На території Випасненської сільради Білгород-Дністровського району мешкає близько 9 тисяч жителів. Серед них – 25 інвалідів дитинства.

Галина Чернявська, незважаючи на тяжку фізичну недугу, серйозними комплексами не страждає. Їй 38 років. Вона сильна, розкрита для спілкування людина з допитливим розумом і пронизливим мовленням. Народившись у червні, коли Сонце сковзало по сузір’ю Близнюків, Галя всотала властиву людям цього періоду гостроту розуму, легкість слова, комунікабельність. На відміну від брата, якого в дитинстві на декілька років прилаштували в профільний інтернат, життя Галини, обмежене площею старого залізного ліжка, триває лише в рідному домі. Восьмирічну освіту здобула, сидячи в постелі, завдяки вчителям, які до неї приходили.

Як здавалося батькам спочатку, вони щадили дівчинку, не розкриваючи правду життя про її унікальну інвалідність. Їй надавало сили спілкування зі старшим братом. Якийсь час він пересувався на милицях, а потім через прогресуючу атрофію м’язів на шістнадцять років зліг на сусідньому ліжку. Не доживши два місяці до тридцятиріччя, брат відійшов у небуття...

Для Галі перша зустріч зі смертю була дуже відчутним стресом. Слабка психіка відреагувала дев’ятидобовим безсонням. Зняти напруження не вдавалося снотворними, транквілізаторами, народними способами, бесідами з улюбленими батьками. Лікарі затурбувалися не про слабке здоров’я, а про саме життя пацієнтки. Але в дев’яту ніч Галю відвідало забуття. У сні над спустілою постіллю брата вона виразно побачила лик Богородиці. Тихий голос промовив:

– Вишивай! Будеш жити!

– У мене ж пальці зовсім не гнуться, – промовила уві сні і заплакала дівчина.

Вранці, у тяжкий час сімейної жалоби, Галя здивувала всіх дивним проханням. Їй дали голку, вишивальні нитки і шматок полотна. Вперше взявши в неслухняні пальчики тоненьку голку, вона ледь не засумнівалася в істинності нічного пророцтва. Голка уперто вислизала, а біль від статичного напруження простромлював тіло в перші ж хвилини роботи. Але Галя не здавалася. Переборюючи труднощі, через вісім місяців Галина Чернявська вишила першу роботу на біблійну тематику під назвою «Різдвяна ніч». Сьогодні трудиться над двадцятою, як вона сама називає, іконою «Мадонна з немовлям». Улюблена техніка – простий і болгарський хрест. Серед створених робіт – «Свята мучениця Галина», «Георгій Побідоносець», «Святий Дмитрій», «Архангел Михаїл», «Воскресіння», «Мадонна», «Почаївська Богородиця». Також репрезентована великодня тематика, рушники і серветки із симетричними парними елементами.

Ніхто з рідних не міг і уявити, що неслухняні тонкі пальчики на руках, щільно притиснутих до тіла, зможуть створювати дивовижні роботи, вони вражали майстерністю, що зростала з кожним роком. Раніше лікарі серйозно тривожилися, що над головою тендітної вишивальниці висить дамоклів меч, здатний у будь-яку секунду відітнути ниточку життя. Сьогодні, вміло маніпулюючи вишивальними нитками, Галя творить рукотворне диво, а потім розміщує його у себе над головою. Її роботи «живуть» з нею: весь периметр стелі кімнати прикрашають вишивки. Завзятість і натхнення, з яким вона з головою поринає в дійство вишивальниці, не лише пов’язані з «процесом зростання», вони помітно зміцнили її характер і здоров’я. Це викликає подив і замилування. Коло її інтересів помітно розширилося. Галя дивиться пізнавальні телевізійні передачі, багато читає, хоча при цьому одним із найулюбленіших творів залишається «Людина, яка сміється» Віктора Гюго. Напрацьований «інтелектуальний» багаж, пізнання життєвого простору через літературу допомогли Галі виробити власний філософський стрижень. Тому на запитання, чи часто вона плаче, відповідає запитанням:

– Слізьми нічого змінити неможливо, то чи варто плакати?

Лялькові обличчя на вишивках перших років давно замінила глибина погляду і незрима сила образів. На створення вишитого полотна майстриня витрачає близько 8 місяців. Одна з останніх нещодавно завершених робіт, дуже складна за технікою, – «Богородиця з немовлям», – виконана з 54 кольорів і відтінків. Розставатися з жодною зі своїх ікон Галя не має наміру. Лише одного разу одна з них «Нев’янучі кольори» була подарована власнику художнього салона з Білгорода-Дністровського Сергію Вадимовичу Ожегову. Він допоміг організувати першу демонстрацію вишитих Галиних ікон на щорічній виставці «Жінки про світ» у Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї, а сьогодні завершує благодійне обрамлення кожної вишитої картини. Сергій Вадимович допоміг Галі зробити і перший прагматичний крок. Цього літа один з вишитих нею рушників як проданий сувенір вирушив до США. Зараз Галя працює над новим замовленням – вишивкою букета садових братків. Їй подарували мобільний телефон. Спритні розроблені пальці відправляють повідомлення новим друзям у різні кінці України. Але потай вона мріє про портативний комп’ютер, за допомогою якого зможе знайти для спілкування нових друзів, істотно розширивши коло інтересів і обрії власного життя. Галя розповідає:

– Якось спробувала плести, але така робота не надихає, адже поношену річ згодом викинуть. А вишивка залишиться років на сто-двісті. Адже кожному хочеться залишити після себе позитивний слід на землі. Сьогодні мої роботи радують людей. І насамперед, мене і моїх батьків, а вони, в моєму розумінні, справжні герої. Правда, вже пенсіонери, здоров’я відчутно підводить обох. Раніше тато вивозив мене на прогулянку на інвалідному візку, два роки тому подарованому народним депутатом Юрієм Кармазіним. Однак візок важкий в керуванні, і нещодавно я вперше у своєму житті звернулася до районної соціальної служби із приводу одержання інвалідного візка з електроприводом. 3 грудня, у Міжнародний день інвалідів, мені звідти телефонували і дали надію. Я твердо знаю, що зможу самостійно керувати таким візком. Ніхто ж не вірив колись, що зможу вишивати. Дуже люблю спілкування, люблю людей. Розмова, особливо інтелектуальна, знімає будь-яке напруження. На мій погляд, найстрашніше для людини – самотність. А от самотньою не почуваюся ніколи. Коли вишиваю, то вкладаю в чергову роботу серце і душу, згадуючи всіх, хто до мене добрий, хто любить, не забуває. Коли фізично працювати стає особливо важко, читаю молитви, які складаю сама. Серед жорстокості і несправедливості цього світу є багато добра. І кожен знаходить у ньому саме те, що шукає сам.