ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ (ДОГЛЯД)

У багатьох людей нашої країни складається така ситуація, коли в силу певних обставин вони потребують догляду та утримання з боку сторонніх осіб. За таку допомогу вони готові передати належне їм майно, у власність особи, що здійснює необхідний догляд. На такий випадок далекоглядний законодавець передбачив в Цивільному кодексі України такий вид договору, як договір довічного утримання (догляду), за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Відповідно до діючого законодавства договір довічного утримання підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання форми договору тягне за собою визнання договору недійсним. З моменту нотаріального оформлення договору у набувача виникає право власності на майно. У разі коли набувачеві у власність передається нерухоме майно, такий договір підлягає і державній реєстрації в органах БТІ.

Однак, варто звернути увагу, що договір довічного утримання спрямований на перехід права власності на цінне майно. А право розпорядження набутим майном у набувача виникає лише після смерті відчужувача. Для цього нотаріусом накладається заборона на відчуження, тобто продаж, дарування, обмін такого майна для припинення дії договору.

Постає питання: хто може бути відчужувачем та набувачем за договором довічного утримання (догляду)? Так, відчужувачем може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я, яка потребує догляду та утримання та має майно на праві особистої приватної власності і може ним розпоряджатися на свій розсуд. Набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа, яка взмозі надати належне матеріальне забезпечення.

Слід зазначити, що договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Законом визначений випадок, коли набувачами є кілька фізичних осіб, то вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Відповідно їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним.

Звертаємо увагу, якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду ) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

Важливо зазначити, що у договорі можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). Важливо передбачити в договорі, яка частина помешкання надається, для проживання відчужувача.

Вартість договору довічного утримання може виражатися не тільки в грошовій сумі, і й звичайно в матеріальному забезпеченні. Сторонам надане право визначати обсяг та розмір витрат на матеріальне забезпечення в грошовій сумі, але у зв’язку з тим, що даний договір не визначений певним строком і протягом його дії можливі зміни певних обставин, визначити ціну договору неможливо. Матеріальне забезпечення, яке отримує відчужувач щомісячно, може визначатися в грошовій сумі, яка підлягає індексації.

У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором з важливих підстав, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Однак, відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. За таких обставин суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Законодавством також передбачено, що набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ.

Слід мати на увазі, що договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду:

1. на вимогу набувача;

2. на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

Договір припиняється також зі смертю відчужувача.

У разі розірвання договору у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. При цьому, витрати, зроблені набувачем на утримання та догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Однак Цивільним кодексом України передбачено, що у разі розірвання договору з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

Законодавець також передбачив правові наслідки смерті набувача. Так, обов’язки набувача переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.

Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

Наостанок необхідно зазначити, щоб уникнути будь-яких непорозумінь, які можуть виникнути за даним видом договору, необхідно як відчужувачу, так і набувачу виважено та досить прискіпливо передбачити всі обов’язки, які мають виконуватися за договором. Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то сторони мають чітко визначити, в чому саме полягатиме такий догляд.

О. БОДАЧЕВСЬКА, провідний спеціаліст відділу нотаріату Головного управління юстиції в Одеській області