Немає у світі нічого довговічнішого, ніж ім'я справжнього героя

На будинку Одеського професійного ліцею будівництва і комунального господарства (колишнє ПТУ-25) було відкрито меморіальну дошку пам'яті загиблого воїна-афганця Миколи Сигиди.

Микола народився 19 березня 1967 року у с. Преображенці Ширяївського району. Дворічним він залишився без матері і виховувався спочатку бабусею, а потім тіткою, Іриною Полікарпівною Юрковою. Вона згадує, що доводилося дуже нелегко, тому що Микола ріс п'ятою дитиною у її сім’ї. Але хлопець завжди допомагав по господарству, не хотів бути тягарем. І після закінчення 8 класів пішов працювати у колгосп. Потім Микола вступив до Одеського ПТУ-25, де навчався на електрозварника. Навіть встиг попрацювати за фахом. Але життя «на гражданці» закінчилося 11 жовтня 1985 року, коли Суворовським РВК м.Одеси Микола Сигида був призваний у ряди Збройних сил СРСР. Служити йому довелося в Афганістані. Микола став командиром мотострілецького відділення. 11 жовтня 1986 року він загинув, одержавши смертельне поранення в голову у бою з душманами.

Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю "От благодарного афганского народа".

Пам'ять про свого земляка-героя бережуть на його батьківщині, у селі Преображенці Ширяївського району. У місцевій школі оформлено Куточок пам'яті.

На мітингу, що передував відкриттю меморіальної дошки, виступили викладачі ліцею, які знали Миколу Сигиду. Учні розповіли біографію героя, прочитали вірші на афганську тему.

Почесне право відкрити меморіальну дошку надали директору Одеського професійного ліцею будівництва та комунального господарства Сергію Сущенку, голові обласної Ради ветеранів Афганістану Афанасію Радукану, голові Ради ветеранів Афганістану Суворовського району Одеси Анатолію Цибі та голові Ради ветеранів Афганістану Ширяївського району Леоніду Марченку.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті