Директор Одеської, багатопрофільної діагностичної лабораторії «Діамед», кандидат медичних наук, лікар найвищої категорії В'ячеслав Леонідович Коноваленко належить до тих людей, які ніколи не зупиняються на досягнутому. Їм цікаво іти далі, ризикувати, відкривати нові можливості для пацієнтів, знову і знову запитувати себе: що ще не освоєно у лабораторній діагностиці? Робота лікаря і підприємця у його житті тісно переплітаються, ставши, по суті, єдиним напрямом діяльності.
Саме В'ячеслав Леонідович і його дружина Людмила Миколаївна два десятиліття тому вирішили створити в Одесі лабораторію, у якій вдалося б сконцентрувати найрізноманітніші дослідження: експрес-діагностику вагітності і гормони щитовидної залози, діагностику інфекцій, що передаються статевим шляхом, і онкомаркери. Тоді ця ідея сприймалася як нереальна. І справді знадобилися роки напруженої праці, щоб довести правильність обраного підходу. Адже нинішні можливості лабораторії дозволяють провести практично всі дослідження, які можуть знадобитися лікареві для встановлення діагнозу. Причому провести на найсучаснішому обладнанні із застосуванням новітніх реактивів, що зводить до мінімуму похибки проведених вимірів. Особлива гордість колективу – унікальний американський аналізатор, придбаний зовсім недавно. За 20 минулих років послугами лабораторії скористалися майже 400 тисяч чоловік.
Тут першими в Одесі почали застосовувати полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) – метод генотипування, що дозволяє порівнювати ділянки генів. Метод відрізняється дуже високою точністю. Дозволяє виявляти віруси та інші інфекційні агенти. У той же час для проведення біохімічних та гормональних досліджень він непридатний. Крім того, ПЛР, у буквальному значенні, дозволяє знайти голку у стозі сіна. Тому її особливо не рекомендується застосовувати для діагностики цитомегаловірусу, герпеса, токсоплазмозу. Їх полімеразна ланцюгова реакція може виявити у будь-якої людини. Як і хламідії, які теж можна виявити практично у всіх. І якщо після цього пацієнтові одразу радять лікувати хламідіоз, то роблять, з медичної точки зору, неправильно. По суті, нав'язують діагноз і починають його лікувати.
В'ячеслав Леонідович з тривогою говорить про підходи деяких своїх колег, які переконують пацієнтів в існуванні якихось мутованих хламідій, що живуть на ручках дверцят. Чути подібне від медиків було б смішно, якби не було так сумно...
За даними лабораторії, у середньому на сотню щороку збільшується кількість людей, які звертаються з приводу патології щитовидної залози. Це дуже багато. Не випадково за кордоном сьогодні так багато уваги приділяють і випуску йодованої солі, і пропаганді користі морепродуктів, і профілактиці патології щитовидки.
Завдяки В'ячеславу Леонідовичу, у нашому місті почали застосовувати помпове лікування цукрового діабету. У кращих традиціях вітчизняної медицини, Коноваленко спочатку використав метод на собі. Сьогодні він носить помпу третього покоління.
Інсулінова помпа – це альтернатива для людей з діабетом, які використовують інсулінову терапію і регулярно вимірюють рівень цукру у крові. Це єдиний на сьогоднішній день пристрій, що забезпечує постійне підшкірне введення інсуліну малими дозами, яке замінює ін'єкції шприцом або шприц-ручкою.
В основі її роботи лежить базисно-болюсний принцип подачі інсуліну. Інсулінова помпа подає стільки інсуліну, скільки необхідно у даний конкретний час з врахуванням індивідуальних особливостей людини. Такий метод введення інсуліну найбільшою мірою підтримує нормальний рівень цукру і відповідає ритму роботи здорової підшлункової залози.
Вбудований електромотор працює від батареї. Він забезпечує роботу насоса, який здійснює поступове надходження інсуліну з пластикового резервуару в організм пацієнта через катетер і канюлю, які перебувають у підшкірній жировій клітковині. Насосом керує мікропроцесор. На дисплеї відображується інформація про роботу інсулінової помпи. При виникненні надзвичайних ситуацій, інсулінова помпа подає звукові сигнали.
Застосування помпи дозволяє знизити добову потребу в інсуліні на 20 – 25% за рахунок збільшення чутливості тканин до нього. Мінімальний крок введення інсуліну становить 0,1 одиниці, що дозволяє використовувати помпову інсулінотерапію у дітей. Також відбувається зниження частоти випадків гіпоглікемічних станів (аж до їхнього зникнення).
За останні роки в цілій низці досліджень зроблено оцінку значення D-дімера плазми крові з точки зору ризику виникнення тромбозу глибоких вен і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Тромбоемболія легеневої артерії є частим і потенційно небезпечним для життя станом (смертність при нерозпізнаній ТЕЛА становить близько 30%, при розпізнаній – 2 – 8%, серед госпітальної смертності – 12 – 15%).
Прийнято вважати, що концентрація D-дімера, визначена у нерозбавленій крові або плазмі, відбиває активність процесу тромбоутворення. Для людей, які перенесли інсульт, інфаркт, а також вагітних жінок це питання життя і смерті, прогноз перебігу вагітності. За допомогою цього дослідження можна оцінювати і небезпеку тромбоутворення у людини в майбутньому. В'ячеслав Коноваленко вже включив визначення D-дімера плазми крові до спектру досліджень своєї лабораторії.
Сьогодні поруч з В'ячеславом Леонідовичем і Людмилою Миколаївною трудиться і їхня донька Олена. Її заняття ендокринологією стало природним продовженням справи всієї родини. І можна не сумніватися, що нововведень та цікавих ідей від сім’ї Коноваленко у нашому місті менше не стане.
