Про таких як Наталя в народі кажуть: «І швець, і жнець, і на дуду грець». Щоправда, Наталя Павлівна на дуду не грає, зате вміє видобути задушевну, або запальну мелодію з гітари. Та ще й заспівати своїм вельми приємним голосом. Не обділив Бог цю жіночку й художнім хистом. Якщо візьме до рук пензля, чи й простого олівця, то на папері оживають квіти, куточки рідної природи, святкові дійства. А ще Наталя вміє плести серветки, шити, вишивати. А те, що вона порається в городі та по господарству, як кожна сільська жінка, що вміє й дрівцят нарубати , й плиту підмастити, то про це вже й мова не йде. Адже в селі все це цілком зрозуміло, і ні в кого не викликає якогось подиву. Працює ж Наталя Павлівна завідувачкою бібліотеки в селі Слюсаревому. Цю посаду обіймає 5 років, і, як розповідає директорка центральної бібліотечної мережі району Світлана Арсентіївна Стукаленко, вона за цей час опанувала всі премудрості цієї професії.
В бібліотеці оформлені тематичні полиці, книжкові виставки. В цьому році на її базі запрацював гурток «Умілі ручки». Діток, які відвідують цей гурток, Наталя Павлівна навчає всьому, що сама вміє. А ще вона підбирає літературу, де є розробки щодо виготовлення різноманітних поробок. Коли сама, а коли разом із культпрацівниками села провадить масові заходи. Частенько бере в руки сумку з книжками і йде до своїх стареньких читачів. Знає, хто з них яку літературу любить читати, тож підбирає відповідно.
Коли я вперше побачила цю жінку, вона мене полонила своєю вродою і… скромністю. Розповідаючи про свої захоплення вона хвилювалась. Ніяковіла і тоді, коли виступала перед журі конкурсу «Кращий бібліотекар району», в якому брала участь.
Та найбільше, що мене здивувало при знайомстві з цією ще дуже молодою жінкою: в неї є четверо дітей і одне онуча (!).
Скільки ж це треба мати сил, енергії та життєлюбства, щоб з усім цим упоратися? На таке запитання вона тільки ніяково посміхається. Ось такі вони – сільські жіночки. Вони не ремствують ні на жодні труднощі, а сповна використовують дар Божий та материнську науку.
