Дивлячись на полотна Юрія Дьячука, його виставка зустрічає вас сьогодні в Будинку з янголом, відчуваєш у них якийсь особливий імпульс. Так буває, коли людина намагається поділитися з нами своїми заповітними знаннями, своїм розумінням світу, яке йому відкрилося через роботу душі. Людина простягає розкриту долоню і говорить: «Беріть!»
На виставці глядача зустрічають картини, які чимось нагадують сон. Адже у сні ми бачимо реальну дійсність ніби ледве зрушеною у бік ірреальності. Можна сказати, що сон одночасно схожий і не схожий на реальне життя. Так і ці картини. От «Сегодня и вчера». Що може бути більш домашнім і невибагливим, аніж зображення домашньої кішки на підвіконні! Але по віконній шибці течуть холодні струмені осіннього дощу, а в просвіті видніється ...літнє море – інший час, інший простір, те, що відійшло, яке живе в спогадах, таких же реальних, як і сьогодення. У картині «Цветы солнца» потужні вогняні голівки соняшників виявляються пропорційними сонячному диску, а крихітний павучок здається втіленням ефемерності. Художник досягає ефекту через сміливі просторові зіставлення, несподіваний ракурс, буквальне зіткнення двох просторів, світу і макросвіту. Чи не в цьому секрет привабливості таких робіт, як чарівна «Дождевая купель», як «Парус надежды», «Озеро», «Осенний блюз»? У них крихітний фрагмент величезного світу здобуває право заміщати його весь, тому що крихітна часточка не менш значна, ніж нескінченність. Тому таке переконливе полотно «Летающие цветы»: погляд зверху на дитину на квітучому лузі, погляд цієї дитини у височінь і її прилучення до нескінченно живого простору роблять картину твором знаковим для художника.
Юрій Дьячук – художник із чіткими моральними акцентами у творчості. Для нього незаперечна цінність усього живого, велич любові і добра. Найвищим втіленням цієї цінності є в його творчості образи християнства. За всієї канонічності картина «Молитва» втілює дивовижно особисте відчуття релігійного образу. Ця трепетність утримує християнську тему художника від оповідності і ілюстративності, перетворюючи її в справжнє ліричне переживання. Він поєднує в одному полотні різні просторові ракурси, естетичні і моральні значення. Це не зіткнення, а саме поєднання, пошук взаємозв’язку різних сфер людського буття. Він поєднує в одній картині побачений з висоти пташиного польоту реальний пейзаж і чудового коня в сяйві променів, що прилетів зі снів і міфів. Можливо, це античний Пегас, а можливо, кінь Святого Георгія? Не слід шукати однозначної відповіді, як не треба і запитувати, наприклад, чому і звідки в картині маєво драпіровки. Подивіться краще, як нагадують вони складки плаща Георгія, що піднялися, і як відчутний в них рух польоту.
Творчість одеського художника Юрія Дьячука – творчість дуже щира і, не побоюся сказати, моральна. Кожною картиною він прагне нагадати нам, що поряд зі звичною реальністю, якій всі ми належимо, існує і щось інше: безмежний світ, сповнений значень і образів. Заповітне знання художника полягає в тому, що вони єдині. У чашечці квітки живе небо, а в розкритій долоні вміщується безмежність світу...
