Унікальнуекспозицію, щорозкриваєісторіювиникненняріздвяноїтановорічноїпоштовоїлистівки, підготувалиспівробітникиОДНБім. М. Горького (автор Т.М. Кухарук). Вона сформована майже виключно на основі бібліотечних фондів. Тож читачі мали можливість ознайомитися з сотнями експонатів виставки, ініційованої Одеським обласним відділенням «Інтелектуальне співробітництво – Україна ХХІ століття». Унікальність саме цього проекту полягає в тому, що він дає уявлення про виокремлення поштової листівки в самостійний комунікативний засіб спілкування та її розвиток як різновиду прикладної графіки і фотомистецтва. Тобто маємо справу з полікультурним явищем, яке можна розглядати і в практичній, і в творчій площинах.
Винайдення цього різновиду зв’язку підготовлювалося впродовж кількох століть, тож його виникнення та практичне впровадження відбулося майже одночасно у кількох європейських країнах. Виокремлення новорічних, а особливо різдвяних сюжетів в лаконічну і умовну композицію набуло стилістичної завершеності вже в часи поширення барокової гравюри, про що красномовно засвідчують зразки, репрезентовані в альбомі А. В’юника “Українська графіка ХІ – ХХ століть” (К., 1994). У Росії сюжети майбутньої листівки формувалися, зокрема, в лубочних картинках та календарях.
У Європі прототип поштової листівки як індивідуальне замовлення розробив для паризької знаті гравер П’єр Філіп Шофар. Це були запрошення з адресами, що прикрашалися рокальними віньєтками. 1770 року у Франції побутували гравіровані картки Демезона, які доставлялися диліжансом, але вони згодом були заборонені державою, бо згідно з тогочасними законами “порушували таємницю листування”. Розвиток різних способів тиражування, зокрема літографського, уможливив випуск першої ексклюзивної серії різдвяних листівок. Її автором був англійський художник Добсон. Вже за п’ять років вони потрапляють у торгівельну мережу.
На виставці репрезентовані рідкісні видання, наприклад, “Поштово-телеграфний журнал” кінця ХІХ ст. – щомісячник управління пошт і телеграфів в Росії. Окремі публікації дозволяють відчути атмосферу епохи, в якій формувалися нові технології, амбітність та ревність її яскравих представників, зокрема в Австро-Угорщині, де, власне, і були запроваджені листівки. Їх називали тоді “картками для кореспонденції”. Цікаво читати виступ професора Вищої технічної школи з Відня Емануїла Германа, який оспорює першість у цій справі у високопоставленого чиновника з Прусії обер-почтмейстера Генріха Штефана. Винахід Германа був у двадцять разів дешевший і мав більше шансів на поширення. Офіційною датою запровадження відкритої листівки в Австрії вважається 1869 рік.
На теренах Росії перші відкриті листівки (на той час неілюстровані) офіційно впроваджені у 1872 році. В Україні, яка на той час, як відомо, була поділена між двома імперіями, в Галичині і в Наддніпрянщині вони поширилися майже одночасно – 1895 року. Це були зображення Львова, а також Гурзуфа і Києва (останній в літографському проекті видавця Степана Кульженка).
Серед інших репрезентованих видань варто виділити такі грунтовні як “Україна у старій листівці (К., 2000), “Сражающийся Ленинград. Почтовая открытка. Энциклопедический каталог» (С-Пб., 2007), «Україна у поштовій откритці видавництв Якова Оренштайна» (Коломия, 2004), що містять сотні ілюстрованих листівок як унікальний документ певного історичного періоду.
Як саме звичай відзначати Різдво поширювали в Одесі нащадки запорізьких козаків – маленькі мешканці Усатового, Нерубайського та навколишніх хуторів, можна дізнатися зі статті “Різдвяні картини” (1911) Олександра Дерибаса (“Старая Одесса”, К.,2005).
Приємно відзначити, що ідея цієї виставки знайшла підтримку у відомого одеського філокартиста Анатолія Дроздовського – активного популяризатора цього виду мистецтва. Його статті ( у співавторстві з Євою Красновою) в журналі “Фаворит” демонструють зразки новорічних листівок з його власної колекції, а також містять цікаві факти, наприклад, про встановлення в 1911 році першої новорічної ялинки в палаці Потоцьких (нині ювелірний завод по вулиці Софіївській).
Виставка дає уявлення про еволюцію відкритої поштової листівки від досить простих форм до зразків оригінального сучасного дизайну, що став можливим завдяки розвитку нових технологій.
