СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ
Майже кожна людина в своєму житті замислюється над тим, як розпорядитися набутим за своє життя майном, як його розподілити між рідними та близькими людьми. На цей випадок Цивільним кодексом України встановлено два види спадкування: за заповітом і за законом. Різниця спадкування за заповітом від спадкування за законом полягає в тому, що призначення спадкоємців і порядку розподілу майна між ними залежить від волі самого заповідача.
Так, згідно зі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Закон надає фізичній особі право призначити спадкоємців шляхом складання заповіту й розподілити спадкове майно, майнові права й обов’язки на свій погляд. Заповіт – розпорядження особи (заповідача) відносно належного їй майна, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що зазвичай висуваються до правочинів відповідно до ЦК України. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов’язків до певних осіб, який існуватиме після смерті заповідача. Заповідач має право за своїм розсудом заповідати майно будь-яким особам, будь-яким чином визначити частки спадкоємців у спадщині, позбавити спадщини одного, кількох чи всіх спадкоємців за законом, не зазначаючи причин такого позбавлення, а також включити до заповіту інші розпорядження, передбачені правилами ЦК України про спадкування, скасувати чи змінити складений заповіт. Свобода заповіту обмежена правилами про обов’язкову частку (ст. 1241).
Принцип спадкового права – це рівність прав його суб’єктів, тому заповідач може лише встановити умови (обов’язки) спадкоємців, які будуть обов’язковими в разі прийняття спадщини за заповітом і не суперечитимуть законодавству, а останні мають право погодитися прийняти спадщину за заповітом з урахуванням зазначених умов (установлених обов’язків) чи відмовитися від прийняття спадщини.
Є такі види заповітів:
-особистий заповіт (ст. 1233 ЦК України);
-заповіт подружжя (ст. 1243 ЦК України);
-секретний заповіт (ст. 1249 ЦК України);
-заповіт за участі свідків (ст. 1253 ЦК України).
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.
Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі.
Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт і скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Заповідач також має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
На практиці в більшості громадян, які мають намір розпорядитися на випадок смерті належним їм майном, перед тим, як іти до нотаріуса для посвідчення заповіту, досить часто постає питання: чи необхідно надавати докази належності заповідачу заповіданого майна?
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про нотаріат» та п. 159 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при посвідченні заповітів від заповідачів не вимагається надання доказів, що підтверджують їхнє право власності на майно, що заповідається.
Це право можна пояснити тим, що громадянин, який заповів майно, залишається його власником та має право розпоряджатися даним майном на свій власний розсуд (продати, подарувати, обміняти). А майно, що перейде до спадкоємців, визначається тільки на момент смерті заповідача(тобто після відкриття спадщини). Якщо в заповіті буде вказано майно, яке на момент відкриття спадщини буде втрачено чи взагалі не придбане, то в цій частині заповіт буде недійсним.
Як саме розпорядитися майном у заповіті – заповідати все належне майно, чи тільки його частину, – залежить від бажання заповідача. Якщо ним заповідана тільки частина майна, то частина, що ним не охоплена, розподіляється між спадкоємцями за законом в порядку ст. 1261-1265 ЦК України. При цьому слід ураховувати, що до кола цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким друга частина спадщини належала за заповітом.
Спадок не може бути прийнятий частково. Тобто спадкоємець не має права прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитися. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Слід розуміти, що неможливо сприймати права й обов’язки як окремі категорії, оскільки до спадкоємців, до яких перейшли права, автоматично переходять й обов’язки спадкодавця.
Отже, у будь-якому випадку спадкоємці несуть відповідальність за обов’язками спадкодавця тільки майном і правами, що перейшли до них від спадкодавця за спадщиною.
Г. ДІМІТРІЄВА, головний спеціаліст відділу нотаріату Головного управління юстиції в Одеській області
СПРАШИВАЕТЕ – ОТВЕЧАЕМ
В ЭТОЙ РУБРИКЕ НА ПОСТУПИВШИЕ ВОПРОСЫ ЧИТАТЕЛЕЙ ОТВЕЧАЮТ ПАРТНЕРЫ АДВОКАТСКОГО ОФИСА «ЮГ» – АДВОКАТ, ЧЛЕН ОДЕССКОГО ОТДЕЛЕНИЯ СОЮЗА АДВОКАТОВ УКРАИНЫ АНДРЕЙ Чебаненко И ЮРИСТ ДМИТРИЙ Кацук
«Я проживаю в пятиэтажном доме, под которым есть большой подвал. В этом подвале недавно были открыты магазин и сапожная мастерская. Согласия жильцов дома, в том числе и моего, никто не спросил. Можно ли было открывать магазин и сапожную мастерскую без согласия жильцов дома?»
Т. МАКЕЕВ, г. Одесса
В соответствии с решением Конституционного суда Украины от 02 марта 2004 года по делу 1-2/2004 каждый из жильцов дома является сособственником всех имеющихся в доме вспомогательных помещений, в том числе и подвала. Поэтому открытие в подвале Вашего дома магазина и сапожной мастерской без согласия всех жильцов дома – сособственников подвала, является незаконным.
«Я был уволен из государственного предприятия по сокращению штатов, но при расчете мне не было выплачено выходное пособие. Имею ли я право на получение выходное пособие при увольнении по сокращению штатов?»
Л. БУЗАДЖИ, г. Измаил Одесской области
Да, имеете. Дело в том что, что в соответствии с пунктом 1 статьи 40 КЗоТ Украины увольнение по сокращению штатов относится к числу увольнений по инициативе собственника либо уполномоченного им органа. Поэтому согласно статье 44 КЗоТ Украины при проведении такого увольнения работнику выплачивается выходное пособие в размере не менее среднего месячного заработка.
«Я купил год назад автомашину, которая была оформлена на меня по генеральной доверенности. Две недели назад ко мне домой пришла дочь хозяина машины и сказала о том, что ее отец умер, потребовала вернуть машину ей. Имеет ли право дочь умершего хозяина машины требовать ее назад?»
К. ГЕОРГИЕВ, г. Одесса
Да, имеет. Поскольку между Вами и умершим хозяином автомобиля не был заключен договор купли-продажи, то собственником автомашины оставался умерший. Согласно пункту 6 части 1 статьи 248 Гражданского кодекса Украины выданная Вам генеральная доверенность на этот автомобиль утратила силу с даты смерти его хозяина.
«Я дала задаток в сумме 4000 долларов США в счет покупки половины дома, но затем хозяин дома отказался от его продажи и возвратил мне уплаченный задаток. Могу ли я взыскать с хозяина дома двойную сумму задатка?»
Н. РЫМАРЕНКО, г. Ильичевск Одесской области
Нет, не можете. В соответствии с частью 1-й статьи 570-й Гражданского Кодекса Украины задатком является денежная сумма, передаваемая кредитору должником в счет причитающихся по договору платежей в качестве подтверждения обязательства по этому договору и его исполнения. Так как между Вами и хозяином половины дома нотариально удостоверенный договор купли-продажи заключен не был, то переданная Вами сумма 4000 долларов США является не задатком, а авансом и подлежит взысканию в одинарном размере.
«В марте этого года во время управления автомобилем у меня было столкновение с другой автомашиной. 30 июля по повестке я был вызван в суд и судья за это столкновение меня оштрафовал. В течение какого срока меня могли оштрафовать?»
Д. Воробьев, г. Южный Одесской области
Согласно части 1-й статьи 38-й Кодекса об административных правонарушениях Украины административное взыскание, к числу которых относится и штраф, может быть наложено не позднее двух месяцев со дня совершения административного правонарушения, а поэтому срок привлечения Вас к административной ответственности полностью истек 01 июня 2008 года.
«В 2003 году суд вынес решение о взыскании с государственного предприятия, на котором я работал, 5000 гривень задолженности по заработной плате. В суде мне дали исполнительный лист, который я сдал в исполнительную службу. В прошлом месяце я получил письмо из исполнительной службы о том, что решение суда выполнить нельзя из-за отсутствия денег у предприятия. Что мне делать в этой ситуации и куда я могу обратиться?»
П. ТРОФИМЕНКО, г. Одесса
Поскольку присужденная Вам задолженность по заработной плате в сумме 5000 гривень является Вашим имуществом, распоряжаться которым более четырех лет Вы лишены возможности, то в течение 6-месячного срока, исчисляемого с даты получения письма из исполнительной службы, Вы имеете право обратиться с индивидуальным заявлением установленной формы в Европейский суд по правам человека.
