, опиратися на обмін досвідом самих слухачів. Адже у нас 80 відсотків занять – це тренінги, майстер-класи, виїзні заняття. І лише 20 – це теорія, аудиторні заняття з базових дисциплін, без яких неможливо уявити навчальний процес.
– І все ж таки, менеджери у сфері освіти повинні мати базову педагогічну підготовку?
– Чи необхідна базова педагогічна освіта? По суті, ця модель призначення керівника, у тих же міністерських або освітніх установах відповідно до вченого ступеня, не завжди себе виправдовує. Можна бути добрим ученим, але поганим менеджером, добрим вчителем, але поганим директором школи.
– Чи вивчали Ви досвід підготовки менеджерів у сфері освіти за кордоном?
– Є гарний досвід Литви. Литва одна з перших реформувала свою освітню систему, зробивши ніби неординарний крок для усіх нас, запросивши менеджерів до сфери освіти. Підготовлених менеджерів призначають помічниками ректорів. У більшості вузів Литви навіть є управління та відділи стратегічного планування і розвитку вузів, а в нас – немає.
– Передбачаю, що наші читачі засумніваються: як, по-перше, легко стати директором школи або ректором вузу після одного-півтора року навчання, не маючи спеціальної педагогічної освіти, а по-друге, чи не залишаться дипломовані, з добрими знаннями менеджери поза тією сферою, для якої вони готувалися?
– Ми не готуємо ректорів вузів як таких. Ми готуємо менеджерів для сфери освіти. Вони, Ви цілком праві, повинні пройти менеджерські щаблі. Адже є менеджери нижчого, середнього та вищого рівнів.
– Я ректор або директор, скажімо, Іванов. До мене приходить фахівець такого рівня. Що, я повинен запропонувати нову посаду – менеджера вузу або школи?
– Вони є: завуч з навчальної роботи, у вузі – це начальник навчального відділу, декан, заступник декана...
– Тепер мені зрозуміло, тому що спочатку склалося враження, що після закінчення вашого вузу слухач йде одразу директором школи та ректором вузу.
– До речі, аналіз документів, які вже є в приймальній комісії, свідчить, що до нас подали документи директори сільських шкіл – 90 відсотків. На запитання, чому ви вступаєте до нас, ви вже й так директор школи, вони відповідають: нам не вистачає знань, ми хочемо опанувати техніку управління, опанувати менеджмент як такий.
Ми приймаємо документи і від іноземців. Для цієї категорії ми розробили спеціальну програму. Якщо вітчизняний слухач на денному відділенні буде навчатися рік, то іноземець – півтора року.
– Передбачаю, Світлано Костянтинівно: Вам доведеться доводити, що сьогодні дуже важливо мати керівника-менеджера у сфері освіти.
– Для нас зараз головне – встановити взаєморозуміння та діалог із управлінням освіти та науки. І не лише із одеським, але й з інших південних регіонів. Якщо управління оцінять нашу роботу, то справа швидше зрушить з мертвої точки. Мені здається, що це, насамперед, в інтересах обласних управлінь освіти та науки. На ринку освітніх послуг, я гадаю, наші майбутні випускники будуть затребувані та пізнавані. Лише потрібно усім переборювати стереотипи, що склалися.
– Я хочу в це вірити і побажати Вам успіхів.
