18 тисяч га вкрито лісами в районі. Як нагадування з минулого, на узбіччях сільських трактів ще збереглися старі радянські плакати «Ліс – наше багатство». Але чи не занадто вони постаріли?
– Наближається весна, а з нею традиційні турботи, пов'язані з підготовкою ґрунту під садіння молодих дерев, – говорить директор ДП "Великомихайлівське лісове господарство" Михайло Дядюк.
Як непросто розвозити посадковий матеріал по різних ділянках, тому що ліс тут росте острівцями, а не суцільним масивом. А технічний парк старуватий. І поповнився чотирма новими колісними тракторами лише минулого року: вперше за останні 20 років. Вручну ж ліс не садять, і тераси на схилах не роблять. Починаєш розуміти, що мрія лісників про мопеди – не примха, тому що на кожного лісника припадає у середньому по 400 га лісової зони.
Разом із Михайлом Миколайовичем радієш постачанню до автогосподарства двох пожежних автомобілів. Але засмучуєшся тому, що осередки загоряння бувають рознесені часом на 200 км один від одного, і машина з водою може не встигнути.
А ліси тут гарні. Шумлять березовим, дубовим, липовим листям, пахнуть кримською сосною та російською ялиною. Всього дерев висаджується 29 порід.
Великомихайлівські угіддя наполовину складаються з молодих насаджень. Як пояснює М. Дядюк, сіянці повинні рости 7-8 років. Коли вони піднімуться настільки, що гілки, які утворюють крони, зімкнуться, висадка вже буде вважатися лісом. Діаметр стовбура біля кореня кримської сосни тоді складе 5 см, акації або дуба – трохи менше. З таким же діаметром висаджують клени та ясени, призначені для міських скверів і алей.
– За кількістю саджанців для озеленення, яка становить 2,7 млн дерев на рік, Великомихайлівське лісове господарство – на першому місці в області, – повідомляє М. Дядюк. – Лише останнім часом попит на них знизився. Власники заможних дач облаштували свої двори, а незаможним не до липок – продукти ні на що купити.
Втім, директор лісового господарства згодний зі мною, що криза не настільки сувора, щоб люди відмовилися від задоволення спілкуватися зі світом рослин. Тому виділення додаткових 4,4 тис. га для розвитку зеленого господарства було прогресивним державним рішенням. Але із цієї площі освоєно лише 600 га, а на решту грошей у держави не вистачає.
І починаєш перейматися важливістю завдання не лише посадити ліс, але й зберегти його. Це питання не лише природоохоронні, але й економічні. У лісі дозволено вирубку частини дерев на площі, що дорівнює приблизно до 350 га на рік. На дрова йдуть, як правило, старі стовбури або верхівки, зламані ожеледдю та вітром. Усього за рік вибирається маса деревини до 5,8 тис. кубометрів, що у грошовому вираженні майже півмільона гривень. У холодному грудні минулого року було реалізовано дров на 130 тис. гривень.
Як говорить М. Дядюк, це величина рекордна по району. Отже, люди мимоволі переходять на опалення своїх будинків дідівськими способами. Втім, приїжджають машини, щоб набрати полін для обігріву шкіл, дитсадків, бібліотек. Звичайно, ліс не може стати повним замінником газу. Тому потрібно пильно стежити за витратою деревини. Є бригада, яка займається заготівлею дров у організованому порядку.
– Стороннім лісорубам сваволити не даємо, – закінчує директор.
Невже не крадуть? Ну, не без цього! Але, нарешті, до лісового господарства законодавство повернулися лицем. На подані лісниками позови почали реагувати і суд, і прокуратура. З порушників стягують штрафи, які нещодавно збільшилися удвічі. Так, ялинка може обійтися гривень у 120. Зупиняє занесену сокиру і такий варіант компенсації, як примусовий продаж майна, адекватного за вартістю збитку, завданого державі. Як би затятому дроворубові не довелося продавати козу для погашення виставленого рахунку.
Так само суворо стежать лісові дозорці за діями мисливців. Їм надається можливість бити кабана, козулю, зайця лише у відведений для цього час і відповідно до правил. Навіть за пташку, підстрелену у заборонений час, любителя дичини буде оштрафовано на суму 250 – 300 гривень.
До грошей, які стягують за дозвіл на право вести полювання, можна було б додати доходи, одержувані від 70 вуликів лісової пасіки. Але оптовики почали скуповувати мед за ціною нижчою, ніж коштує цукор, і це зробило торгівлю невигідною. Зрослі ціни зробили нерентабельною пилораму. Зараз вона обслуговує лише дрібні виробничі потреби.
Ще в господарстві плели кошики та хлібні лотки з лози для хлібозаводу. Але партнери зняли це замовлення, оскільки виробництво хліба стало для них і без того витратним. Рятує господарство вирощування ялинок для новорічних свят та розсади рідкісних рослин типу ялівця або юки. А що ще може дозволити собі державна структура?
Проте, лісове держпідприємство не збиткове. У 2008 році прибутку отримано 7,5 тис. гривень. Серйозних придбань на ці гроші не зробиш, говорить М. Дядюк, але зарплата та податки виплачуються вчасно. Нікого зі 106 фактичних працівників дирекція не скорочує. А з першим весняним теплом приймає на роботу ще 60 чоловік за направленням біржі праці.
Забезпечувати життя без боргів важко. З держбюджету минулого року не перерахували 73 тис. гривень. Чи дадуть їх? Засипати фінансову яму доводиться своїми коштами. Адже земля не чекає, коли гроші перерахують до казначейства. А вони з бюджету надходять тоді, коли вже усе скопано і посаджено. Лісовому господарству, як і фермерському, вони гостро потрібні хоча б у другому кварталі. Тому що наприкінці четвертого надходження обіцяних сум загрожує занадто великим відставанням від піднятих за цей час цін. Але не пристосований національний бюджет до зростання дерев.
