В Ашгабаті відбувся Міжнародний науковий форум "Махтумкулі та духовно-культурні цінності світу", присвячений творчості туркменського поета і філософа зі світовим ім'ям. Науковці та літератори із 20-ти країн світу зібралися на батьківщині Махтумкулі, щоб вшанувати генія туркменської літератури. Учасницею цього великого наукового симпозіуму стала і мешканка села Виноградівки Болградського району, яка репрезентувала українську та молдавську діаспору гагаузців, завуч загальноосвітньої школи, вчителька гагаузької мови, керівниця первинної організації Одеського обласного гагаузького національно-культурного товариства "Бірлік" Ольга Семенівна КУЛАКСИЗ. Для неї участь у заході такого високого рівня стало черговим етапом у роботі щодо збереження культури гагаузького народу – одного із найдавніших тюркськомовних народів, вивченню його історії. Після повернення педагог поділилася своїми враженнями про форум.
– Ольго Семенівно, як Ви стали учасником Міжнародного форуму в Ашгабаті?
– Запрошення були розіслані до усіх країн світу, одержали його і в Київському національному університеті ім. Шевченка, на факультеті тюркології інституту східної філології. Із цим факультетом нас, вчителів гагаузької мови Болградського району, пов'язують тісні дружні зв'язки. Співпраця зміцніла у грудні 2006 року, коли група вчителів гагаузької мови із Болградського району проходила при університеті курси підвищення кваліфікації. Напевно, у моїй поїздці до Туркменистану зіграв свою роль і щасливий випадок: доцент кафедри тюркології Дора Іванівна Арнаут запропонувала мені спробувати написати доповідь на тему "Махтумкулі та національна новизна літератури тюркських мов на прикладі гагаузької мови".
– Гагаузьку літературу мало досліджено, не кажучи вже про екзотичну для нас туркменську літературу. Напевно, непросто було працювати над доповіддю?
– Не буду говорити, скільки складнощів довелося зазнати із пошуком необхідної літератури – задіяла усі бібліотеки району, зверталася до області. У нашій сільській бібліотеці я знайшла справжній скарб – збірник поезії Махтумкулі у перекладі Арсенія Тарковського і порівняла її із сучасною гагаузькою літературою. Я вдячна долі, що випадок підштовхнув мене до тих відкриттів, які я зробила особисто для себе: мало навчати дітей гагаузької мови, потрібно вивчати історію, заглиблюватися в її таємниці. Адже гагаузька та туркменські мови дуже схожі, у нас спільні корені, а ми дотепер не знаємо, звідки йде це споріднення. Мою доповідь було відправлено до Туркменистану, вона сподобалася організаторам форуму, і мене офіційно запросили взяти у ньому участь. Я вдячна відділу освіти Болградської райдержадміністрації та особисто начальникові відділу Віктору Івановичу Віколу, який відправив мене у відрядження.
– Як пройшов Ваш виступ?
– Моя доповідь будувалася на порівняльному аналізі тематики та мовних особливостей творів Махтумкулі і сучасних гагаузьких авторів – Діоніса Танасогло, Дмитра Карачебана, Тодура Занет, Тудори Арнаут, Степана Курогло, Степана Булгар та інших. А коли до перерахованих мною авторів голова нашої секції, туркменський поет, додав ім'я гагаузького поета Міна Кьося, моя душа наповнилася радістю та гордістю за мій народ – навіть у далекому Туркменистані знають гагаузьку поезію! Пізніше, після пленарного засідання секції, до мене підходили люди і відверто зізнавалися, що чули про такий народ як гагаузи, але не знали нічого про їхню культуру, мову. Відзначали, яка вона гарна та мелодійна, цікавилися нашим незвичним поєднанням тюркських прізвищ та слов'янських імен, що є результатом православного віросповідання гагаузів. На жаль, для себе я зробила і невтішний висновок: у гагаузькому середовищі активно відбуваються процеси асиміляції, і ми можемо безповоротно втратити свої національні особливості, свої традиції.
– Ольго Семенівно, що Ви почерпнули для себе, побувавши на форумі у Ашгабаті?
-Я познайомилася з іншою країною, іншою культурою. Дуже сподобався Ашгабат – гарний, із розкішною непорівнянною східною архітектурою. Справжнє казкове місто! Навіть сучасна архітектура не псує його, а гармонує зі стародавніми будівлями. Нас зустрічали із традиційною східною гостинністю.
– Я знаю, що група вчителів Виноградівської школи підготувала підручник гагаузької мови. Ви з колегами будете продовжувати роботу?
– Звичайно. Ми розробили навчальну програму щодо вивчення гагаузької мови та підготували до випуску підручник для першого класу з латинським написанням літер. Підручник вже одержав схвалення у Міністерстві освіти та науки України, буде видано і надійде до шкіл. А за навчальними програмами, які ми розробили, вже займаються усі школи області, де вивчається гагаузька мова. Зараз ми працюємо над підручником для другого класу. У нашій державі створюються необхідні умови для вивчення мови свого народу, але існує й чимало труднощів, адже ми йдемо шляхом, яким до нас ніхто не йшов. Складно було починати, коли не було нічого свого – ані програм, ані підручників, ані методичної літератури. Я знаю, як наші учителі, справжні ентузіасти своєї справи, по зерниці збирають матеріал до уроку, на якому, окрім вивчення мови, знайомлять дітей із гагаузьким фольклором, традиціями та обрядами. А це такий великий і малодосліджений пласт нашої культури! Тому для себе я вирішила: необхідно більше займатися дослідницькою роботою. Тим більше, що у цьому випадку професійні інтереси збігаються із громадською роботою, тому що ці ж завдання ми ставимо перед собою, будучи членами гагаузького національно-культурного товариства "Бірлік".
