Ім’я художника Петра Козловського знають далеко за межами нашої області. Адже його картини – то справжні витвори мистецтва, в яких переплітаються і талант від Бога, і набута майстерність у процесі навчання у вищих навчальних закладах.
Про унікальність робіт талановитого майстра-флориста свідчить нещодавня виставка творчого об’єднання «Палітра флори» у культурно-мистецькому центрі Дарницького району міста Києва, де було виставлено дві роботи Петра Созоновича Козловського – ікона Ісуса Христа та портрет Тараса Шевченка. Участі у виставці посприяв прихильник мистецтва, виходець з Сербів, а нині киянин Валерій Олександрович Гречанюк. Серед творів художників-флористів, які використовують такий природний матеріал, як листя, квіти, плоди, тополиний пух, деревну кору тощо, роботи П.Козловського були ексклюзивними. Адже він, на відміну від інших флористів, використовує зерна та насіння.
У своєму житті Петро Козловський, здається, ніколи не відступав від Божих заповідей, бо завжди намагався чинити так, як підказує йому власне сумління. А це означає – він завжди ставиться до людей так, як би хотів, щоб вони ставились до нього. Свято вірить у милість Божу і прагне спокою і миру як власній душі, так і тим, хто поруч. Напевне, ці та інші, якісь тільки йому одному відомі причини, вплинули на його творчість, і у його роботах давно переважають біблійні сюжети. Нині його творчий дух спрямований на відродження церкви Димитрія Солунського у Сербах. Вівтар, над яким працює майстер, є унікальним витвором мистецтва і насправді шедевром України, бо виконується у техніці флоромозаїки.
Сама церква Димитрія Солунського переживала і злети, і занепад. Була вона і дерев’яною, і кам’яною, але в усі часи незмінно несла людям світло віри і любові Христової.
Вперше була споруджена парафіянами у 1777 році, пізніше зміцнена кам’яним підмурівком. А через 61 рік перекрили дах, а ще через 26 років на відпущені з Подільської палати державного майна 1000 рублів розширено, добудовано ризниці та пономарні. Згодом старий іконостас замінили новим на 300 рублів, відпущених з казни та стільки ж пожертвуваних парафіянами. Окремо біля церкви була побудована кам’яна дзвіниця. При священикові Крискенті Лозинському у 1885-1886 роках почато збір коштів на спорудження нової церкви. Майже через десять років, 3 липня, урочисто здійснено закладення нового кам’яного храму Святого Великомученика Димитрія Солунського. Але через недобросовісність підрядника будівництво було призупинено, поновлене, потім знову призупинене через брак коштів. Але церква весь цей час діяла, аж до сімдесятих років минулого століття. Потім, у тотальні роки атеїзму, її знесли і натомість спорудили меморіальний комплекс на честь загиблих у роки війни селян.
Сьогодні церква міститься у колишньому будинку священика, стоїть приблизно там же, де і стояла в давнину.
З приходом отця Петра церкву возвеличено куполами, дзвіницею, оздоблено. Сьогодні і отець Петро, і Петро Козловський переконані, що церква Димитрія Солунського стане унікальною і посяде гідне місце серед храмів України. У вівтарі, на повний зріст – чотири образи – Матері Божої з Ісусом, Ісуса Христа та архангелів Гавриїла і Михаїла. Майстерно передані риси обличчя, які випромінюють душевну теплоту і велич натури не тільки святих образів, а й самого майстра.
