Вкрай непростим був 2008 рік для працівників ВАТ «Українське Дунайське пароплавство». Декілька разів змінювалися керівники цього, базового для Ізмаїла, підприємства. Порівняно недавно виконувачем обов’язків президента пароплавства було призначено Вадима Сухоненка. Судячи з його заяв, він має намір продовжувати курс, початий попередниками.
Напередодні Нового року він побував у діловому відрядженні в столиці Австрії Відні, де вирішував важливі для підприємства питання завантаження флоту. Повернувшись, Вадим Сухоненко зустрівся з журналістами і розповів про своє бачення перспектив пароплавства.
– На сьогодні ринок вантажів, зокрема по Дунаю, почувається не найкраще. Стрімко знизилися ставки фрахту. Фактично паралізовано морський ринок, особливо Чорного і Середземного морів. Тому першочерговим завданням переговорів, що відбулися у Відні, було підписання контракту з основним нашим партнером – австрійською металургійною компанією «Фест-Альпіне». Для цього підприємства, як відомо, річковими судами УДП постачаються окатиші. Це наш стратегічний контракт. Отже, умови співпраці є базовими і визначальними для всієї діяльності пароплавства.
З перших рук ми одержали підтвердження інформації про кризову ситуацію на ринку металургійної промисловості Західної Європи. Через обвал споживчого попиту зараз закрита одна домна із трьох в Лінці, де сконцентровані основні виробничі потужності «Фест-Альпіне». Швидше за все, до кінця року буде закрита і друга домна. У зв’язку з цим, внаслідок стрімкого скорочення споживання сировини, можливе скорочення обсягу перевезень залізорудного концентрату як мінімум на дві третини.
Крім того, через спад фрахтового ринку нашому пароплавству було запропоновано переглянути ставку фрахту в бік зниження. Зараз ми аналізуємо це питання: якщо і йти на такий крок, необхідно залишати перевезення рентабельними. Але в кожному разі, попередніх обсягів, на жаль, не буде, і така ситуація може протривати до кінця березня.
Щоб підприємство залишалося на плаву і було повернуто недоотриманий доход, були проведені зустрічі із представниками інших компаній. Питання залучення вантажів для флоту пароплавства, його завантаження на період кризи обговорювалися із власниками зернових вантажів, хімічних добрив, вугілля та іншої продукції.
Для всіх компаній сьогодні головним є виживання в умовах, що склалися. Пароплавство – не виняток. Щоб пережити кризу, нам доведеться вдатися до непопулярних заходів, які сьогодні життєво необхідні. Серед них – скорочення невиробничих витрат, витрат на утримання флоту у відстої тощо. Нам нікуди не дітися від заходів щодо суворої економії.
Через зменшення обсягів роботи скоротилася і дохідна частина. Тому ми змушені встановити скорочений робочий день для обслуговуючих берегових підрозділів і флоту, що перебуває у відстої. На екіпажі працюючих суден, а також на диспетчерський склад, зайнятий у безперервному циклі, це поширюватися не буде.
Ну, а якщо загалом – через кризу складати довгострокові прогнози про те, яким буде майбутній рік, важко. Однак вважаю, що у пароплавства є запас міцності. Треба лише все привести у відповідність із реаліями дня.
